Деякі з найважливіших регіонів Антарктиди вже перетнули точку неповернення у своєму таненні
- Вчені з’ясували, що деякі регіони Антарктиди вже перетнули критичні температурні пороги, що веде до неминучого танення льодовиків.
- Західна та Східна Антарктида демонструють вразливість, і якщо температура продовжить зростати, це може призвести до значного підняття рівня моря, що загрожує прибережним регіонам планети.
Вчені визначили критичні температурні пороги, за якими льодовики Антарктиди починають незворотно руйнуватися. Світ уже досяг рівнів, що запускають ланцюгову реакцію в найбільш вразливих басейнах континенту, ставлячи під загрозу прибережні регіони планети через неминуче підняття рівня моря.
Як глобальне потепління перетворює льодовики на приховану загрозу для людства?
Науковці з Потсдамського інституту досліджень впливу на клімат щойно змінили уявлення про стабільність антарктичного крижаного щита. Замість того, щоб розглядати континент як єдину монолітну систему, вони проаналізували мережу з 18 окремих дренажних басейнів. Кожна з цих систем має власну динаміку, унікальну геометрію скелястого дна та індивідуальні пороги чутливості до температури. Деякі регіони втрачають лід поступово, проте інші демонструють нелінійну поведінку, де навіть незначне потепління призводить до раптового колапсу, пише Indian Defence Review.
Дивіться також Пекельна спека вже в дорозі: вчені попереджають про вибухове Ель-Ніньйо у 2026 році
На сьогодні середня глобальна температура піднялася приблизно на 1,3 градуса Цельсія порівняно з доіндустріальним рівнем. Це число набуває тривожного змісту, якщо зіставити його з результатами моделювання: для найменш стабільних басейнів Західної Антарктиди поріг незворотного танення лежить у межах від 1 до 2 градусів Цельсія.
Це означає, що для деяких частин континенту точка неповернення вже пройдена або перебуває на відстані витягнутої руки. Зокрема, басейни льодовиків Туейтса та Пайн-Айленд, які разом скидають у море Амундсена близько 5 відсотків усього льоду Антарктиди, знаходяться під безпосереднім ударом.
За даними вчених, перетин критичної межі в цьому секторі прирікає його на втрату приблизно 70 відсотків об'єму льоду, що в довгостроковій перспективі додасть 0,9 метра до рівня світового океану.
Основним механізмом руйнування є нестабільність морського крижаного щита. Коли теплі води океану підмивають лід знизу, лінія налягання відступає вглиб материка, де так зване корінне ложе стає дедалі глибшим. Оскільки скеляста основа нахилена в бік центру континенту, процес відступу лише прискорюється, перетворюючись на самопідтримувану реакцію.
Дослідники у своїй роботі в Nature Climate Change підкреслюють явище гістерезису: для того, щоб зупинити або повернути назад цей процес, температуру планети довелося б знизити до рівня, значно нижчого за той, що був до початку промислової епохи.
Де ситуація найгірша
Західна частина континенту привертає найбільше уваги, але Східна Антарктида також демонструє вразливість. Басейни Кука, Нінніса та Мерца, пов'язані з підльодовиковим басейном Вілкса, мають критичний поріг між 2 та 3 градусами Цельсія. У разі його перетину регіон може втратити 40 відсотків льоду, що спричинить підняття рівня моря на 1,2 метра.
Тут спрацьовує так званий механізм "крижаної пробки": невелике танення льодовиків на узбережжі відкриває шлях для стрімкого осушення величезних внутрішніх масивів льоду. При глобальному потеплінні понад 6 градусів Цельсія нестабільними стануть майже всі басейни Східної Антарктиди, що сукупно загрожує підняттям океану на понад 26 метрів.
Діяти треба вже зараз
Використана в дослідженні паралельна модель крижаного щита (PISM) була відкалібрована за даними палеоклімату та сучасних супутникових спостережень. Вчені наголошують, що хоча перетин порогів відбувається вже зараз, сам процес танення розтягнеться на століття й тисячоліття.
Проте саме сьогоднішні рішення щодо викидів та траєкторії потепління визначають майбутнє, яке неможливо буде змінити. Якщо температура перевищить 10 градусів Цельсія, Антарктида фактично повністю позбудеться свого льодового покриву в довгостроковій перспективі.
Важливо зазначити, що значне підняття рівня моря може початися ще до досягнення вказаних критичних рівнів. Кожен басейн реагує по-своєму: одні втрачають масу лінійно, інші – стрибками. Але загальний висновок однозначний: Антарктида – це не стабільна крижана глиба, а мережа чутливих систем, багато з яких уже почали свій шлях до остаточного зникнення.