Чи здатна Україна повернути собі місце на глобальній космічній арені

При цьому левову частку прибутку в космічному секторі генерують приватні компанії, в той час, як державний сектор здебільшого витрачає кошти на оборонні та наукові замовлення. Враховуючи вражаючі темпи росту космічного ринку координатор проєктів у Noosphere Сергій Перун спеціально для 24 Каналу проаналізував, яке місце може зайняти Україна у глобальному космічному секторі.

Дивіться також NASA в гостях в українців: як James Webb розкриває секрети космосу

Державний сектор

З точки зору саме економічних перспектив для державного сектору України ситуація наразі невтішна. З 2014 року весь сектор мав, фактично, 4 глобальні проєкти, які приносили гроші та підживлювали великі підприємства. Це участь у створенні американської ракети-носія Antares, європейської ракети-носія Vega, участь у "Морському старті", яку припинили з 2014 року, та створення космодрому у Канаді під ракету Циклон-4. При чому останній проєкт все ще знаходиться на стадії розробки: не готові ні космодром, ні сама ракета, тож про прибутки поки що говорити зарано.

З перерахованих, на сьогодення залишаються лише космодром в Канаді та розробка Циклон-4, готовність якої постійно відкладають, а також виробництво двигунів для Vega-C, законтрактоване до 2029 року, після чого у Європейського космічного агентства є наміри замінити розробку КБ "Південного" на двигун німецької компанії Astrium. Участь у "Морському старті" закінчилась у 2019 році, а виробник Antares вже почав працювати з американською Firefly Aerospace, що замінить КБ "Південне" і Південмаш.

Тож наразі головною проблемою космічного сектору України є фактично відсутність замовлень з боку інших держав та компаній, та пасивна участь у міжнародних програмах.

Попри доволі негативну ситуацію, перспективи зростання є. По-перше, Україна затвердила план дій щодо співпраці з ЄКА (Європейським космічним агентством, ESA) і цей напрямок не тільки наблизить нашу країну до вступу в ЄС, а й повинен стати потужним поштовхом до розвитку космічного сектору. Європа фактично залишилась без власних ракет (якщо не рахували легку Vega, яка зробила 2 вдалих старти за 2 роки) після відмови від співпраці з Росією, і наступні декілька років покладатиметься тільки на американські ракети SpaceX.

Це відкриває можливості для українських державних компаній запропонувати себе, як альтернативу, якщо і не як виробника готової ракети, то як одного з головних учасників в розробці нових транспортних засобів. Перевага України в тому, що науково-технічна база та велика кількість висококласних спеціалістів готові до створення робочих рішень вже зараз.

А коли Україна стане повноцінним членом ЄКА, для нас відкриється ринок замовлень і програм, доступних лише для членів космічного агентства. На 2023 рік ЄКА мало бюджет у розмірі 7,08 мільярди євро, з якого найбільш коштовними стали підтримка та розширення європейської навігації Galileo (1,1 мільярд євро), моніторинг Землі (1,7 мільярди) та космічне транспортування (891 мільйон євро), де левову частку замовлень ЄКА робила саме у приватних компаній.

Приватний сектор

На фоні державного сектору, у приватному картинка дещо більш позитивна. На глобальному ринку вже працюють компанії з українським корінням. SETS, EOSDA та Flight Control, засновані Максом Поляковим, вже встигли зарекомендувати себе як надійних постачальників комплектуючих та послуг, а вертикаль компаній Ноосфера взагалі стала першою з українським корінням, що запустила супутник власного виробництва у космос.

Крім того, Flight Control, що походить з Дніпра, вже має досвід міжнародної співпраці з американською Firefly Aerospace, а також з іншими замовниками. І ця співпраця свого часу дала змогу Південмашу також долучитися і виконати замовлення для Firefly - виготовили габаритний макет ракети Beta.

До речі, для цих компаній та нових подібних стартапів інтеграція України до ЄКА також несе позитивні перспективи у вигляді замовлень та залучення до відкритих програм.

У віддаленому майбутньому, у перспективі на 10 років, євроінтеграція збільшить кількість українських спеціалістів, що здобуватимуть освіту не тільки в Україні, та матимуть ширші можливості для використання своїх знань. Це вирішить кадровий голод України, який з’явився з початком повномасштабного вторгнення, і збільшить зацікавленість майбутніх студентів у галузі, яка останні роки не була серед популярних.

А тим часом В Україні пройшов хакатон NASA Space Apps Challenge Dnipro з рекордною кількістю учасників

Майбутнє космічного сектора України

Євроінтеграція та входження України до ЄКА несуть тільки позитивні перспективи нашій країні, при чому без жодних ризиків конкуренції з боку європейських країн. Єдиним складним моментом буде тільки змагання за кваліфікованих працівників, багатьох з яких захочуть залучити до свого штату закордонні компанії. Але і це насправді тільки позитивно вплине на розвиток нашої країни, адже попит на науковців та інженерів викличе популяризацію цих професій серед молоді, а рівень української освіти все ще буде здатен здійснити підготовку таких кадрів.

Важливо розуміти, що як самостійний гравець на космічному ринку, Україна існувати не зможе, на відміну від тих же США, Китаю чи Індії. Але треба зазначити, що самостійними не можуть в цьому ключі бути і європейські країни, а от сумісна робота і кооперація в глобальних проєктах буде на користь всім гравцям і зможе підняти український космічний сектор до європейського рівня