Шедевральне шахрайство: історія генія-підробника, який обдурив пів світу
Джерело:
"Банк історій"Разом із мистецтвом у ногу йдуть дві його сестри – наполегливість та геніальність. Зазвичай з їхнього злиття випливають безцінні речі, але іноді зорі і обставини складаються так, що все виходить за рамки легального.
Мовиться про фальшивки. Початки появи фальсифікатів губляться у давнині. Наприклад, древні римляни копіювали грецьких скульпторів.
Цікаво Як перевірити текст на плагіат: корисні програми та онлайн-платформи
За даними Швейцарського експертного інституту образотворчого мистецтва (FAEI), до 10% шедеврів світового мистецтва, які радують око в музеях, є підробками, які дуже важко відрізнити від оригіналів.
Приклад шедеврального шахрайства
Прикладом досконалого і шедеврального шахрайства стала історія голландського художника Гана ван Мегерена, який:
- обдурив пів світу, зокрема і самого Германа Герінга;
- продав нацистам свою роботу замість малюнка Вермеєра;
- зізнався у всьому тільки через те, що його хотіли розстріляти.
Судовий процес
В Амстердамі 1947 року почався суд у справі голландського художника Гана ван Мегерена. Звинувачення доволі серйозні – співпраця із нацистами і розбазарювання національних скарбів.
Ван Мегерену "закидали" продаж рейхсмаршалу Герману Герінгу картини одного із найталановитіших голландських художників – Яна Вермеєра. Обвинувачення вимагало розстріляти підсудного.
Тобто картину він таки продавав. Однак насправді це було не творіння рук Вермеєра, а лише підробка під видатного художника, зроблена самим же ван Мегереном.
Хто такий Ян Вермеєр
Ян Вермеєр – представник золотої ери голландського мистецтва. Трудився у XVII столітті. Він залишив по собі до 40 картин. Майже 2 століття його доробком ніхто не цікавився. Наприкінці ХІХ століття його творіння продавали за копійки. Антирекорд належить "Дівчині з сережкою" – картину купили лише за 2,5 гульдена, смішні гроші – відповідник сучасним 200 гривням.
"Дівчина з перловою сережкою" / Картина Яна Вермеєра
Мегерен: "Я вирішив помститися"
У 1920-х роках ван Мегерен вже належав до клубу амбітних гаагзьких художників. Однак його роботи важко продавали. Критики не дуже сприймали його творчість. Мовляв, талант певний є, але чи іскри геніальності, чи оригінальності не вистачає.
Доведений до відчаю, депресії, скупою оцінкою критиками моїх робіт, одного дня я вирішив помститися цим всім мистецтвознавцям і експертам, зробивши щось, чого світ раніше не бачив. Для цього я взявся за одного із найкращих художників Нідерландів,
– писав ван Мегерен.
Він говорив про Вермеєра. Той був геніальним у своїй простоті. Його фішкою стало зображення світла. На полотнах Вермеєра воно розтікається настільки природно і красиво, що здається, ніби герої картин оживуть біля вікон, звідки падають промені сонця.
Мистецтвознавці умовно ділять доробок Вермеєра на 2 періоди:
- для останнього, де-факто найвідомішого, характерне загострення уваги на одній особі;
- однак у ранній творчості художника були й групові сюжети.
Гіпотеза Дірка Ханнема
У 1930-х роках в Європі зацікавлення Вермеєром вилилося ще в одне дослідження. З'явилась гіпотеза, що можливе існування, досі не відкритих загалу картин із третього періоду – проміжного між раннім і пізнім Вермеєром. Одним із тих, хто підтримав цю теорію, був директор одного із Амстердамських музеїв Дірк Ханнема.
Дірк Ханнема висунув ще одну гіпотезу: якщо Вермеєр був католиком, але проживав і походив із Делфа, міста протестантського, то він цілком міг намалювати щось із біблійних сюжетів (яких протестанти не малювали, згідно зі своїми вченням про непотрібність ікон та образів).
Дірк Ханнем підтримав гіпотезу про третій період творчості Вермеєра / Фото Museum de fundatie
Авторитетний знавець потрапив у пастку
У 1937 році 83-річний Авараам Бредіус – найбільший авторитет серед знавців староголландського живопису – отримав пропозицію оцінити полотно із приватної колекції.
Декларувалося, що це досі невідома картина Вермеєра. Бредіус сконтактувався із Ханнемом, щоб і той глянув на "Вечерю в Еммаусі". Обоє підтвердили попередньо автентичність полотна.
Зверніть увагу В Україні зафіксували приголомшливий показник підробки ікри: скільки заробляють шахраї
Незабаром Бредіус опублікував статтю про це в найвідомішому мистецькому журналі – The Burlington Magazine. Він захоплено ділився радістю зустрічі із ще одним шедевром видатного голландця. Бредіус зовсім був несвідомий, що потрапив у пастку своїх очікувань і мрій.
Цікаво! "Христа в Емаусі" ван Мегерен продав за шалені гроші – пів мільйона гульденів. Це був вдвічі більший цінник, ніж за Рембранта.Мегерен пізніше сказав, що він вирішив доводити свою геніальність, копіюючи Вермеєра, тобто малюючи в його стилі нові сюжети. Копіювання старих він розцінював, як приниження власної гідності і величі геніального предка.
Підхід Мегерена до створення псевдо-Вермеєра
До створення псевдо-Вермеєра Мегерен підійшов дуже серйозно. Для автентичної основи купував реальну, хоч і недорогу картину XVII століття і малював поверх неї. Далі була кропітка праця над фарбами, які легко могли видати підробку.
Журналіст із Bob Jones University Рон Пайл розповів, що ван Мегерен мав дуже прискіпливий характер і продумав усе до надйрібніших деталей, навіть хімічний склад фарб.
Спочатку він придбав справжні полотна XVII століття і пензлі з борсукової шерсті, а потім змішував фарби за рецептами того ж століття.
Мегерен у 1945 році пише картину "Ісус серед книжників" / Фото з Національного архіву
"Щоб імітувати процес старіння, він сушив полотна в печі, а потім прокручував на циліндрі, щоб створити потріскування фарби.
Він також використав для покриття суміш пластику, бекеліт, і це унеможливило тогочасній техніці виявити підробку", – пояснив Пайл. Так Мегерен виграв технологічний джек-пот.
Матеріали на його роботах – це справжі пігменти, які відповідають матеріалам XVII століття. Ми знаємо, що ван Мегерен дуже прискіпливо ставився до своєї роботи. Однак те, що дійсно вражає – це те, що пігменти, які зберігаються в Рейксмузеї, відповідають зразкам, які ми бачимо на оригіналах 300-річної давнини.
Мегерен почав масово продавати "Вермеєрів"
Вражений власними успіхами, ван Мегерен почав малювати наступні роботи у стилі голландських майстрів. Впродовж 1938 – 1939 років на ринку з'явилося аж 7 нових "Вермеєрів".
У 1940 році нацисти розбомбили Амстердам і захопили Нідерланди. Країну наповнили шукачі скарбів і мистецьких шедеврів. В хаосі війни голландський Рейксмузей за шалені гроші викупив ще одного "Вермеєра", який також вийшов з-під пензля Мегерена.
Отримавши великі суми, Мегерен починає скуповувати нерухомість. Спочатку будинки на вулицях названих на честь голландських художників.
Відзначимо! Згодом слідство виявило, що він загалом придбав 50 об'єктів нерухомості в Амстердамі, серед яких грахтенхейзен, особняки вздовж каналів Амстердама.В 1940-х роках Мегерен вже розумів, що його підробки можуть викрити. Наприкінці 1943 року він оформив штучне розлучення з дружиною. Це була формальність. Пара залишилася разом, але значна частка його капіталу була переведена на її рахунки як запобіжник від можливих неприємностей.
Мегерену був близький гітлерівський режим
Гітлерівський режим із його арійськими наративами був доволі близьким ван Мегерену. Нацистський підхід до класичного мистецтва і відкидання нових віянь модерністів, імпресіоністів теж відповідав йому.
Художник видав книгу
Ван Мегерен жертував гроші німецьким гуманітарним фондам. Навіть видав книгу ілюстрацій у 1942 році, яка робила компліменти Рейху і фюреру.
Книга Мегерена / Фото Assets catawiki
На обложку "Тікенінга" Мегерен помістив красномовний натяк на вольфсангель. Згодом один із примірників цієї книги знайшли серед бібліотеки Гітлера.
Довідка. Вольфсангель – це німецький символ, який використовувала нацистська партія НідерландівКартина – на замовлення Герінга
У 1942 році один з агентів ван Мегерена продав нацистському банкіру та арт-дилеру Алоїсу Мідлю "Христа із перелюбницею".
Мідлю продали картину "Христа із перелюбницею" / Картина Мегерена
Покупку здійснювали на замовлення відомого любителя розкоші і мистецтва – рейхсмаршала Германа Герінга. Ван Мегерен, можливо, несвідомо, а, можливо, й щоб догодити нацистам, зобразив обвинувачів блудниці одного з темною шкірою, а іншого – з типовою семітською зовнішністю.
Картина була схожа на підробку
Найімовірніше, експерти могли б визначити її як підробку. Якість роботи дивна і навіть трохи карикатурна. художник багато пив, курив, пристрастився до морфію і це відбилося на якості роботи.
Також читайте Фальсифікат-2021: названо продукти-лідери за кількістю підробок
Однак справжніх Вермеєрів для порівняння не було, адже більша частина музейних колекцій голландцям вдалося сховати, щоб запобігти руйнуванню під час війни. Тому Герінгу зайшло, а ван Мегерену знову пощастило.
Нацистський рейхсмаршал Герман Герінг продав 137 викрадених картин за "Христа з перелюбницею" і виставив її у своїй резиденції в Карінхалі.
Невдовзі художника арештували
У 1943 році Герінг сховав свою колекцію викрадених творів мистецтва, а з ними і "Христа з перелюбницею", в австрійській соляній шахті. Загалом там було майже 7 тисяч різноманітних творів мистецтва, пограбованих нацистами.
Вже 17 травня 1945 року війська союзників виявили цю криївку Герінга. Серед картин була робота Вермеєра, яку нацисту продав Мегерен.
Картину повернули в Нідерланди, а в Амстердамі взялися за художника. Його арештували і звинуватили у співпраці з нацистами і розбазарюванні національного скарбу.
Як Мегерен "вислизнув" від смертної кари
Після війни Ган ван Мегерен був одним із найвідоміших голландців, які опинились на лаві підсудних. Обвинувачення в колабораціонізмі загрожувало дуже серйозним покаранням, аж до смертної кари. Тому він вирішив "вислизнути" від обвинувачення, зізнавшись у скоєному.
Це прибирало суть позову. Оскільки виходило, що він не розбазарював національні скарби, а навпаки надурив нацистів, продавши їм фальшивку замість справжнього Вермеєра.
Звісно, спочатку ніхто не повірив, що Мегерен говорить правду. Щоб її довести, він намалював ще один ранній "Вермеєр" у в'язниці – "Христос серед єврейських мудреців", так викривши свою багаторічну практику.
Художник довів авторство підробок
Щоб довести авторство підробок ван Мегерен попросив подати в камеру полотно і його пензлі та фарби. Так повстала ще одна картина у стилі втраченого Вермеєра і остання підробка "Молодий Христос, який проповідує у храмі".
Це давало всі підстави перевести справу у більш поблажливе русло. Тепер обвинувачення стосувалися не співпраці з нацистами, а шахрайства. Суд таки визнав Гана ван Мегерена винним. Його засудили до мінімального перебування у в'язниці терміном на один рік.
У психологічному заключенні, яке замовив суд, вказувалося, що Мегерен мав затуманений світогляд і невроз, викликаний жорстокою критикою в 1920-х роках. Тому він не може повністю нести відповідальність за свої вчинки шахрайства.
Під час суду художник зізнався, що за кілька років підробив 14 картин у стилі Яна Вермера і Франса Галса, з яких 9 продав. За продані фальшивки загалом отримав понад 7 мільйонів гульденів. На сучасні гроші – це майже 30 мільйонів доларів.
Зрозуміло, що це набагато більше, ніж якби він продавав власні роботи під своїм іменем. Та й покарання свого він не відбув.
Через 2 тижні після вироку ван Мегерен помер після серцевого нападу у віці 58 років. Далися взнаки не лише переживання під час суду, а й шкідливі звички, які супроводжували за життя.
Історія підробника не закінчилася на його смерті
В рідних Нідерландах ван Мегерена люблять і не роблять проблеми з того, що він "крутив голову" мистецтвознавцям, натомість виносять на перший план те, що він надурив самого Герінга.
Історія геніального підробника не закінчилася на його смерті. По собі ван Мегерен залишив багато робіт, які різко зросли у ціні, оскільки мали прізвище людини, яка надурила світ фейковим Вермеєром.
Варто прочитати Дивовижна реалістичність: художник майстерно вплітає свої картини в краєвиди
Потім почали підробляти і роботи самого підробника. Так деякий час заробляв на життя його син Жак, який навчився від батька багатьом "штучкам" і, найголовніше, підробляти його підпис.