Відеоігри викликають залежність і провокують агресію: міфи про популярний вид розваг
З 2011 року їх визнали окремим видом мистецтва. Щоправда, лише у Сполучених Штатах. Мовиться про комп'ютерні ігри. Сучасні, як їх ще називають, відеоігри – це вже не ті примітивні "рухомі картинки" на екрані телевізора. Це ціла субкультура, багатомільярдний бізнес не лише для розробників ігор, на релізи яких очікують не менше, ніж виходу на ринок нового айфона. Але й для самих гравців.
Наприклад, українська кіберспортивна команда NaVi довела, що за перемогу в найрізноманітніших онлайн-турнірах можна отримати від десятків до сотень тисяч доларів. Чи не викликають відеоігри залежності та чи не провокують агресії – читайте у програмі "Обережно, міф" на 24 каналі.
Цікаво Як зрозуміти, чи ти залежний від смартфону – найпоширеніші міфи
Залежність від відеоігор: міф чи правда
Сімейна психологиня Катерина Кох пояснила, захоплення грою – це саме як хобі, інтерес, якась розвага. Немає такого поняття, як ігроманія. Зараз використовують термін "ігровий розлад", або Gaming Internet Disorder. Його використовує американська асоціація. Однак в Україні такого немає насправді.
Як зазначив доцент кафедри психіатрії та психотерапії Львівського національного медичного університету Олег Фітькало, щодо ігор азартних – тут можна чітко сказати, чи це залежність. Натомість щодо таких відеоігор, як консольні приставки чи на смартфонах – це потребує уточнення.
Історія відеоігор стартує з кінця 40-х років. З того часу точно науково так і не доведено, чи вони завдають шкоду людській психіці, чи ні. Якщо ж говорити про пострадянський простір – то тут все більш однозначно: відеоігри – це погано і захоплюються ними переважно лише підлітки. Чи все ж таки ні?
Науково не є доведено, чи шкодять відеоігри психіці / Фото Getty images
Міф 1. У відеоігри грають лише підлітки
За словами Олега Фітькала, середній вік гравців відрізняється, якщо мовиться про Україну, країни пострадянського простору, європейські держави та країни Північної Америки.
- В Україні нижчий середній вік: 24 – 30 років;
- Для Європи середній вік гравця – 31 рік;
- Для США та країн Північної Америки – 35 років.
Катерина Кох повідомила, що в травні 2020 року один приватний американський університет провів дослідження. Вчені виявили 2 пункти, пов'язані з іграми:
- переважно грають чоловіки;
- це той момент коли в людини є захоплення, інтерес і цікавість.
Ще один пункт про соціальність: якщо людина, наприклад, недостатня просоціальна, їй комфортніше отримувати задоволення через гру. Тому сказати, що це тільки підлітки грають – буде некоректно.
Мені здається що ігри – це десь від 3 років і до 100. У мене купа друзів і знайомих вже у поважному віці, які досі грають в комп'ютерні ігри. Ба більше, у мене навіть є знайомі, які заробляють на цьому гроші,
– розповів ведучий 24 каналу Єгор Скоріна.
"Статистично чоловіків дещо більше, але не набагато", – відзначив Олег Фітькало. Зокрема, американські дослідники вказують цифри: приблизно 52% – чоловіки, 48% – жінки. Тут є важливий момент: чоловіки більше грають до 40 років, а жінки – після.
Міф 2. Відеоігри – марна витрата часу
На думку Єгора Скоріни, в деяких випадках ігри розповідають нам, як мінімум, дві речі.
- Вчать дітей програвати – це необхідно для кожної дитини, тому що життя буремне. І часто так трапляється, що на життєвому шляху бувають різні невдачі. Відтак до цього потрібно якось готуватись.
- Ігри розвивають уважність. Коли ти граєш у комп'ютерні ігри, маєш слідкувати за трьома чи п'ятьма різними факторами і постійно про них думати. Тобто, ти відпочиваєш, але твій мозок постійно працює.
Читайте також Зцілюють людей та мають 9 життів: найпоширеніші міфи про котів, які здивують
Олег Фітькало погодився, що насправді така думка є. "Але я хотів відповісти питанням на питання: чи є дурною витратою часу перегляд телесеріалів, які не несуть ніякого інформативного навантаження. Але які практично в кожній сім'ї переглядають вечорами по 2 – 3 серії? Хіба що так порівняти", – аргументував він.
Міф 3. Комп'ютерні ігри порушують ментальне здоров'я та соціалізацію
Сімейна психологиня вважає, що ігри не заважають нічому, якщо людина вміє з ними поводитись. Тобто самі ігри нічого не роблять – це роблять люди. Не можуть ігри заважати соціалізації. Втім додала, що дослідники доводять: подобатися грати в ігри буде більше тим людям які менш просоціальні. Втім сказати, що вони несоціалізовані і не зможуть соціалізуватися – це міф.
Довідка. 58% гравців стверджують, що ігри допомагають керувати болем, – DA20 report.Катерина Кох відзначила, що 6 років досліджували підлітків, які росли – до ранньої юності. Досліджували саме, чи виникатиме залежність, якщо дитина починає грати в ігри. Зрештою вчені повністю спростували цю думку, тому що 90% підлітків не стали ігроманами. Тільки 10% – це пояснювалося тим, що це може бути схильність чи проблеми в сім'ї. Однак значна кількість все-таки не стали інтернет-залежними від ігор.
Комп'ютерні ігри не заважають соціалізації / Фото Times Higher Education
Міф 4. Ігри викликають агресію
В іграх стріляють, вбивають сотнями. І хоч наукові дослідження стверджують, що від гри до реальних агресивних дій – прірва. Історія знає кілька випадків, коли діти, захоплені іграми, скоювали злочини та навіть вбивства.
Катерина Кох називає таку думку міфом. За її словами, є дослідження на цю тему. Було 3 групи людей:
- перша грала в GTA – це гра. яка спонукає до агресії, до жорстокості;
- друга група грала в The Sims. Це така гра, де створюють людей, сім'ї;
- третя група не грала ні в які ігри.
До того, як вони почали протягом двох місяців грати і після того, як вони грали, робили скринінги. Тобто, робили 280 тестів для кожного з цих людей. Відтак перевіряли депресію, агресивність міжконтактні особистісні зв'язки – все, що могло бути змінено. Науковці довели, що нічого не змінюється. З 280 тестів 3 були з агресивними показниками.
У 1976 році The New York Times випустив статтю про гру "Смертельні перегони", де необхідно було керувати за допомогою руля-джойстика і збивати умовних людей, які траплялися на дорозі, заробляючи за це бонуси. На цій грі було вказано, що вона провокує насилля. Було продано не так багато екземплярів цих ігрових приставок. З того часу вона все набирає обертів.
Комп'ютерна гра для автоматів "Смертельні перегони" / Фото Вікіпедія
Якої шкоди можуть завдати гаджети з іграми дітям
Фахівці не радять залучати дітей до гаджетів до 2 – 3 років. Усе через особливості розвитку несформованого організму.
- До 1,5 року надважливим є емоційне спілкування із батьками. Лише так розвивається базова довіра чи недовіра до світу та дрібна моторика.
- У віці від 1,5 до 3 років активно треба розвивати мовлення, увагу та сприйняття довкілля. Саме в цей період більшість дітей втомлюють своїх батьків постійними питаннями "Чому"? Ті у відповідь "відволікають" увагу своїх чад гаджетами з мультиками.
- З 3 до 6 років варто розвивати не лише мислення, а й усвідомлення себе, самоідентифікацію. Саме тут у нагоді мають ставати рольові та розвивальні ігри, предметне спілкування.
Олег Фітькало зазначив, що є дослідження, які проводилися на пострадянському просторі, і є такі, які, наприклад, у Північній Америці. Відтак у Північній Америці батьки позитивно ставляться до того, що діти використовують ігрові системи для отримання задоволення.
Натомість на пострадянському просторі понад 75% негативно ставляться, але водночас не приймають ніяких дій щодо обмеження дитини в часі, який вона проводить за грою,
– зауважив він.
Також Олег Фітькало додав, що дуже багато дітей говорять: "А чому я не можу грати, якщо мама проводить в телефоні більше, ніж я". Діти у віці 12 – 13 років чітко усвідомлюють те, що відбувається в ігровому світі, не є продовженням реального. Це лише світ розваг.