Війна на Донбасі та національна ідентичність: як змінилися українці

Одна з панельних дискусій, які відбулися у рамках проєкту, була присвячена питанню формування національної ідентичності. Чому ми сприймаємо себе українцями, для чого це сприйняття потрібне та що на нього впливає – у нашому матеріалі.

Зверніть увагу Культивувати життя: чому не варто замуровувати історію про захисників лише у пам’ятники

Що кажуть фахівці

За теорією професора Оксфордського університету і дослідника у галузі націоналізму та етнічності Лондонської школи економіки Ентоні Сміта, є західна і незахідна моделі ідентичності.

Може зацікавити Вперше за час незалежності понад половина українців у побуті розмовляють виключно українською

Західна ідентичність передбачає, що етнічне походження людини хоч і важливе, але не має ключового значення.

Ти можеш належати до будь-якого етносу, але якщо твої цінності суголосні, твій спосіб життя суголосний способу життя і цінностей цієї країни, ти розділяєш її шлях, її сподівання, її бачення. Ти є частиною цієї країни, відчуваєш і вирощуєш в собі оцю ідентичність,
– зазначила Кривда.

Незахідна ідентичність побудована на етнічності та так званих кровних зв'язках. Вона передбачає, що ми з вами брати та сестри, і на основі цього споріднення вибудовується спільноналежність. Така модель властива центральній Європі та Азії.

За словами Кривди, національна ідентичність складається з таких компонентів:

• Історична територія. Ідеться про відчуття культурного ландшафту, який в публіцистиці дуже часто називається "рідний край". Наявність цієї історичної території є надзвичайно важливим компонентом формування нашого відчуття спільності.
• Ідея батьківщини. Ідеться про закон та інститут, які формують для кожного структуру перебування в конкретних просторі, часі й культурі.
• Спільна громадянська культура та ідеологія. Йдеться про культурну пам'ять, яка формує громадянську культуру та визначає цінності, які для громадянського суспільства надзвичайно важливі.
• Рівність всіх членів суспільства перед законом. Це те уявлення про справедливість, яке сприймається як справжнє.
• Спільна культура, спільні сподівання, спільні мрії, спільні почуття і спільне бачення свого майбутнього. Ця спільна культурна пам'ять є своєрідним резервуаром цінностей, мрій, асоціацій та прив'язок, які роблять кожного частиною спільноти.

Вона базується на комунікативній пам'яті.

Комунікативна пам'ять – це те, що ваш дідусь розказав вашим батькам, а ваш батько чи мама розказали вам. Цей образ історії є частиною загальної спільної пам'яті. Культурна пам'ять – це вже те, що відрефлексовано і відібрано, і складається в спільну скарбничку цінностей,
– пояснює Кривда.

Як формується національна ідентичність

За словами професорки, універсального рецепта тут немає. Кожна країна робить це по-своєму.

Втім, політолог і культуролог Монтсеррат Гібернау стверджує, що існує п'ять компонентів, які дозволяють сформувати успішну стратегію формування національної ідентичності.

1. Єдиний образ нації. Ключовим його інструментом є саме культурна пам'ять. Ми які? Ми жертви чи ми переможці? Ми європейці чи ні. Ми фронтир, і тому у нас більше свободи й можливостей, чи ми провінція й окраїна? Цей спільний образ нації треба випрацьовувати, що власне і роблять культурні ідеологічні проєкти.
2. Формування символів, ритуалів і пантеону героїв. Військовий однострій, прапор, значки, медалі, гімн, пантеон героїв, пам'ятники, які ми ставимо або не ставимо нашим героям. Це – дуже важливий компонент формування цієї національної стратегії.
3. Громадянська політика і лояльність до держави. Скільки б емоційних символів не існувало у країні, якщо держава про громадянина не піклується, то вибудувати національну ідентичність буде дуже важко. Тоді громадяни починають шукати іншого прихистку.
4. Спільні вороги. Наявність спільних ворогів цементує націю, дає точки опору і впливає на формування національної ідентичності. Що важливо – спільний ворог не завжди зовнішній. Він може бути й внутрішнім. "Наше невміння домовлятися – це наш спільний ворог. Несистемність і неспадковість політики – це теж спільний ворог. Це всі ті внутрішні вади, від яких ми багато втрачаємо", – каже Кривда.
5. Система національної освіти. "Крім фахових компетенцій, комунікаційних компетенцій, оцих самих soft skills, про які ми весь час говоримо, середня і вища школи зобов'язані працювати над формуванням національної ідентичності", – додає вона. 

Як це стосується України

Все вище перераховане українці використовують на нинішньому етапі формування власної національної ідентичності.

За словами Кривди, Світове дослідження цінностей дозволяє порівняти, чим сприйняття власної національної ідентичності у 2011 році відрізняється від сприйняття у 2021 році.

У порівнянні з 2011 роком, у 2021 році на 20% зросла кількість людей, які пишаються тим, що вони українці. Сьогодні ця цифра – 82%. Це говорить про те, що наші втрати, наші дії, наша усвідомленість, робота громадянського суспільства не даремні,
– пояснила Наталія Кривда.

За словами режисера, ветерана бойових дій Євгена Степаненка, лише у 2014-2015 роках суспільство заговорило про нові цінності покоління, завдяки яким українці сприймають себе українцями. Які у багатьох питаннях відштовхувались саме від досвіду війни з Росією.

Війна з Росією вплинула на суспільство в Україні / Фото Pixabay

Потрібно усвідомити цей досвід і розказувати про нього. Але потрібно навчитись правильно це робити. Ми емоційно можемо розповідати про фільм "Кіборги", книжки, фільми, пісні, фестивалі, але чи працює це на аудиторію, яка відірвана від теми війни, від теми тієї пам'яті колективного досвіду, який ми отримали, – питання,
– пояснив він.

Також цікаво Що таке пам’ятати: як в Україні створюють візію вшанування полеглих

Однак, наука каже, що певна частина населення матиме право на пасивність та буде ним користуватись. Це не означає, що не потрібно створювати та популяризувати контент, який сприятиме формуванню національної ідентичності. В тому числі присвячений темі війни.

Одним з найцікавіших для аудиторії форматів контенту, як озвучила під час дискусії Оксана Іванців, є кіно. Панорамний кінотеатр у форматі 360 градусів, який працює у музеї АТО у Дніпрі, наприклад, став місцем, яке вплинуло на ставлення до війни на Донбасі у багатьох.

За словами однієї зі співзасновниць музею та продюсерки Наталі Хазан, спеціально для цього кінотеатру разом з режисером Євгеном Титаренком вони створили два фільми – українською та англійською.

Це як атракціон, але про війну. Ефект від музею колосальний, і саме цей кінозал завершує екскурсію, яка починається з вуличної експозиції. Коли ми робили український фільм, ставили собі за мету, щоби глядач не вийшов з почуттям "все пропало", а щоби відчув гордість за тих, хто захищає нашу країну. На річницю відкриття зробили англійську версію цього фільму,
– розповіла вона.

Музей АТО у Дніпрі / Фото armyinform

На переконання Хазан, саме через якісний контент і через мистецтво можна доносити такі меседжі, про які ми всі сьогодні говоримо. І вони можуть впливати на сприйняття країни.

Важливо Підтримка Зеленського зміцнилася, Порошенко і Бойко позаду: новий президентський рейтинг

Коли в нас в музеї був сенатор штату Нью-Йорк Корі Букер, він разом з послом США приїхав у музей. Коли сенатор подивився фільм, сказав, що багато зрозумів. Поставив іще кілька питань. Потім ми відслідковували, як у його соцмережах з'явилась риторика про Україну. Десь днів за десять після його відвідування нашого музею в Дніпрі, у США голосували щодо представлення Україні "джавелінів". Букер з Маккейном, вони продавили це питання, і США надали нам "джавеліни",
– додала Наталя Хазан.

Зрештою, все це потрібно для того, аби зафіксувати те, що ми переживаємо, та передати наступним поколінням. Щоб вони вже могли зробити із цього досвіду висновки. Тому що, як сказав Степаненко, не наша задача – переосмислювати власний досвід. Наша задача – зберегти пам'ять про нього, щоби з нею можна було працювати. 

Про те, чому саме дітей потрібно залучати до збереження комунікативної пам'яті, та чому важливо говорити з ними про війну – читайте у наступному матеріалі.