"Булгаковський Київ" – фейк імперії: як у столиці знищували українську ідентичність
- Світлана Поваляєва розповіла, як радянська пропаганда стерла справжню київську ідентичність, створивши міф про "булгаковський Київ".
- Поваляєва підкреслює, що справжня київська ідентичність не визначається місцем народження, а любов'ю до міста та його спадщини, та виступає за збереження української ідентичності.
Письменниця Світлана Поваляєва розповіла, як радянська пропаганда стерла справжню київську ідентичність. Та хто насправді заслуговує називатися киянином.
Про це розповідає 24 Канал з посиланням на інтерв'ю письменниці, поетка Світлани Поваляєвої у спецпроєкті громадської ініціативи “Голка” – “Києве мій“, який стартував до Дня Києва.
Читайте також Найкрасивіші будівлі Києва, які мусить побачити кожен: де знайти ці дива архітектури
Як у Києві знищували мову, ідентичність та пам’ять
Київ – місто з тисячолітньою історією, яке роками намагалися перетворити на "русскій город". Образи справжніх киян – витиралися з колективної пам’яті, а натомість масово нав’язували міф про "булгаковський Київ".
Ця історія розпочалася десь наприкінці ХІХ століття. Далі вже за червоного терору і з окупацією більшовиків, особливо за Сталіна, буквально насаджувалася ідея цього "русского міста": Київ – "русский город", Київ – "это столица". Київ "никогда не говорил по-укрАински, – сказала мисткиня.
Міф, який розрісся у 90-х
За словами Поваляєвої, справжню історію Києва замінювали художніми альбомами з естетикою Булгакова. Його зображували як "головного співця Києва", хоча єдиний роман письменника про місто – відверто українофобська "Біла гвардія".
Там не було ні Нечуя-Левицького, ні Євгена Чикаленка. Нікого не було. Чомусь Булгаков став подаватися як такий співець Києва, такий прямо киянин, який той Київ любив, що поїхав аж в Москву і писав "пісьма" Сталіну,
– підкреслила Поваляєва.
Киянин – не за місцем народження
Мисткиня переконана, що ідентичність не визначається пропискою. Бути киянином – означає любити це місто, берегти його спадщину, історію та природу.
Є люди, які навпаки сюди приїздять і роблять багато для розвитку і для захисту міста. Наприклад, Протасів Яр захищали не тільки мешканці Солом’янки і Протасового Яру. Один з найближчих побратимів Романа (Роман Ратушний – молодший син Світлани Поваляєвої, який загинув на фронті – ред.) – Євген Черепня, він взагалі сам зі Слов'янська,
– наголосила Поваляєва.
Вона також розповіла, що частина київських забудовників – саме з Києва. Але вони руйнують місто, бо не мають елементарного почуття поваги до його духу і минулого.
Людина може бути там хоч в п'ятому коліні киянином, але абсолютно не цінувати, не розуміти цінності, древності, і духу цього міста,
– пояснює поетка.
Українська ідентичність – понад усе
Поваляєва вважає, що локальні ідентичності створювалися штучно – щоб розмити українську.
Будь-який справжній киянин, справжній одесит, справжній харків’янин – це насамперед – українець. У нас є українська ідентичність. Те, що у нас є якісь регіональні культурні особливості, це цілком нормально, але це не може бути окремою ідентичністю. Ці ідентичності локальні, вони нав'язувалися і створювалися, як мені здається, з повітря, саме для того, щоб затерти українську ідентичність і натомість створити якийсь симулятор чогось начебто культурного,
– підсумувала вона.
Спецпроєкт "Києве мій" покликаний повернути киянам пам'ять про своє місто – справжнє й українське. І в цьому – головна зброя проти забудов, забуття та міфів.