Що не так
Спостереження зонда свого часу показали, що планета має химерно однобоке магнітне поле, яке не співпадає з обертанням планети. До того ж воно наповнене надзвичайно енергійними електронами. Тепер учені кажуть, що причиною цієї аномалії стала дуже знайома нам, землянам, космічна подія, повідомляє 24 Канал з посиланням на Nature Astronomy.
Дивіться також Відразу три супутники впали в атмосферу через непередбачувану сонячну активність
Новий аналіз даних "Вояджера-2" виявив ймовірну причину дивних показань: сплеск сонячного вітру, який викривив магнітне поле планети якраз перед тим, як зонд пролетів повз неї. Іншими словами, наше розуміння Урана може ґрунтуватися на аномальному знімку, зробленому в конкретний особливий час, а не на типовій природі планети.
Якби "Вояджер-2" прибув на кілька днів раніше, він би спостерігав зовсім іншу магнітосферу на Урані. Космічний апарат побачив Уран в умовах, які трапляються лише близько 4% часу,
– каже провідний автор дослідження Джеймі Ясінські, фізик космічної плазми з Лабораторії реактивного руху NASA.
Магнітні поля утворюються навколо планет завдяки вихровому руху матеріалу в їхніх розплавлених ядрах, і вони захищають планети від струменів плазми, відомих як сонячний вітер, які запускаються з Сонця. Коли сонячне випромінювання потрапляє в магнітосферу планети, воно захоплюється лініями магнітного поля й переміщується вздовж нього в кишені, які називаються радіаційними поясами.
Саме радіаційні пояси Урана разом з його однобоким магнітним полем спантеличили вчених, коли з'явилися перші дані з "Вояджера-2". Магнітосфера планети була заповнена поясами випромінювання, які за інтенсивністю поступалися лише Юпітеру. Але решта поля була позбавлена плазми, що свідчило про відсутність видимого джерела, яке живило радіаційні пояси.
Дефіцит плазми в інших місцях також привів вчених до висновку, що іони води не виробляються п'ятьма великими супутниками Урана, чотири з яких вкриті льодом. Це наштовхнуло астрономів на думку, що ці супутники, швидше за все, геологічно неактивні, а отже, не мають прихованих океанів.
Повторно проаналізувавши дані у світлі зафіксованого спалаху сонячного вітру, автори нового дослідження виявили, що безпосередньо перед прольотом "Вояджера-2" сонячний вітер витіснив типову плазму з магнітосфери Урана, тимчасово порушивши її форму та впорснувши електрони в радіаційний пояс — подібно до того, як магнітне поле Землі заряджається і викривляється під впливом інтенсивних сонячних штормів.
Таким чином магнітосфера, яку вимірював "Вояджер-2", була лише моментальним знімком у часі. Ця нова робота пояснює деякі з очевидних протиріч, і вона знову змінить наше уявлення про Уран.