Як волонтери підтримують дітей з прифронтової зони: досвід фонду "Голоси дітей"
Вони народились в Незалежній Україні і добре знають, якою нав'язливою може бути Росія зі своїми псевдо братськими стосунками. Мова про дітей з Донбасу. Понад 100 тисяч юнаків та дівчат живуть у прифронтовій зоні – це дані ООН. Щодня вони граються, навчаються поряд з небезпекою.
Щоби підтримати малечу, чиї батьки не можуть покинути небезпечну зону, волонтери заснували Фонд "Голоси дітей". Вони привозять їжу, іграшки, книжки, організовують відпочинок та реабілітацію для юних українців. Про це розповіли кореспонденти 24 каналу.
Важливо Прапор має значення: Українські політики привітали з Днем Державного стяга
У прифронтовому Золотому малеча малювала свої почуття – це арттерапія від досвідченого психолога. Поєднати розвагу та реабілітацію – мета таких уроків. Діти малюють, ліплять з пластиліну те, про що думають.
Арттерапія для дітей / Скриншот з відео
"Кожен малює свій біль, який проявляється на 5-6 занятті. І до 8-10 відбувається внутрішнє зцілення", – пояснила психологиня Людмила Романенко.
Біль, про який говорить експертка, це наслідок російської агресії. Поки проросійські найманці обстрілюють українські міста та села, діти живуть в постійній небезпеці.
Коли ти кілька років підряд ходиш в школу, вікна якої закладені мішками з піском, по звуку знаєш, як звучить гармата, танк, автомати. Це не норма, яка стала нормою для тисяч дітей,
– повідомила голова Фонду Голоси дітей Олена Развадовська.
Вивозила родини з-під обстрілів, а нині допомагає тим, хто лишився на лінії фронту. Олена – авторка ідеї з психологічної артреабілітації малечі. Її фонд організував 12 занять для 20 дітей із Золотого. Оплатити роботу психолога, закупити все необхідне допомогли небайдужі українці.
Читайте також Окупанти порушили режим припинення вогню: стріляли з гранатомета
COVID-19 вніс корективи в роботу фонду. Заняття довелось проводити на відкритому повітрі. Збільшилась і потреба в матеріальній допомозі – продуктах, одязі. Адже, і так ізольовані прифронтові міста та села через карантин залишились ще більш відрізаними від решти країни.