Міг бути предметом візиту Кулеби до Китаю: з чим пов'язані останні заяви Лукашенка

18 серпня 2024, 15:36
Читать новость на русском

Самопроголошений президент Білорусі Алєксандр Лукашенко закликав Україну й Росію сісти за стіл переговорів та закінчити бойові дії. Коли певна країна стає ініціатором перемовин, вона робить це в тому числі, щоб підкреслити свій статус. Білорусь також шукає своє місце на геополітичній арені.

Про це в розмові з 24 Каналом зазначив головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус, додавши, що має свою версію того, з чим міг бути пов'язаний візит очільника МЗС України Кулеби до свого китайського колеги Ван Ї та ситуацією, яка нині розгортається в Курській області.

Дивіться також Білоруси захоплюються успіхами ЗСУ в Курській області, – опозиціонер Вячорка

Китай міг дати "зелене світло" на події на Курщині

В контексті відносин з Білоруссю, експерт не виключає, що коли Кулеба поїхав до Китаю, то напередодні цього візиту могла відбутись зустріч Лукашенка з китайською стороною. Ймовірно щодо того, аби Білорусь відвела свої війська від кордону з Україною. Це дозволило вивільнити певні сили ЗСУ, які Україна відправила не на фронт, а в Курську область.

Китай міг дати "зелене світло", щоб Україна зайшла в Росію в обмін на те, щоб вона сказала західним партнерам про таку домовленість, а ті врахували це під час побудови своїх відносин з Китаєм і Білоруссю, в першу чергу щодо економічних питань. Адже Захід хоче стосовно цього бути жорсткішим,
– припустив Ус.

Позиція Росії слабшає, Китай цим буде користуватись

Ус підкреслив, що події в Курській області продемонстрували слабкість Росії, яку Китай використає у своїх інтересах. Адже, зі слів експерта, Пекін має територіальні претензії до Росії. Він нагадав історію з островом Даманським за часів СРСР, це був перший прецедент заходження армії чужої країни на територію Росії.

Експерт наголосив, що Китай має своє бачення щодо певних російських територій, зокрема регіону Примор'я. Зі слів Уса, деякі союзники Росії не виключають її поразки або ж навіть прагнуть цього.

"Туреччина колись малювала мапи свого впливу в регіоні Євразія на 2050 рік. Там значна частка Росії була замальована в кольори впливу Туреччини з натяком на те, що Урал й інші тюркські суб'єкти Росії в перспективі будуть орієнтуватись не на Москву, а на Анкару. Є інтерес поглиблення відносин України й Туреччини, бо порівняно з іншими партнерами, які хочуть зберегти Росію, Туреччина цього не прагне", – підсумував Ус.