Кров та мовчання на площі "Таньаньмень" в Пекіні: трагічні історії "тих, кого шукали"
У червні 1989 року танки армії Китайської Народної Республіки увірвалися на площу "Тяньаньмень". Вони хотіли розгромити наметове містечко продемократичних мітингувальників.
Десятки тисяч учасників і учасниць протестів, зокрема студентство, інтелігенція і робітники, приблизно місяць до того вимагали боротьби з корупцією. А також – поваги до основних прав і свобод та фінансування освіти.
Попередній випуск "Нічого про нас – без нас": чому упередження щодо секс-індустрії не є однозначними
Але влада КНР була налаштована категорично проти. Більшість із вас напевно бачили легендарне фото "Танкової людини".
Світлина, на якій один чоловік з продуктовими пакетами у руках перекриває дорогу колоні танків на площі "Тяньаньмень" у Пекіні. Ця фотографія стала одним із символів боротьби за свободу в новітній історії людства.
Фото "Танкової людини" / Світлина Джеффа Уайднера, Вікіпедія
Після жорстокого розгону у Пекіні минуло 32 роки. Ці події згадують по всьому світу, але не в Китаї. Сама згадка про них там – під забороною. А нам в Україні про це варто говорити, адже ми самі пережили дещо схожий сценарій і повинні все пам'ятати.
На вулиці вийшли тисячі людей
Наприкінці 1980-х років напруга в Китаї зростала. Економічні й соціальні проблеми ігнорували. А влада, яку представляла переважно літня "номенклатура", була геть далека від реальних реформ. Тисячі людей вийшли на вулиці.
Влада відреагувала відповідно – забороною будь-яких демонстрацій. Потім у столиці оголосили воєнний стан, а протестувальників стали вважати "антиурядовими заколотниками".
Зверніть увагу Мирні протести не дають результату, – Гудков пояснив, як знищити режими Путіна і Лукашенка
Невдовзі партія ухвалила радикальні рішення – воєнними танками розігнати протести. Як наслідок, сотні, а, можливо, і тисячі людей вбили, коли війська відкрили вогонь по мирному наметовому містечку.
Ніхто не знає точної кількості загиблих, адже 3 з гаком десятиліття влада Китаю продовжує робити все можливе, щоб люди не ставили запитання про цей день або навіть не говорили про нього.
У дні після бійні на "Тяньаньмень" партія опублікувала список з 21 людини. Мовилось про тих, кого розшукували за участь в організації протестів. Amnesty International зібрала трагічні історії кількох із них.
Трагічні історії учасників протестів
Перший у списку – Ван Дань, чоловік, який наступні 6 років після протестів провів у в'язниці. Хлопцю тоді було лише 20 років.
Він навчався у Пекінському університеті, де на той час влада не перешкоджала студентам вільно обговорювати політичні питання, а сам Ван Дань організовував бесіди про демократію.
Ван Дань – перший у списку / Фото AFP
Дань був лише одним з багатьох лідерів протестного руху. І чому першим в списку опинився саме він – для нього і самого загадка. Після кривавої бійні 4 червня друзі кілька тижнів допомагали Ван Даню сховатися. Але за місяць влада все ж схопила його.
Ван відсидів у в'язниці майже 4 роки й тоді чоловіку дали можливість виїхати з Китаю. Та він залишився, аби спробувати вкотре щось змінити.
Його посадили знову та випустили за 2 роки за умови назавжди покинути країну. Попри такі жертви, за словами Даня, він ніколи не шкодуватиме про свою позицію. Це було велике просвітлення, демократія торкнулася душі китайського народу.
Вимагала змін Люй Цзинхуа
Люй Цзинхуа ще одна з тих, хто вимагав змін того трагічного року. Хоча до протестів жінка жила звичайним життям і заробляла на хліб продажем одягу.
Цзинхуа доволі випадково зголосилася щодня виголошувати останні новини гучномовцем на площі, а вночі спати в наметі.
Люй Цзинхуа / Фото з фейсбуку опозиціонерки
Коли під'їхали танки, жінка перебувала на самій площі. Вона чула, як повз неї проносилися кулі, як стріляли в людей. Як поруч впав один убитий, а потім другий. Як люди навколо кричали по допомогу, кликали швидку, а потім вмирали.
Після розстрілу наметового містечка Люй Цзинхуа теж потрапила в список "тих, кого розшукували", а її сім'я зазнала жорстоких переслідувань з боку влади.
У жінки не було вибору, окрім як втекти з Пекіна, залишивши маленьку дитину.
У Китай жінка повернутися так і не змогла, а свою доньку змогла зустріти лише за 5 років, коли дитині дозволили виїхати в США. Ці трагічні історії говорять про те, яку високу ціну готові платити звичайні люди за свої права і свободи та як жорстоко їхні долі ламає тоталітарна система.
Ці історії навчають нас цінувати свої права і боротися за них. Вони говорять про те, як насправді системи бояться так званих, "звичайних" громадян і громадянок та як ницо, грубо і нелюдяно змушують їх замовкнути.
Варто прочитати Загрози від Росії та Китаю, війна з тероризмом, підтримка України: головні тези з саміту НАТО
Але змусити мовчати усіх неможливо, так само як і приховувати жорстокі злочини. Говоріть про події на площі "Тяньаньмень", порівнюйте їх з іншими протестами, робіть висновки й не дозволяйте порушувати ваші права.