Війська НАТО в Україні? На які гарантії безпеки може розраховувати Київ
Гарантії безпеки – фундаментальний елемент стримування російської агресії та захисту українських кордонів. Однак, у ході численних дискусій щодо формату і моделі надання подібних зобов'язань з боку країн НАТО наші партнери серед дипломатів, політиків та експертів не завжди можуть дати чітку відповідь на декілька важливих питань. Далі читайте в авторській колонці для сайту 24 Каналу.
Мовиться про такі питання:
- гарантії передбачатимуть фінансово-технічну підтримку чи можливість прямого залучення збройних сил Альянсу?
- Гарантії можливі тільки у разі вступу України до НАТО чи до цього?
- Якщо гарантії мають захистити Україну від повторних нападів з боку агресора, то що робити зараз, коли російській війська ще залишаються на українській території?
- Гарантії передбачатимуть колективну відповідальність НАТО чи дозволятимуть окремим країнам укладати двосторонні договори з Україною?
Читайте також Цифри вражають: попри санкцій Росія спромоглася наростити експорт нафти в ЄС
Навколо вказаних питань і точиться дискусія, яка поки не дозволила вийти на конкретну "дорожню карту" ухвалення та послідовної реалізації безпекових гарантій для української сторони.
У кінці квітня у Кракові за підтримки НАТО та під егідою впливового інформаційно-аналітичного центру New Eastern Europe відбулась закрита експертна дискусія щодо взаємодії Україна – НАТО та вироблення рекомендацій до саміту Альянсу у липні.
НАТО слід розділити зобов'язання
За результатами участі, мої переконання з приводу оптимальної формули можливих гарантій для України лише посилились: країни НАТО мають розділити свої зобов'язання на тактичні і стратегічні.
- У першому випадку, компромісним варіантом могла б слугувати так звана "ізраїльська модель", що передбачатиме розширення програм військово-технічної підтримки та спільного виробництва озброєння, ліквідування бар’єрів в забезпечення передовими технологіями;
- в другому – повноцінні гарантії в традиціях 5-ї статті НАТО, що фіксуватиметься входженням України до лав Альянсу.
Саме за таким алгоритмом можна було б досягнути стійкого миру та стабільності у Європі.
Цікаво Яку карту готується розіграти Росія після підриву Каховської ГЕС
На першому етапі, без прямого конфлікту з російською федерацією, країни НАТО надають необхідне військово-технічне сприяння для досягнення українською стороною визначених офіційним Києвом цілей. Ключовими принципами мають виступати – послідовність та готовність підтримувати монолітність колективної підтримки на тривалій основі.
На другому етапі, Україна має офіційно стати "східною стіною" Альянсу, що фіксуватиме лінію стримування російських військ від подальших спроб реалізувати імперіалістичні амбіції Кремля.
В іншому випадку, у разі відмови країн Альянсу від подібного підходу залишатимуться критичні ризики та плацдарм для повторної ескалації бойових дій. Важливо усвідомлювати, що сценарій "замороження активної фази конфлікту" (фактично, черговий "мінський пакт") не дозволить стабілізувати ситуацію, закладаючи основу для нового етапу війни.
Важливий крок для Варшави
Будемо об'єктивними, дискусії на експертному та політичному рівні дають нам розуміння того, що Україну не розглядають у ролі повноцінного члена Альянсу до закінчення війни. Відповідний підхід притаманний навіть одному з наших головних союзників Польщі.
Рекомендуємо Чому світ не відправляє в Україну рятувальників і чи є тут зрада
Обговорення формату гарантій для України проливає світло на складність досягнення консенсусу всередині Альянсу. Зокрема, офіційна Варшава відверто і прямо закликає надати Україні максимально можливі гарантії, часто зіштовхуючись з доволі стриманою позицією інших партнерів. У результаті колишній генсек НАТО Андерс Расмуссен заявив про перспективи укладення двосторонніх договорів, що дозволятимуть окремим країнам вводи свій військовий контингент на українську територію.
Кого він мав на увазі та чи стане це альтернативою формулі колективних гарантій безпеки? Наразі можна лише припускати. Ймовірно, мова йшла про Польщу, але чи готова Варшава на подібний крок?
Складається враження, що в односторонньому порядку – ні. Польська сторона не один раз зарекомендувала себе у ролі надійного військового союзника, передала величезну кількість озброєння і підтримує всі українські ініціативи, однак складно уявити, що адміністрація Анджея Дуди буде готова ввести власні війська на українську територію без згоди з боку США, Британії чи колективної підтримки на рівні НАТО. Поки такий варіант розвитку подій видається неймовірним.
Проте, хід подій навколо російсько-української війни неодноразово ламав шаблони та розвіював стереотипи. Попри численні проблеми і складнощі, дискусії з приводу гарантії безпеки (багатосторонніх чи двосторонніх з окремими країнами) продовжується. Майбутній саміт НАТО у Вільнюсі має окреслити контури майбутніх рішень.