"Повстання штатів": чи захопить владу Трамп, якщо програє вибори, і чи є йому що втрачати

Дональд Трамп заявив, що начебто не буде робити четверту спробу балотуватися на пост президента США, якщо програє вибори 5 листопада 2024 року. Та водночас він уже зараз відмовляється визнавати результати виборів у разі поразки. 

У США та й у всьому світі не без підстав побоюються варіанту, за якого Трамп у випадку програшу організує своїх численних прихильників для заколоту 2.0 й нового штурму Капітолія. 24 Канал аналізує, як далеко може зайти Дональд Трамп у своєму бажанні отримати безмежну владу, та чи є йому що втрачати. 

Читайте тут  Біографія Дональда Трампа: звідки гроші, секс-скандали, нелюбов до України й замахи

Чому всі заговорили про фільм "Повстання штатів"

Навесні 2024 року відбулася прем'єра дуже дивного фільму, знятого в жанрі антиутопії. В українському прокаті був заявлений як "Повстання штатів", хоча оригінальна назва "Громадянська війна" (Civil War). Цікаво, що стрічка вийшла і в російський прокат, але тамтешні пірати обізвали її взагалі "Падіння імперії", що в цілому спотворило зміст, але, мабуть, потішило російський ресентимент.

Увага, далі будуть спойлери! Якщо ви не дивилися фільм, перемістіть статтю в закладки та поверніться до неї після перегляду.

Якщо ж у вас не має бажання дивитися доволі складний фільм з численними сценами насильства, можете просто переглянути трейлер для розуміння.

Повстання штатів 2024: дивіться трейлер фільму онлайн

Кінострічка розповідає про недалекі події, коли президент США (його грає розкішний актор Нік Офферман) вирішив узурпувати владу та проголосити собі третій термін. Цим він порушив Конституцію та спровокував повстання проти себе.

Цікаво, що лідерами повстання стали Каліфорнія (традиційна вотчина Демократичної партії) і Техас (електоральна база республіканців), тобто узурпатор об'єднав проти себе дві головні американські партії. 

Звісно, в реальності, яку змалював британець Алекс Гарленд, така "двопартійна підтримка" навряд чи  можлива. Проте спалахи насильства через політичні розбіжності, заколот та навіть громадянська війна в США нині вже не здаються утопією. Чому? Бо "це ж було вже" – промо такого заколоту ми бачили 6 січня 2021 року, коли сотні прихильників Трампа захопили Капітолій та влаштувала там вакханалію. До речі, саме ці події надихнули Гарленда на написання сценарію.

Учасники заворушень вилазять на стіну Капітолія США 6 січня 2021 року у Вашингтоні / фото AP Photo / Jose Luis Magana

При цьому фактичного ініціатора бунту 6 січня 2021 року, який вдав, що "You're fired!" від виборців його не стосується, не лише не покарали, а й дали індульгенцію від Верховного Суду США (куди він власноруч завів прихильну до себе більшість), а нині знову претендує на пост президента. Крім заколоту, його, нагадаємо, зловили за руку під час спроби вкрасти 12 тисяч голосів на виборах президента в Джорджії шляхом прямого тиску та погроз. Але й за це Трампу нічого не було. Як нічого не було й за дзвінки чиновникам в Аризоні та Мічигані з вимогою "переграти" результати на його користь.

Чи є підстави для побоювань щодо заколоту в США

Нині експерти та соціологи впевнено говорять про шанси Дональда Трампа та Камали Гарріс як 50/50, а це означає, що долю президентства може визначити різниця в десятки тисяч або навіть сотень голосів. Звісно, цього разу в Трампа не буде адмінресурсу (сьогодні військові та Міністерство юстиції підпорядковуються Джо Байдену). Проте залишаються інші варіанти, зокрема тиск через Конгрес, де республіканці мають більшість.

Трамп любить ризикувати, і йому особливо нема чого втрачати. Перед 78-річним політиком-трікстером маячить цілком реальна можливість судитися до кінця свого життя (нагадаємо, у справі хабаря зірці порно його вже визнали винним, але поки не оголосили вирок). Натомість обрання президентом дасть Трампу право помилувати себе самого. Хіба це не підстава для того, щоб боротися до кінця і не зважати на методи, особливо якщо ніколи раніше він на них і не зважав?

Особливості виборчої системи (непрямі вибори в кожному окремому штаті, де діє принцип "переможець отримує все") створюють потенційну колізію, коли в підсумку може перемогти той, за кого проголосувало сукупно менше виборців.

У сучасній історії США таке вже було. Наприклад, на президентських виборах 2000 року переміг республіканець Джордж Буш-молодший, хоча його суперник демократ Альберт Гор отримав на 500 000 голосів більше.

Або у 2016-му, коли демократка Гілларі Клінтон набрала на 3 мільйони голосів більше, але розгромно програла за голосами колегії виборщиків – 227:304. В обох випадках це не призвело до насильства й обмежилося лише протестами та "Оскаром" і "Золотою пальмовою гілкою" для контроверсійного документаліста Майкла Мура.

Причина того, що прихильники демократів не влаштували свій заколот, проста – вони довіряли державним інституціям своєї країни й не припускали можливості нечесної гри. Але головним було не лише це, а й також відповідальність політичної еліти, яка чітко усвідомлювала наслідки своїх дій та показала себе як реальні державники, що вміють тримати удар і визнавати поразку, якою б болючою вона не була.

Нині ці якості просто фізично відсутні у кандидата в президенти Дональда Трампа та його оточення. Але найстрашніше, що вірус трампізму проник глибоко не лише в політичні еліти, але й вкорінився серед простих американців.

Величезну роль в цьому зіграли численні економічні виклики, з якими зіштовхнулися Сполучені Штати у 21 столітті, а також поява соціальних мереж, що стали точкою збору для невдоволених.

• Соціальні мережі стали дуже зручним інструментом пропаганди та поширення теорій змов.  Завдяки їм маргінали зрозуміли, що вони не самі, а поява такого несистемного персонажа-трікстера, як Дональд Трамп, ще більше сприяла їх консолідації.
• Трамп став голосом всіх ображених і абсолютно свідомо ще більше посилив поляризацію американського суспільства. Інструментами мобілізації виборців стали мова ворожнечі, фейки та цькування за інакшість.

У підсумку виникла ситуація виборів як "останньої та вирішальної битви", програш у якій нібито означав би неминучу втрату всього – звичного способу життя, грошей, роботи, гендерної ідентичності, права на носіння зброї (а з 2024-го – ще й домашніх тварин).

Прихильників Трампа в США дуже багато, і далеко не всі вони мирно налаштовані / фото AP

Саме ця технологія "накрутила" людей до краю, що й призвело до штурму Капітолія 6 січня 2021 року. Нині бачимо те саме, якщо не більше. Тому цей сценарій цілком може повторитися знову. Принаймні, є всі підстави так вважати. Власне, це вже, схоже, відбувається – Трамп волає про шахрайство на виборах у Пенсільванії (найбільшому хиткому штаті), хоча ті ще навіть не почалися. Що це, якщо не "прогрів"?

У Пенсильванії дурять людей та паляться такою мірою, як ніколи раніше. ПОВІДОМТЕ ПРО ОБМАН ОРГАНИ ВЛАДИ. Правоохоронні органи повинні діяти НЕГАЙНО!
– написав Трамп у середу у своїй соцмережі Truth Social. До речі, нині вона коштує дорожче за Twitter, після того як він став Х.

Реальний сценарій захоплення влади: до чого готуються у США

Американське видання Politico у свіжому лонгріді на понад 30 тисяч знаків детально аналізує можливий сценарій нового бунту Трампа та доходить висновку, що загроза абсолютно реальна.

Звісно, це така собі лякалочка про "пропало все", але цього разу для мобілізації вже електорату Камали Гарріс. Його буде важко втілити, адже він потребує участі цілої вертикалі – від членів комісії виборщиків і губернаторів до конгресменів, спікера Палати представників і суддів Верховного Суду, проте ситуація дійсно можлива.

Як Politico описує сценарій захоплення Трампом влади

• Перший крок – переконати свій електорат, що вибори "вкрадені" через масові фальсифікації.

Цей пункт плану вже активно виконується.

Мітинг прихильників Трампа перед Капітолієм у 2020 році / фото AP

• Другий крок – тиск на виборчі комісії в округах і штатах.

При цьому він був як зовнішній, так і внутрішній. Нині в комісіях виборщиків у "хитких штатах" достатньо агентів Трампа. Він сам називає їх "пітбулями, які борються за його перемогу", вочевидь забувши, що ті мають боротися за чесність і об’єктивність. Ці "пітбулі" вже, до речі, почали робити свою справу.

У Джорджії вони протягнули рішення про ручний перерахунок голосів, щоб його максимально затягнути, а також мати підстави звинуватити Комісію у фальсифікаціях (бо коли голоси рахують довго, це викликає питання).

Ця технологія була застосована трампістами у 2020-му, і нічого їм не заважає повторити її нині.

• Третій крок – спам судових позовів.

Америка любить суди та судову тяганину, але Трамп робить ставку на маргіналізацію судових позовів. Їх мета – затягнути процес, щоб виставити все як спробу "темних сил" вкрасти перемогу в Трампа. У 2020 році, коли суди відхилили спам позовів Трампа і його союзників, вони стали "пальним" для його атак на правову систему і традиційні процеси вирішення спорів. Ще одним доказом для його прихильників, що єдиний шлях до влади лежить через Палати представників і Конгрес.

• Четвертий крок – переконати законодавчі органи штатів, очолювані республіканцями, призначити альтернативних виборщиків для відправлення до Конгресу.

Це має статися до 17 грудня, тобто до офіційного вердикту Комісії виборщиків.

Республіканці контролюють обидві палати в Аризоні, Джорджії, Північній Кароліні та Вісконсині. Законодавчі збори Пенсильванії розколоті, але обидві палати будуть у грі в листопаді цього року – і нові члени обіймуть свої місця 1 грудня, якраз посеред процесу передачі влади. Загалом, ці штати контролюють 72 голоси виборців, чого достатньо, щоб схилити шальки терезів у 2024 році.

Нагадаємо, що юристи Трампа у 2020 році відстоювали тезу, що законодавчі органи мають одностороннє, незаперечне право змінювати свою думку – і можуть просто заявити про недовіру до результатів голосування, щоб повернути рішення собі. Метою цього є те, щоб законодавчі органи штатів надіслали до Конгресу власні списки виборщиків, що конкурують, – поряд зі списками, поданими губернаторами. Також вони мають закликати Конгрес обрати їхні списки.

У фільмі про супергероїв неодмінно б сказали: "Це настільки божевільно, що може спрацювати".

Тоді цей план провалився (його заблокували самі республіканські законодавці штатів), але нині Трамп до нього може повернутися, бо за 4 роки вірус трампізму вразив ще більше республіканців.

• Крок п'ятий – масові протести та невизнання результатів 17 грудня 2024 року з метою вчинити тиск на Конгрес, щоб схилити на наступний крок.
• Крок шостий – переконати Конгрес, очолюваний Республіканською партією (у 2020-му там мали більшість демократи), підтримати виборщиків Трампа і заперечити перемогу Гарріс.

Зазначимо, що 5 листопада американці обиратимуть також третину Конгресу, й нові парламентарі розпочнуть роботу 3 січня 2025 року. Очікується, що більшість буде у республіканців, а як вони поставляться до плану Трампа – наразі невідомо.

• Сьомий крок – махінації в Конгресі.

Головувати на засіданні Палати представників буде віцепрезидентка Гарріс, але великі повноваження матиме й людина Трампа – спікер Майк Джонсон. Він може заблокувати проведення спільної сесії двох палат Конгресу, і тоді результати виборів не будуть офіційно затверджені. 

Якщо республіканці за допомогою маневрів спікера не дадуть жодному з кандидатів набрати більшість голосів у Колегії виборщиків, це призведе до так званих умовних виборів у Палаті представників, коли кожна делегація штату отримає один голос. Республіканці наразі контролюють 26 делегацій у штатах проти 22 у демократів, а ще 2 штати розділені порівну. Тобто Трамп стає президентом, бо доволі сумнівно, що республіканці будуть голосувати проти свого кандидата.

Чому Трамп не визнає результатів виборів у разі поразки

Після 5 листопада й за умови, що Трамп програє, він та його кампанія будуть мати 2 місяці на оскарження результатів виборів. Це законний шлях. Команда Трампа вже до нього готується, і Республіканський національний комітет та адвокати "клепають" позови та продумують різні сценарії, а технологи "прогрівають" електорат.

Нині 70% виборців-республіканців переконані, що вибори 2020 року були сфальсифіковані та "вкрадені", і щось підказує, що з імовірним програшем Трампа у 2024-му вони також не погодяться.

Їм у цьому активно підіграє Трамп, який ледь не кожного дня заявляє, що єдиний спосіб, як він може програти Гарріс, – це фальсифікація.

Попри те, що немає жодних доказів того, що будь-які значні фальсифікації відбулися у 2020 році або відбуваються у 2024 році, йому вірять, і градус ненависті лише зростає. Вже зараз лунають погрози на адресу членів виборчих комісій та політичних активістів. Гарантій, що це не перейде у щось більше, – немає за визначенням.

Особливо, коли процес підрахунку голосів та поступове оголошення результатів будуть нагадувати другий тур у Молдові, де першими порахували маленькі міста округи та лише згодом голоси прозахідної діаспори, притому що в самій Молдові (без урахування закордонних голосів) переміг Стояногло. У США може відбутися схожий сценарій і трампісти радо розіграють карту "у нас вкрали вибори", бо всі й так побачать, як буде танути початкова перевага суперника Гарріс.

Особливо, коли Трамп відмовляється підтвердити, що виступає за мирну передачу влади, а його команда ігнорує питання ЗМІ щодо планів кампанії на період після 5 листопада 2024 року.

При цьому перспективи потенційних судових позовів республіканців у штатах сумнівні, бо США – не Грузія і там ніхто не буде публічно засовувати купу бюлетенів до урни. За всіма махінаціями стежить поліція і покарання за спроби фальсифікацій будуть дуже серйозні. Врешті, в США так просто не прийнято. Точніше не було прийнято до цього часу.

Якщо не буде доведених і брутальних фактів фальсифікації й вони залишаться лише в головах виборців Трампа, у губернаторів не буде жодних підстав не підтверджувати результати виборів. Особливо це стосується губернаторів "хитких штатів", адже на них не має діяти Трампів шарм за визначенням.

Але це точно не завадить Трампу оголосити себе переможцем за будь-яких результатів, адже його стратегія – скомпрометувати самі вибори. Цікаво, що за такого розвитку подій будуть робити його екзальтовані прихильники? Як швидко вони згадають, що президент Байден назвав їх "сміттям"?

Джейкоб Ентоні Ченслі (по центру) з іншими бунтівниками, які підтримували Дональда Трампа під час штурму Капітолія в коридорі перед будівлею Сенату 6 січня 2021 року, Вашингтон / фото AP / Manuel Balce Ceneta

Після того, як округи та штати завершують процес підрахунку голосів, губернатори надсилають завірені результати до Конгресу, вказуючи, який кандидат повинен отримати голоси Колегії виборщиків їхніх штатів.

І лише 17 грудня 2024 року Колегія виборщиків має оголосити фінальні результати, далі 6 січня 2025 року результати виборів має затвердити Конгрес (Палата представників і Сенат) та підтвердити віцепрезидент.

Тоді, нагадаємо, віцепрезидент Трампа Майк Пенс, попри шалений тиск трампістів, схвалив результати. 4 роки тому саме цей момент став відліковою точкою для повстання прихильників Трампа і захоплення ними Капітолію.

Цього разу головувати буде віцепрезидентка Гарріс, і вона за замовченням викликає у трампістів питання. Тому вже можна починати відлік до старту нових погромів… Масові протести від трампістів дійсно гарантовані. Але як далеко вони зайдуть, вже залежатиме від правоохоронної системи. Вона нині підкоряється виконавчій владі й Трамп не має адмінресурсу, але тримаємо в голові факт, що поліцейські, бійці Національної гвардії та агенти спецслужб – це також виборці. На них також впливає поляризація суспільства, зростання політичного насильства і деградація демократичних інституцій в США.

***

Так, сценарій, що подає Politico, не надто схожий на антиутопію "Повстання штатів", тут швидше підходить якийсь шпигунський детектив чи схожий жанр. Але в разі, якщо Трампа за схемою, що навели журналісти Politico, протягнуть в президенти, не можна виключати сценарію з фільму Алекса Гарланда та обурення й рішучої відповіді вже прихильників демократів. Тоді його оригінальна назва – "Громадянська війна" – стане таким собі самовтілюваним пророцтвом.