Втрати України та Росії, теракт в Іспанії, "польські референдуми": інтерв'ю з Михайлом Подоляком

Про все це та багато іншого в інтерв'ю 24 каналу розповів радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк. Він також назвав втрати України та Росії на війні.

Також цікаво "Росіян не як скот женуть, вони самі вирішують прийти": історія військової Людмили Бец

Росія повинна боятися України

Крім того, що в нас сьогодні перший день зими, я знайшла ще й дуже важливий для нас документ – 31 рік тому 1 грудня 1991 року майже 29 мільйонів людей сказали “так” на всеукраїнському референдумі.

Мені на очі потрапив той бюлетень, який я зацитую: “Виходячи зі смертельної небезпеки, яка нависла над Україною у звʼязку з державним переворотом в СРСР, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого статутами ООН та іншими міжнародно-правовими документами, проголошуємо незалежність України та створення вільної та незалежної держави. Територія України є неподільною і недоторканною”. 31 рік тому, а все ніби тоді – у 1991.

Ми сьогодні якраз і платимо ту ціну, яку треба платити за свою справжню незалежність. У 1991 році дійсно міг бути переворот, пам'ятаєте, так? Оце 19 серпня 1991 року, коли була оця спроба захопити владу. Мені видається, що вона була вдалою, як ми сьогодні бачимо.

Тому що, напевно, такий персонаж, як Путін, зміг бути тільки в країні, яка була недореформована. А Росія не пройшла через реформацію, як таку.

Безумовно Росія була в розпачі певний час. Я маю на увазі, саме як нащадок Радянського Союзу. Після того, як осенсувала, що вона все ж таки є Радянським Союзом і залишилася й почала висувати претензії до сусідів. Ключова претензія була до України, яка найбільше Росію завжди дратувала.

Це почалося десь у 1996 – 1997 роки. Тоді, правда, пан Єльцин був такий собі, практично непритомний. У нього була проблема із серцем, а він зловживав й практично нічого там не контролював.

Коли з'явився вже тандем дивних людей, я маю на увазі, Путін та Медвєдєв – ми тоді отримали оцю експансію до сусідів – Грузія та Україна… Таким чином ми сьогодні виборюємо право бути незалежними, бути дійсно українцями, які абсолютно точно відрізняються від росіян.

Ви самі бачити, що сьогодні навіть у наших європейських партнерів, які до цієї війни говорили, що Україна – це десь там разом з Росією чи це частка Росії. Сьогодні всі говорять, що ви абсолютно різні.

Оцей феномен війни він дуже важливий. Ми довели, що Україна та Росія абсолютно різні – це не книжка пана Кучми "Україна – не Росія", це набагато глибше, набагато історичніше. Ми довели, що ми суб'єктні. Ми довели, що маємо право жити так, як хочемо. А ми хочемо жити взагалі по-іншому, ніж Росія пропонує. А вона пропонує жити всім в таборі, тобто ти там працюєш, мовчиш й вмираєш, коли потрібно "родине".

Сьогодні ми продовжуємо робити ту роботу, яка не була закінчена в 1991 році. Ми її закінчимо. У цьому немає сумніву. Тому що в нас сьогодні вибір дуже простий, коли всі щось там говорять "це ж війна, це вже було, може про щось там говорити". А я завжди кажу: а про що говорити? Немає про що. Ми маємо або програти, або виграти. Тому що така інтенсивність навіть не війни, а ненависті.

А ця інтенсивність ненависті говорить про одне: ми маємо показати Росії, що Україна – це єдина держава, яку вони сторіччями мають боятися. І не думати, що сюди можна прийти, щось сказати, дати гроші на "росукренерго" чи шось подібне, купити певну низку номенклатури української, зробити якісь партії, провадити тут свою державну політику.

Вони мають боятися України, бо мають розуміти, що цивілізаційно ми абсолютно різні. Й от ми зараз цю роботу доробимо. Ми виграємо й після цього ви побачите, що світ буде трошки інакше виглядати. Це дуже важлива історична місія.

Інтерв'ю з Михайлом Подоляком: дивіться відео

 

Там вони ще живуть, існують, працюють, помирають… Бажано, щоб це все відбувалося на одинці. Я за 9 місяців зрозуміла одну сакральну думку, що на Росії немає "их" — там кожен сам за себе. Їм ніколи не зрозуміти українців, тому що ми одне за одного готові життя віддати.

Це дуже правильно ви говорите, але трошки я б по-іншому акценти розставив. Ми індивідуалісти, які свідомо роблять вибір в те, щоб підтримати сусіда. Тобто ми об'єднуємося, коли треба допомогти. І віддаємо останнє, щоб допомогти комусь пройти через певний складний період.

Це не тільки війна – і під час COVID, і до COVID. Це завжди в Україні був цей індивідуалізм, який переходить в колективізм тільки, коли потрібно допомогти, коли ти робиш свідомий вибір.

Це дуже важливо, тому що в Росії немає особистостей, немає індивідуальності. Там є оцей табірний колективізм. Коли тобі сказали ходити в сірому одязі, коли тобі сказали натягнути на себе полосату робу, коли тобі сказали, що будеш "звідси й до звідси копати". Чи йти в нішу країну й вмирати, тому що ми маємо дуже низький інтелект й ми собі тут придумали якусь конструкцію, яка дозволить нам почувати себе царями в сучасно світі.

Ви розумієте, що це взагалі різні цивілізаційні речі. Ми з вами вільні люди. Ми з вами кожен сам за себе з точки зору, що є свої цінності, є своя кар'єра, є своя сім'я. Проте, коли треба, ми приходимо. Це ж не під примусом, а тому що ми так вважаємо. Особисто я так вважаю й оце є суть нашого волонтерства.

Також цікаво Чому Захід має змінити підхід щодо вкладу в перемогу України: інтерв'ю з главою МЗС Естонії

Особисто я вважаю, що можу задонатити на ЗСУ чи можу привезти певну кількість генераторів, трансформаторів, машин. Це найскладніше в житті – робити особистий вибір.

Україна постійно показує, що в нас люди роблять особистий вибір. Часто дуже тяжкий, але особистий. На відміну від Росії, де всіх під примусом "віртухаї" тримають під прицілом автомата й кажуть: "Ви сьогодні будете робити це, підете на демонстрацію, дасте гвоздики, напишете букву "z", діти станете цією буквою".

Це абсолютно різні цивілізаційні коридори, через які ми пройшли. Ми з вами пройшли до розуміння того, що кожна людина велика особа сама по собі, а Росія прийшла до концепції, що немає сенсу дбати про людей, є сенс дбати про царів.

Росія хоче розмити відповідальність

Ми тут відразу дві теми зачепили. По-перше, те, що Україна переможе – не викликає жодних сумнівів в українців вже давно. В західних партнерів вже вони до цієї думки потихеньку доходять – хтось раніше, хтось трохи пізніше. Але ця думка навіть стає близька там на болотах.

Коли я кажу, що там кожен сам за себе, якось дуже дивно все це виглядає в тому плані, що в їхніх телевізорах все частіше починають говорити "давайте уявимо собі історію, якщо Росія раптом програє цю війну". Це просто теза номер один там на болотах.

По-друге, вони починають перекладати відповідальність на всіх й кажуть: якщо ви думаєте, що по ту сторону екрана зможете сказати "а ми тут нідочого", то у вас не вийде, тому що Гаага чекає на всіх. Вже не хочуть відповідати кожен сам окремо.

Так це ж концепція "русського міра". Позитиви чи бенефіти, чи гроші – тільки для дуже обмеженої кількості еліти. Щоб бути олігархами, щоб яхту купити чи віллу в Комо, як оцей суб'єкт на прізвище Соловйов. А відповідальність й сидіти на лаві підсудних чи отримати терміни увʼязнення пожиттєвого – це всі інші, але не еліта.

Це не дуже проста історія. Я б не так говорив про Гаагу, бо це просто Міжнародний кримінальний суд, я б скоріше сказав, що сьогодні є концепція спеціального трибуналу, тому що це має бути Нюрнберг, а не Гаага. Це має бути окремо відпрацьована юридична формула та процедура.

До речі, сьогодні про це говорять і міністри юстиції країн G7, і Єврокомісія, і міністерство закордонних справ Франції. Вони починають конструювати цю важливу складову – юридичну послідовність відповідних кроків для Росії, щоб вона відповідала за воєнні злочини.

Це дуже важливий процес, який свідчить про незворотність того, що це не буде 2014 рік, коли можна було прийти когось вбити, а потім удати, мовляв, ну знаєте, там незрозуміло що відбувалося. Ні, сьогодні Росія йтиме через всі ці кроки для того, щоб понести абсолютну відповідальність за воєнні злочини.

Між тим, вони хочуть втягнути всю країну у так звану "священну війну". У них так заведено: щось собі придумали, пішли вирізати українців, але почали програвати війну, тому давайте ви всі станете на наш захист.

Всі ці пропагандисти та представники політичної еліти, які отримали від війни великі дивіденди, думали що буде 3-денна війна і вони собі потім нагороди повісять, отримають додаткові бюджети тощо й виглядатимуть дуже потужно.

Зверніть увагу Запеклі бої на Азовсталі, поранення, полон і накази Редіса: інтерв'ю з Героєм України Хорусом

Так от сьогодні вони говорять: "Ми там розв'язали щось незрозуміле, вчиняли геноцид, ухвалювали дивні, дикі та антилюдські рішення й сьогодні будемо вже конкретно йти за юридичними статтями й сидіти на спецтрибуналах, але давайте ви всі зараз встанете і підете. Це вже не просто мобілізація – ви всі маєте прийняти для себе, що це народна війна проти України".

Але вони не пояснюють ключове дикому російському народу, який не дуже вміє слухати та аналізувати, тому що був спрощений. За останні 30 років з російського народу зробили дуже неінтелектуальний неандертальський тип, тобто "менше думайте – більше споживайте примітивної їжі".

Сьогодні пропагандисти не пояснюють цьому народу: "Мовляв, це ми ініціативно, не маючи жодних підстав у 2014 році зайшли до України та щось забрали". Після цього нам вдалося налякати Європу, яка говорила Україні, що нібито "ви не маєте права звільняти свої території". Хоча це порушення міжнародного права, і "ми не визнаємо Крим російським, але ви не маєте права навіть про це говорити".

Вони ж не пояснюють, що після того апетити зросли й Росія зібрала купу зброї та пішла вбивати українців, тому що в нас є суб'єкт з дивним уявленням про історію. Він 22 лютого вийшов і навішав легендарну локшину на вуха – розказав про те, що "Україна – це держава, яку нібито хтось придумав".

Начебто взагалі у світі всі держави, які сьогодні мають певні кордони, були такими від народження. Це дивна людина, яка думає, що держава у 2022 році, в тих кордонах, які міжнародно визнані – існувала 2 тисячі років тому. Тобто зрозуміло ж, що світ постійно йшов через війни, зокрема територіальні й кордони країн мінялися або навіть зникали імперії.

І ця дивна людина виходить у 2022 році й заявляє, що нібито якийсь персонаж 100 років назад створив цю країну, тобто її не існувало. Це дивно, але ми так думаємо, тому не будемо звертатись до когось і вирішили використати крилаті ракети, танки, іншу зброю та 200 тисяч людей.

У нас же "друга армія світу", нам немає рівних. Ми ж в Сирії Алеппо знесли з лиця землі, відрізали голови людям. От ми вирішили, що зараз зайдемо й вб'ємо мільйон тих "нацистів". Ніхто ж не буде знати, бо ми їх спалимо.

Це ми бачимо за типом війни, яку вони ведуть. Вони ж як думали: зайдуть до нас, захоплять все, прийдуть до Києва "за три дні" і знищать уряд, а після цього робитимуть Бучу по всій країні. А потім як переможці, яких не судять, тихенько зроблять могильники чи крематорії та спалять усіх проукраїнських, а це можуть бути мільйони людей.

А потім писатимуть світові підручник історії як любить Росія і казати: "Ви знаєте ми прийшли в 1945 році в Німеччину, звільняли й люди так хотіли, щоб їх ґвалтували масово. Вони просто не розуміли того щастя, що обірванці – буряти й чеченці – приходять і ґвалтують людей". Так само вони хотіли зробити у 2022 році.

Сьогодні всі ці пропагандисти хочуть людям сказати: "Ми туди зайшли, різали там і вбивали, але це священна війна й ви маєте стати поруч з нами та нести разом з нами відповідальність".

У такий спосіб вони говорять людям: або ви захищаєте нас, щоб ми могли грабувати та знущатися з вас, або ми – усі ці дивні істоти, які пропагували цю війну геноцидного типу – підемо в Нюрнберг. Я б краще говорив про Нюрнберг, ніж про Гаагу.

Коли вони говорять про Гаагу або Нюрнберг, то не для того, щоб донести народу Росії, що вони мають нести відповідальність за дії Росії, а щоб сказати їм: мовляв, якщо не хочете, щоб ми програли, то активізуйтеся – йдіть воюйте, допомагайте, робіть хоч щось.

При цьому Сімоньян говорить, мовляв, ви ще думаєте, що "спеціальну військову операцію" не треба було починати? Дивіться, вони ж "наш російський Крим" хочуть забрати. Хоча я й досі не розумію, де в Росії є їхній Крим.

Щодо Криму все зрозуміло – він лише український, і ми ще будемо проводити там класні репортажі. Я хочу, щоб ви не сумнівалися в цьому.

У певної низки країн є ілюзія, що можна в переговорному форматі домовлятися тощо. Ні, немає жодного переговорного формату. Мені це здається дивним, але потім я згадую як напередодні війни аналітика була, що Україна нібито не протримається і 3 днів, а Росія є дуже потужною країною, яку треба боятися.

З точки зору ресурсної спроможності – у нас не так багато зброї, яку хотілося б мати. Якби цей обсяг зброї був збільшений на 60%, то сьогодні про Крим ми говорили б вже в Криму. Адже Росія воювати не вміє, лише кількістю тіл, які вона готова залишити деінде та кількістю радянських снарядів.

У нас з вами немає жодного іншого варіанту, окрім одного – або ми, або вони. Я вважаю, що точно ми, тому що в нас є інші цінності – захист своєї родини насамперед, навіть не території. Ми захищаємо своє право жити зі своїми родинами так, як ми хочемо.

Наші люди йдуть на війну, усвідомлюючи, що за їхньою спиною – донька чи син. Це дуже важлива мотивація. Водночас росіяни йдуть на війну лише через те, що треба когось вбити. Їм дають карт-бланш – ліцензію на вбивство.

До речі, у Росії вийшов пропагандистський ролик про "рускій мір". У ньому лунає заклик до росіян, у яких є борги за квартиру чи за машину, підписати контракт, поїхати в Україну, вбити кілька десятків людей – і їм ці борги спишуть. Це концепція "руского міра" як такого.

Все, що сьогодні говорять російські пропагандисти – це питання страху. Також це спроба мобілізувати своє населення на те, аби воно захистило право пропагандистів і далі просувати ворожнечу й ненависть до України. Вони на цьому фантастично заробляли.

Пам'ятаєте, був такий собі пан Герасимов – начальник Генерального штабу ЗС Росії? Всі говорили про нього як про інтелектуала, який придумав гібридну війну. Якби наші партнери тоді зробили правильні висновки, це все можна було б дуже швидко закінчити. Саме на цій гібридній війні у Росії довгий час заробляли великі гроші.

Там придумали концепцію про те, що Росія має всіх вбивати, і "накачали" цим свій дивний народ, який живе в абсолютно безнадійному форматі. У них немає ні кар'єр, ні якості життя, немає навіть доріг. Це ж класична російська проблема – дурні та дороги. Дурнів у них багато, а доріг взагалі немає.

До слова Коли відновлять енергетику та як справи в Росії: інтерв'ю з Михайлом Подоляком

У Росії так "накачали" народ цією ідеологією, що тепер хочуть отримати хоча б якісь дивіденди на захист свого права далі це все просувати. Адже в іншому разі вони будуть знищені – на російських пропагандистів чекає трибунал, зокрема на Маргаріту Сімоньян та інших персонажів.

Я також бачу іншу складову, чому російські пропагандисти почали так істерично говорити про Гаагу, Нюрнберг та відповідальність. Вони розуміють, що опинилися у ситуації "або – або". Або вони підуть в Нюрнберг і будуть юридично відповідати за провокування геноцидної війни, що означатиме пожиттєві терміни. Або справа навіть не дійде до спецтрибуналу – їх розтерзають на бунтах. Тобто вони можуть втратити фізичне життя в Росії.

Російські пропагандисти усвідомлюють, наскільки дикий народ, яким вони опікуються. Коли цей народ зазнає поразки у війні, то прийде до Сімоньян і скаже: "Це ж ти казала, що ми можемо піти й безкарно вбивати українців? А зараз українці прийшли сюди і вимагають оплати "боргів".

Тоді росіяни не залишать пропагандистам жодного шансу вижити. Ми маємо просто очікувати моменту, коли дика російська бунтарська п'янь зайде у кабінети до цих суб'єктів.

Я навіть скажу, що бунти досить близько. Адже МВС Росії нещодавно відзвітувало, що на 20% зросла кількість збройних злочинів у прикордонних регіонах, де відбувається транзит учасників так званої "спеціальної військової операції". 20% – це поки що. Далі може бути гірше.

Російську статистику завжди треба масштабувати. Росіяни люблять прибріхувати про свої здобутки на війні в Україні. Водночас у себе вони занижують статистику. У Росії поступово зникає ключовий елемент авторитарної держави – сакральність та непохитність влади.

Росіяни вже розуміють, що Путін – це маленький та нікчемний персонаж і боягуз, який абсолютно не розуміє, що він робить. Люди усвідомлюють, що це – не цар, а, так би мовити, Лжеволодимир. Через це поступово втрачається влада силової вертикалі, яка все це контролювала.

Саме тому у Росії суттєво збільшують бюджети для правоохоронних органів – до понад 9 трильйонів рублів на 2023 рік. Це фантастичні суми. Ймовірно, третина всього бюджету Російської Федерації буде витрачатися саме на силову вертикаль, аби вона контролювала прояви питань: "А навіщо ми взагалі в це залізли?"

У Росії йдуть конкретні процеси. Росіяни втрачають споживацьку спроможність та ринки збуту, люди не мають грошей. Також закриваються торговельно-розважальні центри. З країни втікають всі компанії, які давали відчуття, що росіяни живуть у сучасному світі.

Люди свідомо повернулися в 1970-ті роки – у часи дефіцитів. Росіяни внутрішньо замислюються: "А як це так? Вчора ми подорожувати світом, могли поїхати на Лазурне узбережжя, в Іспанію чи на Ібіцу. Ми могли ходити в ресторани, у нас були IPhone, iPad, Mercedes тощо. А зараз це все зникає. За що така ціна?"

Все це буде руйнувати внутрішню картинку, яку росіяни намалювали собі з середини 90-х і до середини 2000-х років. Силова вертикаль поступово втрачатиме контроль над територіями. У Росії буде збільшуватися відчуття анархії – саме російської.

Це не структурована анархія, а саме російський бунт. Буде велика кількість таких бунтів. Ми вже сьогодні бачимо суттєве збільшення кримінальних злочинів, використання зброї, зростання кількості аварій та пожеж. Це питання місяців, як буде виглядати Росія, яка повернеться у XVII чи XVIII століття.

Втрати Росії та України

Якщо ще пригадати статистику росіян, то вони визнали свої втрати у війні у кількості лише 9 тисяч. А після цього сказали: "Більше не було й немає". Я так розумію, що інших цифр нам ніхто не назве.

До слова, про втрати. Ви сказали про те, найкраще жорстокість російської армії демонструє приклад Бучі. Кожне нове звільнене місто – це "нова Буча". Ми бачимо нові катівні, розстріли, братські могили.

Замість того, аби розповісти ще раз про Бучу, звільнену частину Херсонщини чи Харківщину, глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн назвала цифру в 100 тисяч військових, яких втратила Україна. Потім цей допис та відео видалили. Однак осад залишився.

Це проблема комунікаційного департаменту. У країнах, не дотичних до війни, це сприймають просто як цифри.  Вони ж не розуміють, наскільки це важливо дуже скурпульозно відноситися до того, що ти говориш. Дивіться, щодо російських втрат та українських втрат і щодо наших населених пунктів, які були під окупацією.

Щодо російських втрат. Безумовно, коли ти проводиш мобілізацію істерично, частково, як ти її називаєш.  Після цього ти проводиш призов. А після цього істерично продовжуєш проводити мобілізацію. А до цього в тебе армія має мільйон суб'єктів. З них там 250 – 300 тисяч боєздатних. То виглядає дивно. А якщо в тебе стільки багато людей, то навіщо тобі мобілізація?

Тобто зрозуміло, що в Росії не 9 тисяч загиблих. Росія на сьогодні втратила майже всю свою контрактну армію. Ту, яку вона назбирала до моменту вторгнення в Україну. Там більше, десь до 100 тисяч загиблих. Точно цифру не скажу, зрозуміло, бо є окремі цифри щодо втрат міноборони Росії, щодо втрат так званих ПВК, бо це інші юридичні особи. Щодо втрат Росгвардії – інші юридичні особи. Тому, на мій особистий погляд, десь до 100 тисяч загальна цифра безпосередньо вбитих.

Ще більше – 100 – 150 тисяч. Втрати незворотні. Поранені, ампутанти, тяжкі захворювання, полон, втеча, зниклі безвісти й так далі. Це дуже-дуже тяжка історія для Росії. Вона очевидна для всіх. 200 – 250 тисяч загальних втрат у цій війні. Інакше ніяка мобілізація вам не потрібна.

Якщо в тебе контрактна армія. Там 10 років платили зарплати, готували до війни. То, якщо вони в тебе залишилися, а ти тільки 10 тисяч втратив, то це ж нонсенс. Треба до цього ставитися як до пана Шойгу.

Це дивний персонаж. Подивіться, як він розмовляє, виглядає, які в нього аргументи й таке інше. Фантастично.

Зараз перейдемо до втрат української армії. Але, ви знаєте, це взагалі чудесно дивитися, які люди очолюють сьогодні Росію. І як їх боялися 20 років.

Подивіться на риторику Наришкіна, Патрушева, Шойгу, Путіна. Це ж нонсенс. Це ж говорить про те, що сукупний інтелект цих людей достатньо низький. Може на всіх разом 90 балів. Це так. Такі аргументи. Такі слова. Така риторика. Це виглядає дивно. Як можна взагалі на них якось звертати увагу. Це персонажі 3-4 плану. Це персонажі рівня "мастєр ЖКГ" в кращому випадку, а не міністр оборони.

Щодо українських втрат. Безумовно пані Урсула помилилася. Це очевидно, тому вони видалили це відео. Прибрали цифри. Бо в нас є офіційні оцінки Генштабу. Є офіційні оцінки, які говорить верховний головнокомандувач. Вони в нас сягають від 10 до 12,5 – 13 тисяч загиблих.

Ми відкрито говоримо про кількість загиблих. В нас немає мобілізації повної, про яку Росія говорить постійно. В нас немає призову. Все контрольовано, зрозуміло. Так, в нас є більше втрат через поранення. Ви ж розумієте. Завжди більше. Але між тим…

Якщо вони так використовують артилерію, то звісно.

Це зрозуміло. Між тим ми свої цифри завжди озвучуємо. Зрозуміло, що пан Нікіфоров сказав, що це дуже чутлива тема. Треба обережно ставитися до цього. Але між тим, ми чітко розуміємо, скільки загиблих, скільки поранених. І ми над цим працюємо з точки зору соціальної реабілітації сімей тощо.

Але ще раз підкреслю. Цифра, навпаки, виглядає трохи по-іншому. Ми говоримо про цивільне населення. Як ви сказали про окуповані території. Ми зараз до цього перейдемо. Це точно не 20 тисяч. Тому можна зрозуміти, що там якраз цифра може бути суттєво більша.

І ми про це говоримо на різних міжнародних майданчиках. Дивіться, Росія воює не з військовими. Там вона програє війну, очевидно. Росія воює з цивільним населенням. Особливо на окупованих територіях. І там дуже багато оцих масових поховань, масових катівень, де людям зв'язували руки, зав'язували очі і вбивали в потилицю.

І це дуже важливо. І тут перейду до ключового моменту. Я хочу, щоб ви зрозуміли. Дивіться, ви знаєте, як Росія змогла змобілізувати всіх цих неадекватів. Це не тільки буряти і чеченці, про яких говорив Папа Римський. Це практично вся російська армія.

Знаєте, чому вони змогли прийти сюди. Бо їм сказали, що ви зайдете на цю територію, можете там робити все що завгодно, можете вбивати, катувати, ґвалтувати. Ми на це закриємо очі. Це і є ваш "бонус" за цю війну. Заходьте і вбивайте.

Саме так цих людей вони змогли мобілізувати. Тому що пояснювати, що ми там щось воюємо, бо Україна історично там… Лєнін… Ви розумієте, що інтелект цих суб'єктів, які прийшли ґвалтувати нашу країну, він навіть до цього не доріс. Це тільки Путін може про це. Це ж рівень трохи інший. Це 80 балів, а в цих 50 балів.

Тому їм сказали, щоб вони заходили, "бєспрєдєльничати", вбивати, катувати, ґвалтувати. Не буде ніякої відповідальності. Робіть все що завгодно. Так отримайте, тепер уважно, отримайте задоволення від експансії Росії в Україну. Тобто ріжте українців.

Оце концепція цієї війни. Чому ці люди заходили і в Бучу, і в Херсон, і в Харків. І скрізь однаковий формат поведінки російських військовослужбовців. І скрізь маємо аналізувати, документувати воєнні злочини. І всіх довезти до Нюрнберга та посадити обов'язково.

Не тільки командирів низької ланки. Лейтенантів. Але й авторів цієї війни. Бо безумовно будуть свідчення на різних рівнях, що була конкретна вказівка вбивати, ґвалтувати і таке інше.

Теракти в Іспанії влаштувала Росія

Але при цьому вони воюють на території України. Воюють і вбивають українців – як військових, так і цивільних. Але при цьому у своїх ефірах намагаються поширювати тезу, що вони проти всього НАТО. І мені здається, що вони усіма способами намагаються НАТО втягнути у цю війну.

Згадаємо інцидент в Польщі, як його назвали, з ракетним обстрілом України. І тепер історія з вибухівками в посольствах. Третій вибуховий пристрій надійшов до авіабази в Мадриді, яка ділиться з нами розвідданими. Ще дві вибухівки надіслали очільнику уряду і міноборони Іспанії.

Чи не вважається це вже нападом на країни НАТО? Я розумію, що посольство вважається територією тієї країни, чиє це посольство. Але ми вже говоримо про міноборони Іспанії, про ту компанію, яка надає нам розвіддані?

Перше. Безумовно це активні заходи російських спеціальних служб. Я розумію, що розслідування буде говорити, що "ми так і не встановили, хто конкретно передає усі ці листівки чи пакети до тих чи інших організацій". Але між тим це конкретний запланований активний захід російських спеціальних служб. Це очевидно абсолютно.

Друга ціль, як ви правильно кажете, відволікти увагу від війни Росії проти України і сказати, що дивіться: "Це може бути ескалацією такого типу. Типу терактів на території Європи". І таким чином залякати додатково європейські спільноти. Це така продумана технологія через теракт спонукати до примушення України до переговорів.

Тобто лякають європейські спільноти. Вони тиснуть на свої уряди. Типу, дивіться: 3 нас тут неконтрольовані теракти масові. Давайте спробуйте тиснути на український уряд. Нехай вони вже там якось з Росією домовляться. І віддадуть те, що хоче та дика Росія і таке інше. Це друга складова.

Третя складова. Дуже важливо. Я хочу, щоб ви почули. Дуже уважно. НАТО не буде воювати. Буде воювати тільки Україна. Тільки ми можемо покарати Росію. Це треба усвідомити. Не очікувати неочікуваних речей.

Було б добре, щоб НАТО все ж таки дотримувалося того, про що говорить пан Столтенберг, що вони будуть з нами до кінця. І будуть давати і забезпечувати нас певними обсягами зброї. І цього буде достатньо. Тому що таку війну проти такої країни, як Росія, витягнути на самоті неможливо. Ви ж це розумієте. З точки зору ВПК, зброї, інтенсивності.

Тому НАТО воювати не буде. Буде воювати тільки Україна. І між тим ми до цього готові з вами. Ми це розуміємо. Що крім нас, ніхто не зможе зламати хребет Росії.

Четверте. Безумовно я б дуже хотів, щоб Росія сказала: "Дивіться, тут НАТО з нами воює. Давайте ми здамося не Україні, а НАТО. І підпишемо капітуляцію на кордонах України". Мені б дуже цього хотілося. Але давайте будемо тверезими і прагматичними. Ще раз підкреслюю: війна буде ще певний час тривати, вона буде важкою.

Росія ще має певний ракетний ресурс. Певний. Він не такий вже спроможний, як був на початку війни, безумовно. Вже є певне виснаження, але вони ще мають певний ресурс і ще будуть завдавати удари по нас, по цивільній, виключно цивільній інфраструктурі.

Ми з цим впораємося. Ми, крім того, що впораємося з війною і будемо йти деокуповувати свої території, ми будемо тримати в НАТО в певній мобілізації, будемо тримати в розумінні того, що не треба погоджуватися на щось, що пропонує Росія.

Тому що це буде тільки провокувати  війну далі, масштабувати війну. Ми будемо пояснювати, будемо дуже обережно, дуже дипломатично ставитися до наших партнерів по НАТО.

Будемо говорити: не треба ні в що втягуватися. "Не зрозуміло, що впало в Польщу", ви говорите, що це не Росія – добре. "Не зрозуміло, хто підриває сьогодні Росію", розсилає всі ці листівки – добре. Ми це розуміємо. Єдине прохання: дайте зброю, і все. Допомагайте зброєю, а воювати будемо самі.

Росія загрожує НАТО

Тоді давайте кілька слів про зброю. Я дивлюся, що США закупили контракт на 1 мільярд 200 мільйонів на закупівлю систем NASAMS і кажуть, що це для України.

Глава МЗС Кулеба сказав, що коли раніше про системи Patriot говорили ми, а на Заході ці тези відкидали, то тепер ми не лише про це говоримо, а вже й розробляємо певні конкретні плани.

Ви праві. Ескалація війни поступово змінює світогляд і точку зору наших країн-партнерів. Вони по-іншому дивляться на війну, додаткову сміливість отримують від того, що відбувається на території України. На жаль, для нас, але зрозуміло, що змінити довоєнний світогляд, коли "треба боятися Росії", дуже важко.

Друга складова – я все ж таки вважаю, що треба менше говорити, менше займатися промо-компаніями, піар-компаніями, коли ви говорите про зброю, а просто передавати її.

Немає різниці яку, коли та як, але просто передавати. Захочете потім розказати – давайте після війни. Давайте ми самі вийдемо і скажемо: дивіться, це ви зробили, ви виграли війну, ви дали всю зброю. Назвіть країни, назвіть персонажів, яких треба, щоб ми написали, що вони виграли, розпланували операції, атакували, ціль давали тощо. Все, що хочете, тільки давайте виграємо війну спочатку.

Менше піару, менше про те, що ми замовили, щоб там у 23, 24 чи 25 році виготовили NASAMS і передали Україні. Давайте ми у 22 отримаємо системи протиракетної оборони, які були в 70-80-их роках в Європі, до Patriot.

Їх дуже багато на складах. Давайте, ми це отримаємо. Тисячу поставимо і закриємо все небо. І тоді жодна ракета не буде летіти. А якщо жодна ракета не буде летіти в Україну, тоді нам взагалі немає про що розмовляти з Росією.

Тоді ми покажемо, що таке Росія у військовому сенсі. Ми закриємо своїх дітей. Це єдине, про що ми сьогодні говоримо. Дайте закрити небо, тому що це питання виживання наших дітей.

Ви зекономите на генераторах, зекономите на виплатах нашим біженцям…

Безумовно! Ви не отримаєте біженців, ви не будете платити за енергетику, ви не будете платити за ці генератори, трасформатори та все інше. І вам, до речі, не доведеться так сильно планувати відновлення енергетичної інфраструктури в Україні після війни. Ми закриємо небо, захистимо своїх цивільних, передовсім дітей. Вони не будуть сидіти в заморожених бомбосховищах.

Після цього ми самі виставимо всі рахунки Російській Федерації в повному обсязі. Тому що ми з ними за стіл переговорів не сядемо точно. Тому що в нас багато загиблих, які сьогодні дивляться на нас і говорять: "ми все розуміємо, але ви можете забрати борги в цих нелюдів?"

Це ми маємо зробити, і ми це пояснюємо партнерам. Тому менше піару, просто менше піару. Після війни все підтримаємо, всіх назвемо. Президент у нас дуже щирий – усім нагороди видасть, у будь-якій кількості іноземних партнерів.

Друге – не треба розмовляти про замовлення на 2024 чи 2025 рік. Давайте сьогодні старе протиракетне обладнання поставимо Україні. І третє – після цього поговоримо про військові деокупаційні заходи, які ви побачите дуже й дуже ефективні, незалежно від кліматичних факторів. Тільки дайте закрити це небо над Україною, це дуже важливо. Все.

Пригадуючи цю ракету, є таке відчуття, що Росія, крім того, що хоче втягнути НАТО у війну, так вона ще хоче максимально посварити нас з Польщею. Тому що і ракета так випадково там опинилася, і "документи", які вони хочуть підсунути-сфабрикувати щодо якихось там "референдумів" у західних областях України.

По-перше, посварити нас з Польщею, посварити демократичну прозору країну з іншою прозорою демократичною країною, які за спиною ні про що там не говорять – неможливо.

Особисто я, не зважаючи ні на що, дуже люблю Польщу. І дуже вдячний за ці дев'ять місяців, тому що слова – це слова, оці всі конспірології, теорії змови, тощо. А є конкретна справа.

Я пам'ятаю, коли 27 чи 28 лютого я їхав на перший тур переговорного процесу до Білорусі через Польщу, я бачив, як поляки ставилися до наших біженців – до жінок, до дітей. Вже достатньо було зрозуміло, що все буде по-іншому.

Посварити нас з Європою сьогодні, коли Європа робить дуже й дуже круті заяви. Це не тільки Польща, а й Німеччина, Франція, генсек НАТО Столтенберг – вони чітко говорять про те, що не треба сідати за стіл переговорів з Росією, що Росія має програти, що ми будемо з Україною до кінця. Адже це ключове для безпеки Європи. "Ми розуміємо, що могли б і більше, але ми бачимо героїзм українців".

Немає там нічого іншого, особливо з Польщею. Тому всі ці заяви Наришкіна, а це такий персонаж фантастичний. Ця людина трохи дивакувата, і він кожні 3 місяці виходить і знаходить нафталінову папочку й каже: "У нас есть данные, что Польша готовится захватить Львовскую, Ивано-Франковскую, Тернопольскую области. У нас здесь все написано, уже господин Дуда дал указания".

Ця людина з прізвищем Наришкін думає, що в це можна повірити. І він кожні 3 місяці виходить і про це говорить. І при цьому він хоче зафіксувати тезу іншої дивної істоти з Російської Федерації пана Путіна, який казав: "немає такої держави як Україна. Там інші держави мають розчленувати цю країну".

Пам'ятаєте, напередодні війни вони казали, що Угорщина може щось забрати, Польща може щось забрати. Але є єдина країна, яка напала на Україну, яка розчленовує Україну – це Російська Федерація. Це вони зайшли на наші території, вони вирізають там людей. Вони не вбивають навіть, а вирізають. Вони катують, ґвалтують масово цивільних.

Вони з Херсона втекли, про який казали "Херсон навсегда с Россией". Ці свої бордики поставили "С Россией навсегда", а щойно втекли, поставили ствольну артилерію та починають нищити цивільне населення в Херсоні, вони знищують просто будівлі, просто конкретно б'ють по місту Херсону й перетворюють його на місто мертвих.

Це тільки вони вбивають всю країну, тільки вони хочуть розчленувати, тільки вони окуповують, ґвалтують нашу територію і тільки вони крилатими ракетами обстрілюють нашу територію.

Тому всі слова Наришкіна – це конкретна річ. Цей суб'єкт, абсолютно точно як автор цієї війни має сидіти на нашому з вами улюбленому вже спеціальному трибуналі. Тоді ми побачимо інтелект і цю щурячу логіку, коли він буде пояснювати, а що він мав на увазі, коли про це все говорив.

Коли різали українців, що він мав на увазі. І яку ціну готовий цей Наришкін заплатити за цей військовий злочин, який він скоював умисно.

Смерть Макея – сигнал Лукашенку

Я б залишила їх жити, лише б повідрізати їм язики, щоб вони на все дивилися, але коментувати не могли. Це, мабуть, було б найгірше покарання для них…

Ви згадали про візит до Білорусі, тут нещодавно різко пішов з життя глава МЗС Білорусі Макей, хоча до того він був на ОДКБ і виглядав цілком нормально, посміхався. Водночас Лукашенко заявив про "зростання кількості провокацій" біля білоруського кордону. Ймовірно, натякає на нас. Що ми там робимо – українські пісні вмикаємо чи шашлики смажимо?

Ви маєте право на будь-які емоційні оцінки ого, що робить Росія в Україні. Бо саме вона є ініціатором війни, вона є військовим злочинцем та веде геноцидну війну. Тому будь-які ваші слова є об'єктивними. Сьогодні не може бути претензій до жодного українця від Росії. Ми юридично коректні й маємо право робити все, що завгодно, на своїй території.

Щодо Білорусі, то раптова смерть пана Макея – це чіткий сигнал Лукашенку від Росії. Вона показала, що сьогодні тотально контролює навіть найближче оточення Лукашенка, зокрема і його особисту охорону. Тому я б на його місці трохи напружився й подумав про те, чим буде закінчуватися ця війна і для нього.

Ви ж розумієте, що як тільки війна почне раптово програвати, а це вже не таке далеке майбутнє, то тоді Лукашенко перейде з розряду союзників Росії в категорію людей, які можуть дати важливі свідчення про те, як планувалася війна проти України і для чого використовувалася Білорусь. Він (Лукашенко – 24 канал) буде вкрай небезпечний для Наришкіна, Патрушева, Путіна та всіх інших.

Тому я б на місці Лукашенка дуже напружився, адже все, що сьогодні відбувається в Білорусі, чітко говорить про те, що він може фізично не побачити правильний фінал цієї війни. І це погана для нього інформація. Ми хочемо, щоб він таки зміг після війни розповісти, чому Білорусь зайняла таку, м'яко кажучи, дивну позицію напередодні війни.

А щодо того, які "провокації" Лукашенко бачить на кордоні, то він вже говорить не стільки про Україну, скільки про Литву, Польщу і НАТО. Йому ж треба своєму населенню пояснити, навіщо Білорусь так мілітаризується сьогодні, навіщо там ходять ті російські мобілізовані, які ґвалтують місцевих та ведуть себе нахабно.

Лукашенку треба пояснити своїм громадянам цю всю конспірологію. У нього там ще є такий міністр оборони Хренін, який теж говорить про те, що хтось начебто щось планує проти Білорусі. Ви розумієте, наскільки вони дивні? Вони безпосередньо через свою інфраструктуру і повітря приймають участь у війні, яку розв'язала Росія, але дивуються та негативно на нас дивляться, мовляв, на кордоні йдуть якісь процеси.

Тож, безумно йдуть ці процеси на кордоні, бо ти (Білорусь – 24 канал) є агресором. На нашому кордоні відпрацьовується система захисту від агресора, наш кордон охороняється так само, як в і Литві та Польщі.

Але ця процедура під назвою "ми тут зібрали сили безпеки Білорусі", нібито цій країні до війни хтось погрожував, хтось хотів захопити. Так от, ця вистава розрахована виключно на внутрішнього споживача.

Їм говорять: "Ой, ми якось в оточенні ворогів, шановні громадяни, вам, напевно, доведеться готуватися до того, що у вас не буде можливості виїхати з країни, можливо тут взагалі будуть ексцеси. Ми правда не розуміємо, що ці ексцеси може створити лише російська армія, бо вона вже нахабніє, але ми думаємо, оце НАТО". Це звучить так само, якби Лукашенко розказував, що є армія пінгвінів, яка хоче на нього особисто напасти.

Яким буде фінал війни

Ще хочу запитати про масований обстріл, який анонсують найближчим часом. Я розумію, що він може статися будь-якої миті, але, як на мене, не надто добре, коли українці щодня живуть з повітряними тривогами з думкою "Що, почалося?" Я знаю, що ворога не можна недооцінювати, але здається, що ми себе нервово заженемо в якийсь кут.

Не заженемо, ми ж українці. Ви знаєте, ми не типові і наша реакція має потім бути в підручниках вже не історії, а психології. Ми маємо правильно реагувати на сирени тривог та берегти себе, бо нас треба виграти війну.

Безумовно, ризики будуть, поки ми не виграємо війну. Безумовно, в Росії є певна ракетна спроможність, і в будь-який час, особливо коли буде зниження температури, вони захочуть нанести удару по енергетиці, зокрема опаленню, щоб українці відчували це "гостріше".

Тому давайте тут намалюємо собі правила – не сильно заганяти себе психологічно, будемо очікувати можливість ракетного удару, не панікувати та спокійно до цього ставитися, ховатися в укриття.

Бо ми маємо забезпечити фінал не лише для України, а й всього світу. Ми маємо виграти війну, а для цього ми маємо себе зберегти, щоб ми могли дійти до цього фіналу. Ми маємо жити в цих змінених умовах – пам'ятати, що поки не виграємо війну, сирени будуть лунати, будуть загрози.

Я думаю, що ми з вами точно ті українці, які можуть сьогодні "винести" набагато більше, навіть психологічно, ніж будь-яка країна в світі. Це за 9 місяців війни очевидно для всіх, зокрема і російських пропагандистів, які істерично говорять про те, що не хочуть йти на трибунал.

Так, в нас вже точно немає рожевих окулярів. Але ми знаємо, що коли росіяни не мають здобутків на фронті, вони починають тероризувати цивільне населення або вигадують свої здобутки. Вони вже кілька днів говорить про свої "здобутки" в районі Бахмута, але в той же час в херсонських Олешках окупантів стало менше. Тобто, з одного боку, вони нібито забираються геть, ЗСУ їх підганяють, а з іншого – вигадують собі якісь успіхи.

У російської армії є тільки один спосіб вести війну – зворотній наступ. Тому вони вже давно "взяли Київ", а сьогодні "Львів штурмують", а так, в принципі, вони втікають з Олешок. Це ж Росія, вона живе в паралельному вимірі.

Я взагалі вважаю, що цю війну можна було б закінчити доволі просто навіть для росіян – вони могли вивести свої війська і сказати своєму населенню, що вони "провели дуже потужну війну, захистили людей від вторгнення країн НАТО та марсіан, на кордонах зупинили всю армію та домовилися про те, що на них більше ніколи не нападали, але за це – змушені віддати всю територію України, мовляв це був плацдарм, і відійшли на 150 кілометрів від кордону".

Мені здається, що вони це могли б спокійно "продати" сьогодні й жити далі спокійно, а десь в Сибірі побудували б ТРЦ. А знаєте – воно все так і буде, просто зараз не всі до кінця розуміють логіку цієї війни, вона точно приведе до того, про що ми щойно говорили з точки зору фіналу війни.