Сонце, газ, дизель чи тепло: як бізнесу обрати оптимальне джерело енергії

В ексклюзивній колонці для 24 Каналу з'ясуємо, яке з рішень – дизель, газопоршневі установки, стореджі чи теплогенераторна когенерація – є найбільш ефективним і коли.

До теми Сонячна енергетика в Україні: перспективи, інновації та приклади з усього світу

Зміна енергетичного фокуса: що насправді керує попитом у 2025 році

У 2022 році, коли країну охопили масові відключення електроенергії, енергетична стратегія компаній будувалася навколо резервування: як не зупинити виробництво, втримати роботу серверів і забезпечити базові потреби офісів. Рішення приймалися швидко: дизельні генератори, газові установки, акумуляторні блоки – все, що могло дати хоча б кілька годин автономної роботи.

Сьогодні ж головна мета – не лише мати живлення, а й скоротити витрати на нього. Після часткового відновлення енергосистеми, збільшення частки альтернативної генерації, а також змін у тарифікації для бізнесу, акценти змістилися. Компанії почали зважати не лише на те, чи є світло, а й скільки воно коштує. Через це почалося масове переосмислення поспішних рішень. 

Які рішення використовує бізнес і в яких випадках

Почнемо з дизельних генераторів. Доволі популярне рішення з кількох причин: швидка інсталяція, простота в обслуговуванні та здатність працювати цілодобово. Проте вони мають високі експлуатаційні витрати через вартість пального і швидкість його споживання. У середньому дизельні генератори споживають 250 – 300 грамів на кіловат-годину + експлуатаційні витрати, в результаті отримуємо 20 – 25 гривень за кіловат-годину. 

У містах генератори часто просто ніде розмістити через обмеження по шуму. А у періоди стабільного енергопостачання дизельні системи простоюють, не маючи ніякої цінності.

Газопоршневі установки (ГПУ) теж отримали хвилю популярності під час блекаутів. Причина – стабільне постачання газу і економія. Вартість електроенергії становила близько 4,5 гривні за кіловат-годину, що було менше за ринкову. Однак із часом з'ясувалося, що острівний режим роботи цих систем складно реалізувати, особливо в об'єктах з нестабільним споживанням як-от торгівельні центри. 

Крім того, рентабельність установки залежить від ціни на газ, яка в умовах війни й на фоні глобального дефіциту палива – нестабільна. Термін окупності може подвоїтись, якщо станція працює лише вночі чи не працює влітку.

Когенераційні установки – менш масове явище серед бізнесу, але активно впроваджується на рівні держави. У Рівненській області вже працює 25 таких установок, у Полтавській – лише починають впроваджувати, але планують встановити 9 систем загальною потужністю 4,8 мегавата. 

Когенераційні установки підходять для підприємств із постійним споживанням тепла, наприклад, у секторі харчової чи хімічної промисловості. Вони дозволяють максимально використовувати паливо: виробляти і тепло, і електрику. Але когенерація не універсальна: вона менш гнучка у зміні потужностей, потребує індивідуального проєктування і часто вигідна, якщо на підприємстві вже є надлишок тепла, наприклад, котельня. 

Цікаво Європа на порозі нової енергетичної кризи через французькі АЕС

Зелене рішення, яке не потребує палива, – сонячні станції у поєднанні з системами накопичення електроенергії (BESS). Вироблену сонцем енергію вигідно використовувати саме тоді, коли її ціна на ринку найвища – тобто ввечері, під час пікових навантажень. Оскільки сонце генерує енергію вдень, саме BESS дають змогу зберігати надлишок і використовувати його у власному споживанні, коли це справді має сенс. Такі рішення сьогодні виглядають дедалі привабливішими: 

• мінімальні експлуатаційні витрати;
• термін служби — до 25 років;
• відсутність залежності від зовнішніх постачальників газу чи палив;
• системи легко масштабуються – як для малого бізнесу, так і для великих логістичних або виробничих об'єктів.

Головний бар'єр – висока початкова інвестиція та необхідність узгодження з мережею, але в перспективі – найстабільніше джерело. Однак український бізнес це не зупиняє: торік в Україні було встановлено понад 800 МВт сонячних електростанцій для бізнесу і домогосподарств. 

Що говорить математика: як змінюється вартість електроенергії 

Ціни на електроенергію в Україні стали надзвичайно динамічними, а їх перегляд відбувається майже щорічно. У 2024 тарифи зросли майже вдвічі, а у квітні 2025 оновились знову. Зараз ціна формується щоденно, залежно від попиту та пропозиції. У літній період вартість може становити 2 копійки за кіловат-годину, а ввечері сягати 9 гривень за кіловат-годину через зростання попиту та нестачу потужностей. 

Через цінові гойдалки системи накопичення стали особливо вигідними – вони дозволяють "зарядитись" дешевою електроенергією вдень, а використовувати її ввечері, коли кіловат коштує вдвічі більше.

Чому важливо обирати рішення під конкретний сценарій

Порівнюючи всі опції між собою, важливо не тільки рахувати витрати, а й розуміти контекст: де розташований об'єкт, чи є у нього доступ до газових мереж, які дозволи на викиди діють у цій зоні, яка площа даху або земельної ділянки доступна під СЕС, чи потрібна електроенергія вночі.

Наприклад, дизельний генератор – найшвидше рішення, але дороге в експлуатації та не несе ніякої користі у час відсутності. ГПУ вигідні при стабільному газопостачанні, але чутливі до стрибків ціни, що впливає на терміни окупності. Когенераційні системи підходять для специфічних виробництв, які постійно споживають тепло. Сонячні станції у поєднанні з BESS – найдорожче на старті, але найменш ризиковане рішення в умовах невизначеного ринку енергоносіїв. Якщо інші системи залежать від газу чи палива, то СЕС — лише від сонця. А воно, на щастя, поки безплатне.