Про це розповідає 24 Канал з посиланням на інтерв'ю письменниці, поетка Світлани Поваляєвої у спецпроєкті громадської ініціативи “Голка” – “Києве мій“, який стартував до Дня Києва.
Читайте також Найкрасивіші будівлі Києва, які мусить побачити кожен: де знайти ці дива архітектури
Як у Києві знищували мову, ідентичність та пам’ять
Київ – місто з тисячолітньою історією, яке роками намагалися перетворити на "русскій город". Образи справжніх киян – витиралися з колективної пам’яті, а натомість масово нав’язували міф про "булгаковський Київ".
Ця історія розпочалася десь наприкінці ХІХ століття. Далі вже за червоного терору і з окупацією більшовиків, особливо за Сталіна, буквально насаджувалася ідея цього "русского міста": Київ – "русский город", Київ – "это столица". Київ "никогда не говорил по-укрАински, – сказала мисткиня.
Міф, який розрісся у 90-х
За словами Поваляєвої, справжню історію Києва замінювали художніми альбомами з естетикою Булгакова. Його зображували як "головного співця Києва", хоча єдиний роман письменника про місто – відверто українофобська "Біла гвардія".
Там не було ні Нечуя-Левицького, ні Євгена Чикаленка. Нікого не було. Чомусь Булгаков став подаватися як такий співець Києва, такий прямо киянин, який той Київ любив, що поїхав аж в Москву і писав "пісьма" Сталіну,
– підкреслила Поваляєва.
Киянин – не за місцем народження
Мисткиня переконана, що ідентичність не визначається пропискою. Бути киянином – означає любити це місто, берегти його спадщину, історію та природу.
Є люди, які навпаки сюди приїздять і роблять багато для розвитку і для захисту міста. Наприклад, Протасів Яр захищали не тільки мешканці Солом’янки і Протасового Яру. Один з найближчих побратимів Романа (Роман Ратушний – молодший син Світлани Поваляєвої, який загинув на фронті – ред.) – Євген Черепня, він взагалі сам зі Слов'янська,
– наголосила Поваляєва.
Вона також розповіла, що частина київських забудовників – саме з Києва. Але вони руйнують місто, бо не мають елементарного почуття поваги до його духу і минулого.
Людина може бути там хоч в п'ятому коліні киянином, але абсолютно не цінувати, не розуміти цінності, древності, і духу цього міста,
– пояснює поетка.
Українська ідентичність – понад усе
Поваляєва вважає, що локальні ідентичності створювалися штучно – щоб розмити українську.
Будь-який справжній киянин, справжній одесит, справжній харків’янин – це насамперед – українець. У нас є українська ідентичність. Те, що у нас є якісь регіональні культурні особливості, це цілком нормально, але це не може бути окремою ідентичністю. Ці ідентичності локальні, вони нав'язувалися і створювалися, як мені здається, з повітря, саме для того, щоб затерти українську ідентичність і натомість створити якийсь симулятор чогось начебто культурного,
– підсумувала вона.
Спецпроєкт "Києве мій" покликаний повернути киянам пам'ять про своє місто – справжнє й українське. І в цьому – головна зброя проти забудов, забуття та міфів.