Серед таких була і сім'я Джемілевих. Батько та мати, на той момент, п'ятьох дітей витримали три депортації. Читайте також: День пам'яті про депортацію кримських татар: у Сімферополі затримали учасників акції Журналісти 24 Каналу зустрілися із Ділярою Сейтвєлієвою в будинку її сина. Гостинна господиня весь час посміхається, метушиться та все переживає за онука. Бо ж юний непосидько вже вподобав камеру і мікрофон. Але цієї зустрічі могло б не бути, як і всієї родини Джемілевих. Всіх татар виселити з території Криму і поселити їх на постійне проживання в якості спецпоселенців в районах Узбецької РСР. Дозволити їм взяти з собою особисті речі, одяг, побутовий інвентар, посуд і продовольство в кількості до 500 кілограм на сім'ю, – йшлося в указі. Це було рішення, яке змінило життя родини Діляри Сейтвелієвої та ще кількох сотень тисяч людей. В одну ніч вони втратили свої домівки в Криму, сталий побут та навіть рідних. 18 травня 1944 року почалася наймасштабніша депортація кримських татар з рідного півострова. Мама з 5 дітьми була одна в той момент, тоді ще не було 5 ранку, коли прийшли солдати, стали стукати в двері, почали говорити, що ім'ям радянської влади ми всі зрадники батьківщини. Виходьте, у вас 15 хвилин, – розповіла донька висланих кримських татар Діляра Сейтвєлієва. Родина Діляри вже пережила до цього одне виселення з Криму, тож в 1944 вони найбільше боялися, що цього разу їх везуть на розстріл. Однак, матір Діляри з дітьми погрузили у вагон. А вже на довгому шляху до Узбекської республіки їх наздогнав батько. Всі події жінка відновлює за спогадами матері, книжками та фільмами. Адже народилася вже в депортації. А от її брату Мустафі було менше року. Це було перше випробування від радянської влади для теперішнього лідера кримсько-татарського народу. Скрізь по дорозі, на будь-якій зупинці, люди бігли шукати воду, швидко там ставили два камінчики або цегли, а на них намагалися з борошна зліпити коржики, щоб якось нагодувати дітей. Така дорога тривала майже місяць, – сказала Діляра Сейтвєлієва. Люди на станціях їли навіть траву. Витримали такий шлях не всі. Частина депортованих померли з голоду прямо у вагонах. Донька висланих кримських татар Діляра Сейтвєлієва Всього з Криму до таборів та спецпоселень вислали близько двохсот тисяч кримських татар. Реабілітували їх лише в 1967 році, але і після не хотіли приписувати на півострові та визнавати татар "кримськими". Читайте також: Чому історія склалась саме так: про депортацію кримських татар Родину Джемілевих висилали загалом тричі. Однак навіть попри жахливі обставини, 18 травня для них не лише день скорботи, це мітинг єднання кримськотатарського народу. Ця родина знову не може жити на півострові у повному складі, тож частково оселились в Києві, аби була своя домівка, де можуть бігати онуки та приходити гості за традиціями кримських татар. І тут на вході все так само висить розписаний Коран, але надій знову жити всім разом в Криму не полишають.