Як українці повертаються в зруйновані села й виживають у руїнах, – The Telegraph

Люди повертаються, адже в сусідніх містах, в яких умови життя кращі, їм доводиться витрачати більше коштів або ж просто жити у підвалі. Виживати в зруйнованих будинках їм допомагають благодійні організації.

Дивіться також Окупанти готуються до "шоу" на Донеччині

Як люди виживають у Богородичному майже після двох років деокупації

У селі Богородичне (Святогірської міської громади Краматорського району Донецької області – 24 Канал) війною знищено всю інфраструктуру, житлові будинки, церкву, дороги. 

Нагадаємо, що село Богородичне Збройні Сили України визволили у вересні 2022 року.

Після майже двох років, як воїни України вибили росіян з Богородичного, у ньому не проводилося жодних відновлювальних робіт. До війни у селі мешкало майже 800 осіб. Наразі повернулося приблизно 24.

Свої зруйновані будинки вони залатали брезентом та фанерою. Й багато в чому залежать від допомоги благодійних організацій. 

Навколо села встановлено червоні попереджувальні знаки. Вони нагадують про те, що поля, сади й городи усіяні мінами і бомбами, які не розірвалися. Два місяці тому один з місцевих мешканців підірвався у власному саду. 

Зверніть увагу! Через відсутність грошей й проведення відновлювальних робіт життя села у підвішеному стані. Гуркіт обстрілів поблизу Богородичного й низки інших сіл, розташованих вздовж лінії фронту, нагадує, що бої все ще відносно близько. Тому мешканці не надто хочуть повертатися, а благодійні організації не виділяють ресурси на відновлення.

Село розташоване в зоні досяжності російських бомб, а тому будь-яку відновлену будівлю можуть знову зруйнувати.

Оксана і її родина відновлюють свій будинок у Богородичному / Фото The Telegraph

Оксана та її родина – одні з тих, хто повернувся до Богородичного та облаштувався у руїнах свого будинку. Вони тут з листопада. 

Поступово стає краще, але ми взагалі не змогли б тут жити без допомоги волонтерів,
– сказала жінка.

Поспілкувався журналіст британського видання й з місцевим мешканцем Миколою, який залишався у селі протягом усіх бойових дій. Ховався у своєму підвалі, поки село кілька разів переходило з рук до рук.

Я був у середині. Росіяни були в церкві, а українці – на тому боці дороги. Я провів три місяці у підвалі. Мене двічі контузило, а мого брата вбили. Це поганий спогад, я не хочу про це говорити,
– розказав Микола.

Благодійні організації допомагають мешканцям деокупованих сіл

Мешканцям села (Богородичне – 24 Канал) допомагає британська благодійна організація World Jewish Relief.

У них взагалі нічого немає. Немає жодної будівлі, що збереглася. Їм потрібна була допомога у всьому,
– розповів Олексій Толкачов, один із місцевих співробітників благодійної організації.

Крім їжі, благодійна організація роздає інструменти, покрівельні листи, газ для приготування їжі та навіть курей, намагаючись поставити одержувачів допомоги на ноги.

Багато жителів сіл регіону переїхали до сусіднього міста Слов'янськ.

Проте скаржаться, що, хоча й мають доступ до кращих умов, вони навряд чи можуть собі їх дозволити.

Я не можу повернутися, бо мій будинок повністю зруйнований, але тут, у місті, ми майже нічого не отримуємо, і нам потрібно витрачати гроші на рахунки та речі,
– сказав один із мешканців.

За словами Марисі Запасник, директорки Нідерландської фундації біженців, території, які зараз знову знаходяться під контролем України, безперечно не повертаються до нормального життя.

Благодійні організації надають значну підтримку тим, хто втратив свої будинки поблизу лінії фронту.

Однією з ініціатив, здатних надати допомогу, став поїзд із шести вагонів, переобладнаний у величезну мобільну кухню, яка може щодня готувати близько 10 000 обідів, які розподіляє місцева влада.

Потяг фінансується Фондом Говарда Баффета, яким керує син інвестора-мільярдера Уоррена Баффета.

А до села Долина, розташованого поряд з Богородичним, люди не повертаються через велику кількість боєприпасів, які не розірвалися.

Олександр працює сторожем, охороняючи трактори та комбайни, які мають працювати на полях його начальника.

Але поля небезпечні. На його думку, розміновано лише один відсоток. Він живе у сараї і не вірить в те, що його село незабаром може повернутися до життя.