Тотальний відеонагляд МВС: як це працює в Китаї, Росії та які камери вже встановили в Києві

У вересні до порядку денного Верховної Ради включили законопроєкт 11031 про єдину систему відеомоніторингу стану публічної безпеки. Він має на меті створити в Україні технологічний тотальний відеонагляд, що вже діє в Китаї та в інших авторитарних державах, зокрема в Росії. Законопроєкт передбачає відеонагляд за українцями з розпізнаванням облич та відповідним доступом до  персональних даних. Мета цього заходу – "забезпечення публічної безпеки" руками МВС.

Документ ще не розглянули в парламенті та не підписав президент, але представники громадянського суспільства уже закликають його не підтримувати. Закон у разі прийняття зможуть використати для маніпуляцій, тиску та розшуку ухилянтів зокрема. 

На думку аналітикині Центру спільних дій Ірини Корженкової, законопроєкт загрожує насамперед згортанням демократії, адже він небезпечно поширює вплив МВС на все суспільство. Якщо цю ініціативу введуть, Україна ризикує перетворитися на поліцейську державу.

24 Канал дослідив, як подібні системи відеонагляду працюють у тоталітарних державах та як проти них виступають на Заході.

Як працює китайська система соціального рейтингу

Китай, друга за чисельністю населення країна світу, використовує високі технології для стеження за власними громадянами. Система, запущена у 2010-х – 2020-х роках, відстежує активність громадян Китаю в перенаселених містах країни за допомогою камер і моніторингу фінансових операцій.

До теми Тотальний відеонагляд і пошук ухилянтів: що відомо про законопроєкт і яку владу матиме МВС

Систему національного рейтингу вперше анонсували у 2014 році як "важливу складову соціалістичної економіки та системи соціального управління", її мета – показати китайцям, що "зберігати довіру – чудово, а порушувати її – ганебно". Про це мовилося в урядовому документі 2015 року.

Довідково! Соціальні рейтинги визначаються комітетом економічного планування Китаю, Національною комісією розвитку та реформ (NDRC), Народним банком Китаю та судовою системою Китаю. 

Систему можна використовувати як для звичайних громадян, так і для компаній та державних організацій. Зокрема, у приватних компаній у Китаї є власні рейтингові системи для оцінки співробітників. 

Поки що система не охопила всю країну, а, згідно з MIT Technology Review, Китай не має єдиного універсального алгоритму.

Інколи "збирачі інформації" навіть просто ходять по селах і записують "добрі справи" китайських селян. Та в перспективі соціальний рейтинг має стати єдиним та обов'язковим по всій країні, а кожен громадянин отримає власний код для визначення його рейтингу в режимі реального часу.

Камери відеоспостереження в Китаї / Фото AP

Соціальний рейтинг карає китайських громадян за порушення правил дорожнього руху, куріння в місцях, де це заборонено, за купівлю занадто великої кількості відеоігор і розміщення фейкових новин в інтернеті, зокрема про терористичні атаки. Компанії можуть бути покарані за фінансове шахрайство, ухилення від сплати боргів, використання підроблених страхових полісів, дезінформацію та незаконний збір коштів.

Громадян карають заборонами на подорожі, поселення у готелях та уповільненням інтернету. За відмову від військової служби можуть заборонити вступати до університетів. 

У східнокитайському місті Цзінань у 2017 році почали застосовувати систему соціального рейтингу для власників собак, згідно з якою власники домашніх тварин отримують покарання, якщо собака вигулюється без повідця. За порушення собак конфіскують.

Соціальний рейтинг можна і підвищити, здаючи кров, покращуючи стан здоров'я або користуючись соціальним страхуванням.

Цікаво! Китайський соціальний рейтинг уже висміюють у науковій фантастиці. В антології "Чорне дзеркало" на Netflix у 2016 році вийшла серія під назвою "Під укіс", де описано систему соціального рейтингу, розповсюджену на американське суспільство.

Китайські камери ширяться світом: як із цим борються

Попри всі політичні фактори – протистояння зі США, контакти з Росією та порушення прав людини – Китай лишається одним із провідних виробників техніки. У західні країни потрапляють й камери китайського виробництва, які допомагають уряду КНР стежити за людьми в себе в країні.

Читайте також МВС пропонує ввести систему тотального відеонагляду: кого і як будуть моніторити

Через це виникають колізії. У квітні 2024 року видання Politico повідомило, що уряд Великої Британії дозволить місцевій владі використовувати камери спостереження, виготовлені китайськими державними компаніями, навіть якщо вони заборонені через питання національної безпеки. Мовиться про компанію Hikvision, чиє обладнання заборонили використовувати на "чутливих майданчиках" державних відомств із листопада 2022 року.

Камери спостереження у Лондоні / Фото Stephen Johnson, Flickr

Багато державних відомств Великої Британії використовували камери виробництва китайських компаній Hikvision і Dahua, однак віцепрем'єр-міністр Олівер Дауден заявив у 2022 році, що Лондон зіткнувся із загрозою через зростання можливостей і підключення систем спостереження. За словами Даудена, існують побоювання, що такі камери можуть бути використані Китаєм для збору розвідданих, однак Hikvision це спростовує.

Місцеві ради по всій Британії вже використовують тисячі камер спостереження виробництва Hikvision. Лише в Шотландії встановлено понад 6000 камер, виготовлених у Китаї.

В Амстердамі, столиці Нідерландів, повідомили про намір поступово відмовитися від використання камер китайського виробництва через занепокоєння щодо прав людини та шпигунства. Наразі в Амстердамі встановлено 1280 китайських камер. 

Подібна проблема існує і в Сербії, лояльній до китайського партнера – Росії. Там навіть в невеликих містечках камери китайського виробництва встановлені з розрахунку одна камера на сто мешканців. 

Поширення китайських камер зачепило й Африку. У лютому 2024 року влада другого за величиною міста Зімбабве, Булавайо, встановила камери відеоспостереження китайського виробництва для моніторингу руху як пішоходів, так і транспортних засобів. Активісти стурбовані тим, що дані, які отримають правоохоронні органи, будуть використані авторитарною владою країни для спостереження за громадянами та придушення спроб вуличних протестів.

Як Київ встановлює китайські камери

У грудні 2020 року, в розпал пандемії коронавірусу, Київ активізував придбання "сучасних камер відеоспостереження", як тоді повідомляло муніципальне видання "Вечірній Київ". Мовилося про "посилення контролю за порядком у столиці". У 2020 році камери мали закупити за понад 7,5 мільйона  гривень.

Столиця планувала закупити камери з розпізнаванням облич, дані з яких надходитимуть поліції, муніципальній варті, ДСНС тощо.

Мер Києва Віталій Кличко зауважував, що з 2018 року, коли камери об'єднали в єдину систему, рівень злочинності у публічних місцях знизився на 56%.

Київські камери записують відео, розпізнають номери авто та відстежують пішоходів, які порушують правила дорожнього руху. Та є один нюанс – Київ закуповує саме китайські камери компаній Hikvision і Dahua, використання яких обмежено у Великій Британії, а в США заборонено імпорт. Про це йдеться в розслідуванні проєкту "Схеми" компанії "Радіо Свобода".

В Україні ці виробники внесені до списку "міжнародних спонсорів війни", однак їхні камери не заборонені до продажу та продовжують працювати. Як з'ясували "Схеми", після підключення до мережі камери зв'язуються зі своїми серверами. Це сервери Amazon в Ірландії, які орендує Hikvision для передачі та зберігання відео. Компанія повністю контролює ці сервери як виробник камер та софту.

Саме такі камери державної системи "Безпечне місто" у кількості 24 000 передають дані системі МВС. Також ці камери вразливі до хакерського зламу, чим і користуються росіяни, відстежуючи наслідки своїх атак по Україні.

Тим часом, хоча законопроєкт ще не прийнято, поліція продовжує закупівлю софту для розпізнавання облич.

У червні нацполіція уклала договір з ТОВ "Інфраструктура безпеки" на придбання системи розпізнавання облич за 20,4 млн гривень. Наприкінці 2023 року саме це підприємство стало виконавцем замовлення ГУНП у Полтавській області на модернізацію системи відеоспостереження за 26,85 млн гривень. У технічних вимогах йшлося саме про камери Hikvision "або еквіваленти", оскільки вони "за основними якісними та технічними характеристиками оптимально відповідають вимогам, потребам замовника". 

За даними Youcontrol, ТОВ "Інфраструктура безпеки" було зареєстровано 23 лютого 2022 року зі статутним капіталом 50 000 грн. Уповноважена особа – Олександр Автушков.

У Linkedin він значиться як "проджект-менеджер з камер відеоспостереження", до цього був керівником проєкту в IT-інтеграторі VERNA.

Пошук ухилянтів та зливи даних: як стежать у Москві

Система відеоспостереження, що діє в російській столиці, виглядає як взірець того, що ініціатори законопроєкту про систему відеомоніторингу хотіли б побачити в Україні. У 2010-их роках у Москві уже діяла розгалуджена система камер у громадських місцях, зокрема на станціях метро та навіть на входах до житлових будинків.

З 2020 року росіяни ще більше втратили приватність – у десяти містах Росії запустили програму зі встановлення камер з розпізнаванням облич (які вже раніше ставили у Москві) у громадських місцях та в під'їздах багатоповерхівок. У 10 пілотних містах Росії це зробили під приводом захисту громадської безпеки. Влада Москви ж вирішила поставити камери із розпізнаванням облич у трамваях і 25% усіх поїздів метро.

За даними організації "Роскомсвобода", що займається цифровими правами, з системи відеоспостереження неодноразово ставалися витоки даних, після чого персональні дані жителів Москви виставляли на продаж в інтернеті.

Після оголошення Путіним "часткової мобілізації" в Росії та під час чергових призивів на строкову службу у Москві задіяли систему відеоспостереження для пошуку призовників. Як повідомляло пропагандистське медіа ТАСС з посиланням на військкома Москви Максима Локтєва, через системи камер російська влада шукала призовників, які живуть не за пропискою.

До теми КНДР 2․0 і обмежений "чебурнет": чи заблокують у Росії телеграм і для чого це Кремлю

Чи готові українці до того, що "Великий Брат" стежитиме за кожним їхнім кроком, як усередині держави-агресора? З урахуванням того, що це не тимчасові обмеження прав людини під час війни, а масштабна програма, яка залишиться й після війни. Поки що доля законопроєкту – під питанням, і рішення парламентарів покаже, чи не звертає Україна з демократичного шляху.