Людство 40 років неправильно розуміло планету Уран через помилку при аналізі даних "Вояджера-2"
Більшість наших знань про планету Уран походять від даних, які у 1986 році надіслав на Землю космічний апарат "Вояджер-2", котрий пролетів повз газового гіганта. Але повторний аналіз його показників свідчить, що вчені помилилися, коли переглядали їх уперше.
Що не так
Спостереження зонда свого часу показали, що планета має химерно однобоке магнітне поле, яке не співпадає з обертанням планети. До того ж воно наповнене надзвичайно енергійними електронами. Тепер учені кажуть, що причиною цієї аномалії стала дуже знайома нам, землянам, космічна подія, повідомляє 24 Канал з посиланням на Nature Astronomy.
Дивіться також Відразу три супутники впали в атмосферу через непередбачувану сонячну активність
Новий аналіз даних "Вояджера-2" виявив ймовірну причину дивних показань: сплеск сонячного вітру, який викривив магнітне поле планети якраз перед тим, як зонд пролетів повз неї. Іншими словами, наше розуміння Урана може ґрунтуватися на аномальному знімку, зробленому в конкретний особливий час, а не на типовій природі планети.
Якби "Вояджер-2" прибув на кілька днів раніше, він би спостерігав зовсім іншу магнітосферу на Урані. Космічний апарат побачив Уран в умовах, які трапляються лише близько 4% часу,
– каже провідний автор дослідження Джеймі Ясінські, фізик космічної плазми з Лабораторії реактивного руху NASA.
Магнітні поля утворюються навколо планет завдяки вихровому руху матеріалу в їхніх розплавлених ядрах, і вони захищають планети від струменів плазми, відомих як сонячний вітер, які запускаються з Сонця. Коли сонячне випромінювання потрапляє в магнітосферу планети, воно захоплюється лініями магнітного поля й переміщується вздовж нього в кишені, які називаються радіаційними поясами.
Саме радіаційні пояси Урана разом з його однобоким магнітним полем спантеличили вчених, коли з'явилися перші дані з "Вояджера-2". Магнітосфера планети була заповнена поясами випромінювання, які за інтенсивністю поступалися лише Юпітеру. Але решта поля була позбавлена плазми, що свідчило про відсутність видимого джерела, яке живило радіаційні пояси.
Дефіцит плазми в інших місцях також привів вчених до висновку, що іони води не виробляються п'ятьма великими супутниками Урана, чотири з яких вкриті льодом. Це наштовхнуло астрономів на думку, що ці супутники, швидше за все, геологічно неактивні, а отже, не мають прихованих океанів.
Повторно проаналізувавши дані у світлі зафіксованого спалаху сонячного вітру, автори нового дослідження виявили, що безпосередньо перед прольотом "Вояджера-2" сонячний вітер витіснив типову плазму з магнітосфери Урана, тимчасово порушивши її форму та впорснувши електрони в радіаційний пояс — подібно до того, як магнітне поле Землі заряджається і викривляється під впливом інтенсивних сонячних штормів.
Таким чином магнітосфера, яку вимірював "Вояджер-2", була лише моментальним знімком у часі. Ця нова робота пояснює деякі з очевидних протиріч, і вона знову змінить наше уявлення про Уран.