Сім секунд на життя: нотатки з заводу на Сході України
- Російські атаки на Нікопольський трубний завод є частиною кампанії руйнувань, спрямованої на знищення інфраструктури.
- На заводі є підземні сховища, а також нові цементні укриття для захисту робітників, однак постійні атаки призводять до втрат серед персоналу.
- Вторгнення в Україну розглядається як класовий конфлікт, де рішення приймаються олігархами, тоді як звичайні громадяни страждають від наслідків.
Днями я відвідав завод на південному сході України. Ввечері, приділивши хвилинку собі під час авіанальоту, я хочу поділитися спогадами про робітника, з яким познайомився.
Як живе завод на лінії вогню?
Цей вражаючий трубний завод розташований у Нікополі, на Дніпрі. Росіяни перебувають на іншому боці річки. Завод виробляє труби на експорт і дає роботу близько трьом тисячам людей. Росіяни намагаються його знищити. Про це пише Тімоті Снайдер, інформує 24 Канал.
Читайте також Шокова терапія Трампа зруйнує Америку зсередини
Російські атаки на завод є частиною кампанії кривавих руйнувань, яку видно від руїн великого супермаркету на околиці Нікополя до пошкодженого старого міста. Української військової присутності немає.
Мирне населення України вразливе до російських ракет та безпілотників. Міста біля фронту перебувають під великим ризиком, оскільки час між запуском ракети та контактом вимірюється секундами. Наприклад, у Харкові чи Запоріжжі цей час становить близько 40 секунд.
У Нікополі ситуація ще більш драматична, оскільки він також перебуває в межах досяжності артилерійського ураження. Час від запуску артилерійського снаряда до потрапляння в ціль становить близько 7 секунд. Мені постійно нагадували не пристібатися ременем безпеки, бо тоді втрачаєш ці 7 секунд.
Росіяни вже три роки намагаються знищити трубний завод у Нікополі. Його обстрілювали безпілотники та снаряди. Однак схвалювали рішення для його ремонту та захисту. Пошкодження помітні, але також помітні покращення та запобіжні заходи. Завод працює, а люди приходять на роботу.
Ці атаки російського важкого озброєння на неозброєних цивільних осіб – лише частина досвіду українських робітників.
У червні 2023 року російські окупанти підірвали Каховську дамбу, що розташована вище за течією від Нікополя. Це відрізало електростанцію та все місто від водопостачання. Були внесені корективи.
Тепер, коли дамби немає, колишнє водосховище схоже на ліс. На протилежному березі, окупованій стороні, видно українську атомну електростанцію. Росіяни регулярно погрожують пошкодити її.
На заводі є підземні сховища часів холодної війни з ліжками, стільцями, ванними кімнатами та жінкою, яка чекає, щоб приготувати чай. А на поверхні є нові цементні сховища для робітників.
92 робітники цієї фабрики загинули в бою, будучи солдатами. Ще 50 зникли безвісти.
Двоє водіїв з іншої компанії загинули на місці внаслідок російських атак, як і одна працівниця заводу. Вона була кранівницею і перебувала на своєму робочому місці, коли влучив російський снаряд. Внаслідок тяжких осколкових поранень вона померла через три тижні в лікарні.
Існує багато способів осмислення цієї війни, і один з них – класовий.
Вторгнення в Україну було рішенням людини з сотнями мільярдів доларів, Володимира Путіна, чия олігархічна фантазія полягає в тому, що України не існує.
Прогулявшись фабрикою, я сів у їдальні та розмовляв з робітниками, які йшли з цеху. Вони розповідали про воєнні злочини, свідками яких були, та про колег на фронті, з якими регулярно спілкувалися, "просто, щоб бути людьми".
На питання, хто на них нападає – Путін? Росія? – відповідь пролунала одразу: "Фашисти".
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.