Мода зі змістом․ Як перше інклюзивне ательє Lady Di atelier задає тренд сучасному бізнесу

"Краса – це Україна, українці і все, що з нами пов'язано", – каже Ярина Янчак – співзасновниця першого в Україні інклюзивного ательє Lady Di atelier. Ательє створює хустини із принтів картин, які малюють люди з інвалідністю. 

З Яриною ми зустрілися прохолодного квітневого дня в затишному офісі ательє, що розташований у Львові. І це була розмова про можливості, які Lady Di atelier надає людям з інвалідністю, та сенси, які Ярина та її подруга Ірина Ляховенко заклали у свій проєкт. 

У 2019 році Lady Di atelier почало діяти у Львові, щоб забезпечити роботою дітей з інвалідністю та батьків, які доглядають за ними. Однак повномасштабна війна внесла свої корективи: тепер команда говорить не лише про інклюзію, а й про Україну, видатних людей, цінності, які несе проєкт. 

З чого розпочалась діяльність Lady Di atelier та яка їхня місія зараз? Чому бізнесам негайно ставати інклюзивними та залучати до роботи людей з інвалідністю? Чи допомагає така співпраця у соціалізації? Про все це – далі у рамках проєкту "Краса в незламності". 

Не пропустіть Протез – це зовсім не вирок․ Як повернутися до життя після ампутації

Із чого почалася історія Lady Di atelier

Усе своє свідоме життя Ірина та Ярина долучалися до різних соціальних ініціатив, допомагали дітям з сиротинців, людям з інвалідністю. І роботу над Lady Di atelier почали з метою створити конкурентоспроможний продукт, який буде на рівні з популярними українськими брендами. 

Сім років тому, коли дівчата розпочинали роботу над ательє, у них не було стартового капіталу. Натомість була безумовна підтримка чоловіків та велике бажання зробити проєкт з тими цінностями, які сповідують Ірина та Ярина – інклюзія, Україна, жінка. 

Роботу дівчата поділили порівну: кожна відповідає за ту нішу, якою найбільше зацікавлена. 

Методом спроб і помилок за кілька років вдалося розподілити всі завдання. Я зрозуміла, що мене найбільше цікавить піар, маркетинг, візуальна подача. А Ірина чудово проявила себе у нюансах виробництва, якості, дизайну, 
– розповідає Ярина Янчак. 

Ярина Янчак / Фото з особистого архіву Ярини

Перші 2 – 3 роки дівчата повністю віддавалися ідеї, а не фінансовим цілям. Ярина не приховує, що тоді вони майже не заробляли. На унікальність їхнього проєкту наклалися пандемія коронавірусу, повномасштабна війна, материнство. 

Кожного дня нам доводилося приймати нестандартні рішення, діяти супергнучко, абсолютно швидко. Однак у нашому випадку це спрацювало. Зараз багато питань ми делегуємо, вже є певна схема, за якою працюємо, 
– ділиться Ярина.

Щоб не боятися втратити свою амбіцію, маючи бізнес, обов'язково має бути ціль. Для бізнесу це нормально. Так має бути. Особливо в теперішній час, коли взагалі виникає питання існування держави та нації. Зараз головне зрозуміти, що кожен з нас може зробити задля існування держави. 

Ірина Ляховенко / Фото з особистого архіву Ірини

Місія та цінності першого інклюзивного ательє 

Ярина наголошує, що у всьому тому стихійному русі, в якому працює ательє, незмінним залишається одне – цінності. 

По-перше, інклюзія, яка забирає левову частку всіх процесів: емоційних, операційних. По-друге, це Україна.

Ми обоє схиблені на національній ідеї. По-іншому не можемо щось створювати. Це наше усвідомлене рішення. Це наша місія, яку хочемо популяризувати, в яку хочемо закохувати,
– наголошує Ярина.

І по-третє, це жінка. Бренд Lady Di atelier дуже емпатійний, людиноцентричний щодо жінок, матерів. Співзасновниці ательє зазначають, що з масштабуванням у колективі будуть чоловіки, але наразі вони стабільно та впевнено рухаються вперед з жіночою командою.

Для нас Lady Di atelier – це не про моду. Наша місія – донести тему інклюзії та толерантності до широкої аудиторії. І робимо ми це через моду. Хустина – фізичний спосіб спілкування з людьми. І зараз ми маємо набутий досвід, яким можемо ділитися з різними людьми, 
– каже Ярина. 

На прикладі маленької інституції Lady Di atelier Ірина та Ярина хочуть показати, чого нам бракує не лише у вдосконаленні в темі інклюзії, а й загалом на рівні розв'язання важливих державних питань. 

"Ми одразу поставили перед собою чітку ціль, задали тон якості й дотримуємось цього протягом всієї діяльності. Так має бути і в державних питаннях. Є ціль, яку треба виконати якісно. Для цього збираються різні люди, які діляться своїми досвідами й працюють на спільний результат. Якщо ми почнемо вирішувати, хто має очолити розв'язання інклюзивних питань, то це нас лише зруйнує. Люди з різними досвідами мають об'єднатися задля спільної мети", – каже Ярина.

Уся команда Lady Di atelier чітко знає, що має бути самодостатньою, створювати конкурентні ідеї, які працюватимуть самостійно. За весь час існування ательє отримало лише один грант на 250 тисяч гривень, хоча зі своєю ідеєю могло отримувати набагато більше. 

Дуже довго Ірина та Ярина шукали приміщення для офісу, яке було б доступне для крісла колісного. Знайшли, облаштували там пандус, туалет. Зробили це самостійно і не подавались на отримання компенсації від міста чи держави. 

Навіть Шептицький колись казав, що "ключ" є в нашій країні. Ми не можемо постійно просити, щоб нам хтось щось давав. Маємо стати сильними, повністю закривати певний цикл робіт у себе в країні, не вивозити гроші за її межі та не просити,
– наголошує Ярина. 

Хто працює над Lady Di atelier

В ательє немає постійного потоку людей, дехто працює в команді вже понад п'ять років. Коли команда збирається на брейншторми, генерує ідеї, то основне місце завжди посідають сенси. У Lady Di atelier не говорять про річ як річ. Говорять про сенси, які закладені в ній, історію, яку хочуть показати. 

У команді Lady Di atelier – всі на рівні. Ніколи немає розмов, що комусь пощастило менше, а комусь – більше. Сестра Ярини має інвалідність, тож вона завжди думала, що як ніхто знається на темі інклюзії. А потім, після п'яти років щоденної роботи зрозуміла, що стерлися всі кордони. 

Це стосується не лише фізичних, а й ментальних порушень. Я працюю з людиною. Це моя особистісна трансформація, яку хочу передати своєму синові, щоб він був вільною цивілізованою людиною. Свобода – знати й могти спілкуватися з суспільством, яке є дуже різним, 
– підкреслює Ярина. 

Кожен працівник ательє має свої обов'язки, свою зону відповідальності. Ніхто не приходить служити чи волонтерити. Звісно, бувають внутрішні нюанси, які є в будь-якому колективу, але команда Lady Di atelier – це люди з однаковими цінностями. Інші туди просто не потрапляють. 

Значну частину команди складають автори. Основна ідея бренду – створення хустин із принтів картин, які малюють люди з інвалідністю. Щомісяця кожен автор отримує 10% від продажу хустин як гонорар за власний принт.

Комунікація з авторами – це дуже емпатійний процес, який має вміщати в себе мотивацію, підтримку, дотримання робочого етикету, дисципліни,
– каже Ярина. 

Як дівчина з синдромом Дауна вже 7 років пише картини для Lady Di atelier

Однією з авторок Lady Di atelier є 20-річна Андріана Чухній, яка народилася з синдромом Дауна. Вона має безліч захоплень: музика, танці, співи, прогулянки в Стрийському парку. Але особливе місце в серці Андріани посідає малювання. Дівчина мріє, щоб її картини побачили якомога більше людей. Зокрема, у цьому їй допомогло знайомство з Яриною Янчак. 

У 2018 років, коли я ще вишивала сукні для Lady Di atelier, Андріана завжди була зі мною. Одного разу співзасновниці запропонували їй спробувати намалювати картину. І вона вийшла просто космічна! Андріана намалювала і сказала: "Я хочу, щоб мене любили і мною пишалися!". Вона є першою художницею, з якої почалась магія створення хустин в Lady Di atelier, 
– каже Тетяна – мама Андріани. 

Уже сьомий рік дівчина на професійному рівні пише картини. За цей час намалювала понад 120 картин, створила більш як 50 принтів. Андріана обожнює одягати хустини в синьо-жовтих і червоних кольорах: "Небокрай", "Півники", "Мелодія Баха", "Любов у Тобі". 

Lady Di atelier займає важливе місце в житті Андріани, це її робота. Вона завжди про це говорить, дуже усіх любить і цим пишається, 
– каже мама дівчини. 

Тетяна підкреслила, що співпраця з Lady Di atelier має колосальний вплив на Андріану. За ці сім років було багато спільних заходів, виставок, поїздок. І однозначно така співпраця допомагає у соціалізації, бо Андріана видима. 

Люди бачать, що Андріана така ж, як усі інші – зі своїми потребами, мріями, характером, емоціями. Вона любить зустрічі, спілкування, обійми. Для когось це є свідченням, що це не кінець світу. Для когось ламаються стереотипи про людей з інвалідністю. Не можу сказати, що завжди все добре, але маленькими кроками лупаємо ту скалу,
– розповідає Тетяна. 

У сучасному світі надважливо, щоб бізнеси залучали до роботи людей з інвалідністю. По-перше, це про справедливість – усі люди мають право на працю. По-друге, люди з інвалідністю мають велику мотивацію та бажання працювати. По-третє, це підвищує репутацію соціально відповідального бізнесу та довіру клієнтів. По-четверте, це позитивний вплив на колектив. Таке інклюзивне середовище формує емпатію та взаємоповагу. 

Співпраця з центром UNBROKEN

Нещодавно Lady Di atelier представили колаборацію з UNBROKEN, яка заклала початок їхній співпраці. В асортименті ательє з'явилася хустина "Квітуча темрява", в основі якої картина волонтерки Вікторії Торбич.

Чорний фон полотна вдало поєднаний з яскравими барвами квітів, створюючи чіткий контраст. Вікторія створювала картину у декілька етапів. В основі – квітка, яка розквітає на чорному фоні й забарвлює своєю яскравістю і красою все довкола.

Ця колаборація – про допомогу та внутрішню силу. У комплекті з хусткою презентовано конверт із записником-рекомендаціями від психотерапевта Центру UNBROKEN як порадник для тих, хто сьогодні потребує допомоги.

Ця колаборація була для нас дуже важливою. Зараз ми тестуємо такий формат співпраці, але це точно вдалий старт, тому ми обов'язково будемо розвиватися. Звісно, тут є зовсім інша специфіка. Якщо з нашими авторами у нас вже налагоджена комунікація, вони постійно щось допрацьовують, домальовують тощо, то в UNBROKEN приходять люди зі свіжими глибокими травмами, які на полотні показують те, що їм болить, 
– розповідає Ярина. 

З продажу кожної хустини "Квітуча темрява" Lady Di atelier передає 10% авторці Вікторії на розвиток її таланту та 10% на підтримку центру UNBROKEN.

Чому бізнес має вчитись працювати з людьми з інвалідністю 

Lady Di atelier – зразок того, яким має бути сучасний бізнес. На прикладі маленької інституції в fashion-індустрії ми бачимо, як треба працювати в сучасних умовах. Щодня з фронту повертаються ветерани. У них різні травми – як фізичні, так і ментальні, і дуже важливо, щоб по поверненню наші захисники та захисниці змогли знайти своє місце у цивільному житті. 

Коли наші хлопці повертаються з фронту, хочуть спробувати себе на якійсь вакансії, але наш бізнес до цього просто не готовий. 

"Ми, так само, як і багато інших бізнесів, робимо на цьому шляху багато помилок. Ми теж вчимося. Але точно не можна втратити той момент, щоб грамотно пояснити ветеранові, чому його не можуть взяти на ту чи іншу посаду. Бо якщо цього не зробити, людина може поставити на собі хрест, опустити руки", – каже Ярина. 

Коли бізнес розглядає потенційного працівника з інвалідністю, то на співбесіді має зрозуміти не лише чи ця людина підходить на конкретну вакансію, а й чи вакансія підходить для тієї людини. 

Важливо розуміти, чи може ця людина фізично сидіти на стільці, о котрій годині з огляду на її особливості треба починати робочий день тощо. Інтерв'ювання є дуже важливим, адже обидві сторони можуть обговорити всі питання, отримати чітку інформацію. 

Наприклад, якщо до мене прийде завтра ветеран, а я не зможу дати йому роботу. По-перше, треба правильно це сказати, а по-друге, пояснити, що звільнення – це завжди можливість спробувати себе деінде, 
– наголошує дівчина. 

Якщо Збройні Сили дають нам час, якого взагалі немає, ми тут маємо все підготувати до їхнього повернення. Це треба на вчора. Коли вони повертатимуться, то мають бачити, що суспільство готове.

Почніть з себе. На своєму рівні. Чи ви керівник великої компанії, чи мама на дитячому майданчику – спілкуйтеся, пояснюйте. Важливо абсолютно все, 
– підсумовує Ярина. 

Як Lady Di atelier несе сенси через моду

Кожна хустина Lady Di atelier – це витвір мистецтва, наповнений сенсами та безумовною любов'ю до України. Ярина Янчак та Ірина Ляховенко є уособленням свідомих українців, які розуміють, що зараз гостро стоїть питання існування нашої нації. І збереження культурної спадщини – одне з головних завдань, яке кожен має ставити перед собою. 

Напередодні Дня матері Lady Di atelier презентували нову хустину "Лебеді материнства" – про щемку та віддану любов до матері. Натхненником цієї роботи став Михайло Білас – видатний український художник-декоратор, живописець і майстер гобеленів, заслужений діяч мистецтв України, один із перших професійних майстрів художнього текстилю в нашій країні.

Білас багато говорив та згадував про маму, вона була дуже важливою людиною в житті митця. Ця хустина – не просто аксесуар, а діалог між поколіннями, між митцем і сучасністю, між традицією і новим сенсом.

Для мене краса – це Україна, українці, все, що з нами пов'язано. Я дуже хочу, щоб нас ідентифікували красивими, заможними, сильними, стильними, розумними. Мені дуже приємно, коли на заходах у різних куточках світу ми бачимо українців, які не лише розумні, а й надзвичайно красиві. І прагну, щоб наші діти зростали в розумінні того, що бути українцем – це красиво, престижно,
– наголошує Ярина. 

У нас є унікальний шанс – зрости цілісно як особистості, які відчувають гідність, національну приналежність, свою цінність взагалі. Відчути себе громадянином своєї держави, свій фізичний вплив. Якщо людина має амбіцію відчувати себе гідно, а не просто існувати, то для неї це буде критично важливо.