7 місяців доводила, що я – братан, – військова відверто про ставлення до жінок у війську
- Єлена, операторка БпЛА та командир взводу, розповіла про труднощі, з якими стикаються жінки у війську, і як їй доводиться постійно доводити свою спроможність воювати на рівні з чоловіками.
- Журналісти часто концентруються на побутових аспектах життя жінок-військових, що Єлена вважає дискримінацією, і через це вона часто відмовляється від інтерв'ю.
Операторка БпЛА та командир взводу Єлена долучилась до українського війська майже три роки назад. Вона знає все про стереотипи щодо жінок в армії та своїм прикладом руйнує їх.
Про це Єлена розповіла у подкасті "Воїн волі" ексклюзивно для 24 Каналу, зазначивши, на які труднощі натрапила під час служби та виконання бойових дій. А також пояснила, чому не любить давати інтерв'ю.
Читайте Недорогі дрони СБУ летять понад 700 кілометрів і вражають військові цілі, – Малюк
Чому має доводити, що гідна воювати на рівні з чоловіками?
Єлена згадала, як важко їй було потрапити до війська через те, що вона дівчина.
Це був 2022 рік, великий потік добровольців, воювати було кому. Тоді ми не мали таких проблем з особовим складом як зараз,
– пояснила вона.
Також відіграло велику роль соціокультурне виховання, адже думки, що війна є не жіночою справою, існували завжди.
Якщо в бригаді був досвід з жінками, які не виконували свої обов'язки або не робили це на рівні з чоловіками, то таким і було уявлення про інших жінок. Мовляв, вона не нестиме свій рюкзак, а попросить чоловіка, не сидітиме взимку в добовому наряді на шлагбаумі, її треба ставити на чергування у кімнаті. Усе починається з таких маленьких деталей,
– наголосила операторка БпЛА.
Єлена зазначила, що у суспільстві за замовчування – чоловік у бойовій роботі на щось здатний, а жінка – ні. Для того щоб переконати в протилежному, треба працювати не на 100%, а на 120%.
Повне інтерв'ю з операторкою БпЛА Єленою читайте за посиланням.
Тому вона має перманентно доводити, що гідна обіймати бойові посади та воювати на рівні з чоловіками.
У першому підрозділі мені знадобилося 7 місяців, щоб довести, що я "братан". Доводилось змінювати всі моделі поведінки до неприродного стану. Але перейшовши у новий підрозділ, маючи за плечима бойовий досвід, треба було заново доводити, що я можу підняти генератор і донести його до хати, що його не треба виривати у мене з рук, що я маю руки-ноги й можу зробити ту саму роботу,
– пояснила вона.
Проте зараз ситуація змінилась. Єлена перевелася в іншу бригаду, де має тилову посаду, в інший колектив, в якому їй не потрібно постійно доводити маскулінність й силу. Тому що у бойових колективах одна з основних цінностей – маскулінність, яку жінці треба на себе "одягти".
Попри те, що у першому її підрозділі, який став для Єлени сім'єю і де її прийняли, вона все одно відчувала постійну напругу.
Моєю рутиною в усі проміжки між діяльністю була думка про те, як правильно лягти на ліжко, щоб мене ненароком не сексуалізували. Чи коли ми сидимо на перекурі, то це треба робити якось по-чоловічому, щоб показати, що я – "свій". Це постійний ресурс, потреба 24/7 комусь щось доводити. Неважливо, помічають це чи ні, спостерігають чи ні, але ти постійно в неприродному середовищі,
– сказала вона.
Тому, за словами Єлени, морально їй було важко, тому що вона не мала права відійти від цього і не мала часу відпочити. І у якийсь момент це стало її другим природним станом.
Як журналісти зазвичай сприймають жінок в армії?
Також, після того, як вона стала командиром взводу, до неї приїхали журналісти, що взяти інтерв'ю. За її словами, у чоловіків – командирів підрозділів чи навіть бійців-спеціалістів у своїй справі, зазвичай запитують про ситуацію на фронті, про конкретну спеціалізацію, бойовий шлях, досвід і тощо.
Досить часто в жінок з точністю навпаки. Мене запитували про побут. Де у вас стоїть їжа? А як ви миєтеся? Як вам жити з хлопцями? І, власне, моє улюблене питання – як вам з місячними? Що я на це маю відповісти? Живу,
– розповіла Єлена.
Тому, на її думку, журналісти часто не можуть втримати баланс між висвітленням, наприклад, проблеми дискримінації жінок у війську і, власне, дискримінацією.
До повномасштабного вторгнення журналісти робили такі інтерв'ю з успішними жінками, громадськими діячками, власницями бізнесів, і після розмови з ними виникало захоплення цими жінками, їхньою силою, тим, що вони створюють. А з початком повномасштабної війни стався нібито відкат, тому що знову почали говорити про "жіноче",
– відзначила Єлена.
Мовляв, є щось жіноче, про яке можна вести розмову тільки з жінками, забуваючи говорити про них як про особистостей, не прив'язуючись до статі, – як про спеціалістів, військових. Саме через це, за словами операторки БпЛА, вона часто відмовляється від інтерв'ю та комунікацій з журналістами.