США визначилися зі своїм найнебезпечнішим ворогом

Недофюрер не зміг уникнути спокуси

Усі перетворення, які відбулися у СРСРФ за останні десятиліття, не були результатом антикомуністичної революції чи масового демократичного руху. Навпаки, були реалізовані всі золоті мрії правлячої партійно-гебістської номенклатури, що й задумала перебудову у середині 80-х років. Щоб посадити в новорічну ніч 2000 року на престол "спасителя", владі довелося вчинити такий жахливий злочин, що приголомшені опоненти просто не наважилися назвати його вголос і підкорилися.

Читайте також Є одна проблема санкцій, яка робить їх неефективними

Після "навчань" у Рязані всім, окрім охочих себе обдурити, стало очевидно, що серія вибухів будинків у Росії була організована владою, щоб звинуватити чеченців, розв'язати війну і переможно замочити в патріотичних туалетах і Чечню, і Росію.

Через 20 років помужнівші Путін і Патрушев замахнулися на набагато масштабніший перформанс – епохальну перемогу над Заходом у четвертій світовій війні як реванш за поразку СРСР у третій (холодній). Десятиліттями культивоване історичне "побєдобєсіє" плавно переросло в "побєдобєсіє" live.

Рахунки "доброго Гітлера" до Заходу набагато масштабніші і болючіші, ніж просто втрата якихось зон домінування. Правителі Кремля століттями сприймали Захід як екзистенційний виклик самим фактом існування як можливої історичної альтернативи. Зачаровані технологічними плодами Заходу і жадібно бажаючі ними опанувати (впровадити) ординські хани – "модернізатори" завжди з тваринним страхом відкидали коріння західної цивілізації і її повітря – ненависне їм повітря Великої Хартії Вольностей (1215), а не шанованої ними Великої Яси (1206).

2) Путін і Патрушев були переконані самі і переконали всю правлячу верхівку, що в них з'явилася унікальна можливість одним підкиданням кісток переграти світову історію та взяти реванш за поразку СРСР.

"Піндоси відступлять перед ядерним шантажем і здадуть Прибалтику", – вважали кремлівські мудреці. "Як Чемберлен здав Чехословаччину, як Обама здав Сирію, відмовившись від своїх червоних ліній, коли йому навіть ніхто нічим не погрожував". "Збирайте монатки і забирайтеся геть", – зажадав у 30 країн НАТО товстомордий заступник міністра. "Якщо відмовитеся, вас спіткають катастрофи, небачені у вашій тисячолітній історії", – уточнив майбутній "володар світу".

Шанс принизити і розтоптати Захід одним зіткненням воль, показавши його розгубленість, нерішучість і безпорадність, попри всю його колосальну економічну і військову перевагу, був настільки привабливий і обіцяв такі запаморочливі геополітичні дивіденди, що недофюрер недоімперії не міг уникнути спокус. Він прямо йшов на зустріч Аустерліцу, який обернувся конвенційним Ватерлоо.

Доля світу вирішувалася у битві за Гостомель у лютому 2022 року. Якби Київ упав і в ореолі своєї "перемоги" Путін, який загрозливо розмахує ядерною ялинкою, з'явився на кордонах Балтії та Польщі, то Захід зразка лютого 2022 року міг би здригнутися, а божевільний план двох П – перемогти.

Поява іншого актора на світовій арені

За минулий рік багато що змінилося. Україна своїм героїчним опором агресору здійснила подвиг Геракла, втягнувши буквально за комір гедоністський Захід назад у світову історію. США, нарешті, гідно відповіли на ядерний шантаж. Вони дуже чітко пояснили Путіну, що з ним станеться, якщо він потягнеться до ядерної зброї. У конвенційній перевазі Заходу Путін і сам ніколи не сумнівався. Він начисто програв оголошену Заходу четверту світову війну і мріє зараз про припинення вогню, яке міг би продати глибинному народу як фейкову "почесну нічию". Але сама світова війна не закінчилась. З-за спини невдачливого гопника з'явився інший актор.

До теми У Путіна є лише один союзник, на якого він дійсно покладається

3) Протягом майже всієї своєї історії, і безумовно сьогодні СРСРФ був і є фашистською державою. Ті, для кого сама історія СРСРФ не є самодостатнім визначенням фашизму, можуть звернутися, наприклад, до есе Умберто Еко "Вічний фашизм". Або прочитати в "Третій шлях .... до рабства" хроніку злочинів, які вчиняються в наші дні росіянами в Росії, Україні, Сирії.

Найближчими до СРСР зразками фашистської держави в новітній історії є Третій Рейх і КНР. Найбільшою небезпекою для людства у XX столітті була можливість військово-політичного союзу Третього рейху та СРСР. Достатньо згадати, скільки країн ця солодка парочка дружно знесла з політичної карти світу в 1939 – 1941 роках. Імовірність відновлення у тій чи іншій формі такого союзу залишалася реальною щонайменше до осені 1943 року.

У XXI столітті загрозою для Заходу і для всього світу стає союз двох фашистських диктатур, що складається на наших очах на базі повного підпорядкування СРСРФ Китаю. Він здається більш стійким, ніж альянс СРСР і Третього рейху.

Потенціали Сталіна та Гітлера були співставні, кожен хотів бути єдиним "паханом". Двом ведмедям було тісно в одному фашистському барлозі. У випадку Путіна, що вже програв війну, і ще її не програвшого Сі Цзіньпіна немає жодних двох ведмедів. Є кролик з ресурсами, які мають для "союзника" певний інтерес (нафта, газ, ліс, вода, ядерний арсенал, самки дітородного віку) і є удав.

Як Сі Цзіньпін став жертвою власних тріумфів

4. Здійснивши, по суті, державний переворот і проголосивши себе китайським імператором, товариш Сі без усякої паузи взявся до формування світової Імперії Зла. Вона покликана реалізувати ту ж історичну місію, на якій зламалися два варварські дилетанти Пу і Па, – приниження і знищення ненависного Заходу.

Цікаво Чому міжнародні відносини це не казка з хеппі-ендом

Карта явно йде йому до рук, і він азартно закликає своїх генералів не боятися війни зі США. Ще б пак – за неповний минулий місяць три визначні зовнішньополітичні успіхи! Об'єднання під егідою Китаю провідних спонсорів шиїтського і суннітського тероризму – Ірану і Саудівської Аравії – на антиамериканській та антиізраїльській платформі. Публічне вручення в Кремлі, Путін присягнув йому ярлик на правління до 2030 року на умовах повного підпорядкування інтересам імперії. І, нарешті, останнє, але не менш важливе – віртуозне вербування президента Франції Еммануеля Макрона, який гарантував Сі економічний та технологічний тил у разі американської тотальної блокади.

5) Сі, однак, став жертвою низки своїх вражаючих тріумфів. Їхній синергетичний ефект підірвав американський політикум. Припинилися безплідні дискусії на тему, хто найнебезпечніший ворог Америки – Сі чи Путін? Звісно, Сі! Але саме тому його васал Путін має бути негайно нейтралізований. Відповідно – чи мають постачання західної зброї забезпечити "м'яку" перемогу України чи нещадну? Звісно, нещадну.

Тому що "м'яка" перемога в уяві відомих ідеологів "Не-поразки України" означала б заморожування конфлікту на якійсь лінії зіткнення сторін. А в ході повномасштабної війни США та Китаю, яка буде насамперед величезною морською битвою, КНР шукатиме більш місткий спосіб використовувати свій необмежений ресурс людського м'яса. 5 – 6 мільйонів китайських добровольців можуть розморозити млявий конфлікт та створити серйозну напругу на європейському фланзі оборони Заходу. Не говорячи вже про долю російського ядерного арсеналу.

Загалом у Вашингтоні складається широкий двопартійний консенсус: якнайшвидше рубати російську голову китайського дракона. Тим більше, що ЗСУ з величезним ентузіазмом виконають ще одну історичну місію, яку на них поклало провидіння.

Схожа доля чекає на іранську голову китайського чудовиська. Але нею займеться вже інша доблесна армія. Є деякі підстави вважати, що показова подвійна декапітація змусить дракона, що залишився, схопитися за себе самого і одуматися.

У чому США й Україна можуть не погодитися

6) Що стосується постпутінської Росії, то стосовно неї мета США, яких залучили у війну (гібридну або гарячу) з Китаєм, формується гранично просто: після того, як Україна виграє війну, ми повинні прагнути розколоти вісь Росія – Китай.

Рекомендуємо Ракети Х-50 – темна конячка: чи вплинуть вони на війну

Однак це зовсім не означає зацікавленість Вашингтона в повномасштабному розпаді Росії. Скоріше навпаки. Тому що такий процес майже напевно призведе до домінування КНР над усією багатою на ресурси територією Сибіру, включаючи район Берингової протоки. У будь-якому разі Китай поверне собі землі, що відійшли до Росії за Айгуньським та Пекінським договорами. А у разі появи в Сибіру самостійних утворень, ті опиняться під економічним та політичним контролем Пекіна.

Навпаки, якщо на значній частині колишньої СРСРФ збережеться центральна влада, то якими б антизахідними не були її вихідні інстинкти та установки, вона прагнутиме позбутися васальних відносин з Китаєм.

Власне, ідея звільнення від більш ніж союзу – єдине, що може скріплювати цю державу. Поки триває війна США та Китаю, Вашингтон буде зацікавлений у певній прагматичній взаємодії з новою російською владою.

Проти чого, зрозуміло, категорично заперечуватиме основна держава-переможниця першої фази війни – Україна. Київ наполягатиме, перш за все, на виплаті спадкоємцями СРСРФ репарацій та суворому покаранні російських військових злочинців.