Від Солсбері до Берліну: історія російського підрозділу убивць

Гучні вбивства у, здавалося би захищеній Європі, стали візитівкою Російської Федерації. Більше про цю організацію дізнався 24 канал.

Секретний підрозділ розвідки

Анатолій Чепіга та Олександр Мішкін (відомі також як Петров і Боширов), які здобули світову популярність бажанням "подивитись на шпилі Солсбері", теж належали до 29155 – підрозділу у складі Головного Розвідувального Управління. Він настільки секретний, що міг не бути відомим іншим працівникам ГРУ. Тому доволі складно спрогнозувати, де він вдарить наступного разу.

Британські спецслужби, працюючи разом із колегами з Швейцарії та США, ідентифікували близько 15-20 оперативників, які входять до піздрозділу 29155, створеного у 2009 році, як база для тренувань спецпризначенців. У 2012 році, Мінборони РФ згадує про додаткову плату для членів цієї “команди”. Керує нею генерал-майор Андрій Авер’янов.

Військова частина 29155 Всі, хто служить у 29155, майже одного віку у 30 або 40 років, вчилися у поважних військових академіях, ветерани минулих та поточних війн у Афганістані, Чечні та в Україні або служили у спеціальних військових підрозділах. Але головне – вони абсолютно безжальні та абсолютно лояльні до керівництва.. За кордоном, ці "асасіни" базувалися у Франції: Евіан, Шамоні, Аннмасс і займалися вбивствами, саботажем та розвідкою. Операції були по всій Європі – Болгарія, Британія, Україна включно з Кримом, Франція, Молдова, Швейцарія, Чорногорія. Дестабілізація ситуації, допомога з анексією, підробка допінг-результатів та інше – ось чим могли займатися ці військові агенти. Незважаючи на пряме підпорядкування Міноборони РФ, витяги телефонних розмов показують, що деякі накази надходили з кола, близького до президента РФ Володимира Путіна.

Болгарія: перша спроба хімічної атаки

Випадок у Болгарії (яка давно є ще однією базою російської розвідки) особливо показовий, бо він тісно пов’язаний із нападом на Скрипалів. Болгарія стала місцем невдалої операції бійців 29155, хоча готували її майже рік, почавши візити ще у 2014 році.

Під час поїздок спецагенти притворялися журналістами та туристами. У останній тиждень квітня 2015 року вони ледве не вбили отрутою виробника зброї Еміля Гебрева та його сина Христо. Наразі вже відомо,як все було скоєно: бійці ДРУ проникли у гараж Гебрева та облили хімічною отрутою ручки його машини, а потім вийшли, непомічені, за винятком розмитих фото камери спостереження.

​За темою: Провал на провале: кошмар ГРУ пущен в "свободное плаванье"

27-го квітня Еміль відчув перші симптоми отруєння: печіння в очах, погіршення зору, галюцинації і запаморочення. Він спочатку подумав, що це простий грип, але наступного дня все прогресувало. Лише гарні контакти у військовому госпіталі Софії врятували Гебрева – його доставили туди раніше, ніж він впав у кому. Згодом, теж саме відчув його син. Виписали Еміля через 20 днів. Досі невідомо, чи це був "Новичок" чи інша хімічна зброя. Але через місяць, у травні, ранні симптоми отруєння повернулися, коли батько і син були на узбережжі Чорного моря, відпочиваючи після першої атаки. Болгарські лікарі звернулися за аналізом до фінської лабораторії, яка знайшла залишки органофосфатів (які пов’язані з пестицидами) та ще одного метаболіту, який там не змогли ідентифікувати.

Емілій Гебрев у Софії, Болгарія, після лікування від отруєння / photo: Reuters

Місцева влада підозрювала росіян, включаючи одного у військовому званні генерала. Вважається, що він керував російськими шпигунами і у Солсбері. У обох країнах він був безпосередньо у день операції або на одну-дві доби раніше і постійно комунікував з Москвою через дзвінки і месенджери.

Генерала звати Денис Сергеєв. І до Болгарії і до Британії він подорожував під вигаданим ім’ям – Сергій Федотов / photo: Bellingcat, The INSIDER

"У серці розслідування – восьмеро людей, усі члени одного підрозділу, які подорожували до Болгарії за кілька тижнів до нападу", – написав Bellingcat. Сергеєв був у країні під час обох нападів на Гебрева. Один з "вісімки" – Володимир Моісеєв -–наприкінці 2016 року буде звинувачений у підготовці спроби перевороту у Чорногорії, коли ця країна обрала шлях наближення до членства у НАТО. Команда запросила кімнату у готелі з чітким видом на вхід до нього та підземний паркінг навпроти. Також, були ідентифіковані телефони, картки, машини та маршрути, якими користувалися росіяни.

Напевне, уточнює слідство, причиною нападу став продаж зброї як Грузії у 2008 так і Україні у 2014-2015 роках (втім, він припинив постачати зброю нашій державі після завершення анексії Криму). Після війни у Грузії, Гебрев опинився у чорному списку Міноборони РФ, хоча, за його словами, його продажі це не більше 10% загального експорту зброї з країни.

Друга можлива причина – внутрішні бізнес-війни у Болгарії у той самий час з бажанням підставити Гебрева та його компанію Emco джерелами, які отримують часто неправдиву інформацію з Росії. Попит на легке/середнє озброєння та боєприпаси зі Східної Європи зростав дуже сильно, зацікавлення було навіть з боку сил, які протистояли президенту Сирії Башару Асаду. Вона була продана їм через посередників - Саудівську Аравію та Азербайджан.

​Читайте також: Вбивства, маніпуляції, кібератаки: найгучніші провали російських спецслужб

Саме болгарський напад, дарма що невдалий, дав змогу розвідці Заходу ідентифікувати цілу систему росіян, які атакують своїх жертв за межами країни і зрозуміти, як вона працює.

Німеччина: вбити ворога держави

Пройшло ще чотири роки у які вмістилося ще кілька операцій. Наступною гучною справою для 29155 стало замовне вбивство у Берліні. Ціль – Зелімхан Хангошвілі, чеченський емігрант з Грузії. Тактика була відпрацьована вдома: вбивця їхав на велосипеді, а тоді стріляв у жертву зблизька з вогнепальної зброї. Таким чином у Москві, у 2013 році, вбили бізнесмена Альберта Назранова з Кабардіно-Балкарії. Тому зараз вважається, що напади у Москві та Берліні скоїла одна й та сама людина – Вадим Красіков.

Цікаво, що на нього діяв міжнародний ордер на арешт з боку...Росії. Красікова шукали з 2008 року за вбивство бізнесмена та місцевого політика у Карелії в 2007 році, ще до того як він почав співпрацювати з ГРУ та 29155. Він також служив у спецпідзрозділі ФСБ "Вымпел". Ордер до Інтерполу був відкликаний у 2014 році з одночасним наданням нового паспорту та імені. Через рік, тим не менше, справу відкрили наново, але вона ніколи не дійшла до суду. Натомість, Красікова, скоріш за все, завербували. Він бував у Киргизстані, а потім, кілька разів – у анексованому Криму у 2016 році.

На місці вбивства у берлінському парку / photo: MORRIS PUDWELL/BERLINER KURIER

Отже, після всього цього, він приїхав до Берліну та почав слідкувати за Хангошвілі на його шляху до мечеті через парк Кляйнер Тіргартен у районі Моабіт. Опівдні мало настати за дві хвилини за берлінським часом, коли людина наблизилася до літнього кафе на чорному горному велосипеді та почала раптово стріляти. Дві кулі, випущені з 9-мм пістолета Глок-26 з глушаком влучили Хангошвілі у голову, він загинув на місці.

Зіставлення облич з запиту Інтерполу та після затримання Красікова у Берліні / photo: Bellingcat, DER SPIEGEL

Вбивця поїхав назад на велосипеді, впав, травмував ногу і зник у бічній вулиці. Доїхавши до лісу, він змінив одяг, а старий, разом зі зброєю, бритвою та велосипедом кинув у ріку Шпрее на мосту Лессінг. Після цього він поїхав далі на придбаному заздалегідь електричному скутері. Так би і втік, якби не двоє тінейджерів, які бачили все, що він робив і викликали поліцію, яка арештувала Красікова на залізничній станції. У сумці, яка ще була з ним, знайшли порошок для відвертання уваги собак, яких могли пустити по його сліду. Він мав зворотній квиток до Москви. Красіков досі відкидає звинувачення та мовчить. То ж чому він вбив того, хто приїхав до Німеччини шукати притулку?

Німецькі слідчі поступово дійшли згоди, що головна причина злочину – Хангошвілі був "ворогом держави". Родом з Панкійської ущелини у Грузії, воював у Чеченській війні 1999 року, дослужився до командира та особистого помічника президента Чечні того часу Аслана Масхадова. Якого секретна служба РФ знищила у 2005 році. Хангошвілі повернувся з війни роком раніше та скоріш за все був під спостереженням спецслужб РФ.

Після викрадення батька колишньої дружини Зелімхана, подружжя переїхало до Тбілісі, але й там їм надходили погрози, скоріш за все через роботу Хангошвілі на органи безпеки Грузії. У 2015 році, Зелімхана там майже вбили, але він вижив і він перебрався до України, де став допомагати уряду. На той час, озброєні чеченці, які були вірні голові республіки Рамзану Кадирову, воювали на Сході України.

​Важлива думка: Отруєння Скрипалів – пародія на спецоперацію, а поведінка ГРУ – школярство, – New York Times

Після цього, він поїхав у Німеччину. Інформація від нього, а також колег з України, була передана ЦРУ та Сполученим Штатам. Грузини кажуть, що "його робота врятувала життя людей". Але у німецьких краях спочатку не повезло: його заяву на притулок відхилили, натомість його віднесли до категорії "ісламістів" до 2019 року, коли ця класифікація була знята. Напередодні вбивства за Хангошвілі встановили нагляд, але не вважали його більше загрозою.

Повернемося до розслідування. Перебираючи файли, німецькі слідчі натрапили на той самий документ з червоним кодом Інтерполу - терміново затримати. От тільки запиту тепер було вже...п’ять років. Технологія розпізнавання облич видала результат: 82% схожості. У Німеччину Красіков поїхав вже під прізвищем "Соколов". Мабуть, спецслужби РФ намагалися врятувати свого "асасіна" від затримання, але не вийшло. Наразі, слідство під проводом БНД (Німецька служба розвідки) та федеральної прокуратури, хоче дізнатись, чи були у Красікова спільники вже у Берліні.

Німці вислали двох співробітників посольства РФ у Німеччині, за підозрою, що вони – члени ГРУ. Голова британської розвідки "МІ6" розповів у кулуарах Мюнхенської конференції з безпеки, що “існує узгоджена програма діяльності. Це стосується одних і тих самих людей”. Чи знав про це все Путін? Невідомо, але закон 2006 року дозволяє здійснювати вбивства за кордоном. Він використовував силу, щоб позбуватися своїх ворогів з перших днів на посаді. Але зараз, на відміну від СРСР, росіяни залишають набагато більше слідів.