Українець за 4 роки від руки переписав Святе Письмо

Для ченців тиражування рукописів вважалося найкориснішою роботою: по-перше, змушувало забути про мирське, а по-друге, сприяло поширенню релігії.

"Але рукописних церковних книг у нашій країні не створювали вже чотири століття, не вважаючи нашвидкуруч скопійованих за часів СРСР, — і то, не через бажання створити шедевр, а тому, що друкувати їх було заборонено", — розповідає директор однієї з київських ювелірних фірм Ігор Бреставіцкій.

Він разом з Сергієм Соловйовим, керівником майстерні церковної рукопису "Духовна спадщина", і вирішив заповнити прогалину і знайти однодумців, разом з якими можна взятися за переписування Євангелія.

"4 роки тому я почав його читати, — розповідає Сергій Соловйов. — Кожен день, не важливо — п’ять хвилин, десять або годину. Воно стало більше, ніж настільною книгою, мені захотілося щось для нього зробити. Ми вирішили, що писати буде одна людина — почерк тоді однаковий, що красиво. І що працювати він буде потрошку до різних куточках України, заїжджаючи навіть у найменші села. Так книга вбере в себе духовність всієї країни. А у вихідних даних ми впишемо, коли і в яких храмах вона писалася. До проекту залучати треба тільки людей з вірою в душі. Адже інакше як вона буде відрізнятися від надрукованої?"

Команда вирішила, продовжуючи над ним працювати, виготовити ще одне Євангеліє. Воно писалося в Києві, без роз’їздів по всій країні, і тому було готова вже через 8 місяців.

Максим Євсейчик, переписувач "виїзного" Євангелія, каже, що в проекті задіяні виключно віруючі люди.

"Та й без ентузіазму тут не можна: бувають простої, поки дістанемо матеріали, а оплата — невелика", — пояснює він.

Скільки саме — не уточнює, посилаючись на конфіденційність інформації про заробітну плату. Подібного роду послуги на ринку коштують від 3 тисяч гривень на місяць.

Оскільки Максим — професійний маляр, то каліграфія для нього — річ не нова. З собою готові листи Максим не возить. Каже, що це небезпечно дуже — раптом дощ або крадіжка? Тому на шляху з Криму, наприклад, на Закарпатті він заїжджає до Києва і залишає листи в майстерні. І тільки тоді, коли писарська робота буде повністю закінчена, приступають іконописці і оформлювачі.

Доля книжок поки не визначена: "До нас зараз звертаються колекціонери, бажають отримати вже переписане Євангеліє в приватні зібрання. Але ж наша мета — передати книги суспільству, зробити доступ публічним для всіх віруючих. Наприклад, була думка класти нове Євангеліє поруч з Пересопницьким для президентської присяги. Це буде означати, що разом з корінням потрібно пам’ятати і про сучасність", — говорить Сергій Соловйов.

Він сподівається, що влада підтримають цю ідею.

Щодо матеріальної частини — книга писалася на рідкому зараз пергаменті. Потрібен був матеріал зі шкіри теляти, а його в Україні не виробляють. Тому замовляли в Лондоні і Єрусалимі 380 аркушів — стільки сторінок в Євангелії — по 150 доларів.

Чорнила використовували як за старих часів — залізо-галові. Їх готує писар із залізного купоросу і галлів — наростів на дубових листках.