Від миротворця до спільника Путіна: який дипломатичний шлях пройшов Лукашенко
Наприкінці березня білоруський диктатор Олександр Лукашенко виступив із цікавою пропозицією. Він узяв і сказав, що пора перестати воювати. І начебто нормальна пропозиція, на перший погляд. Але закінчив Лукашенко чомусь знову погрозами.
У цілому на заклики Лукашенка ніхто не звернув увагу. І це, напевно, дуже прикро, тому що він роками щосили намагався бути справжнісіньким миротворцем. Тільки в підсумку сам усе взяв і зіпсував. Білоруське видання "Зеркало" спільно з 24 Каналом розповідає, як це було.
Дивіться також Путін так і не визначився з цілями війни проти України: як змінювалися плани Кремля
Єдина та нетривала перемога в історії дипломатії Лукашенка
В історії дипломатії Лукашенка є один успішний випадок. Точніше, він був відносно успішним до лютого 2022 року. Цей випадок – підписання мінських угод у 2014 – 2015 роках.
Тоді Росія вже воювала з Україною, але тільки на Донбасі, тобто на Сході країни. І в ті роки Лукашенку якимось дивом вдалося зробити так, щоб Мінськ зробили майданчиком для переговорів щодо мирного врегулювання.
Для нього це була справжня перемога, тому що Білорусь нібито ставала місцем, куди приїжджають важливі люди з-за кордону і вирішують дуже важливі питання. Цей процес одразу ж почали активно висвітлювати білоруські пропагандисти.
Уже 2014 року Лукашенко виступав навіть за те, щоб відправити в Україну білоруських військовослужбовців.
Шлях Лукашенка від миротворця до спільника Путіна: дивіться відео
Але серйозно цю пропозицію ніхто не сприйняв, насамперед через те, що Білорусь – вона ніби на боці Росії, у так званій Союзній державі. І відправляти білоруських військових в Україну, коли там триває війна з Росією, було б дивно. Щоправда, Росія в тому, що воює в Україні, тоді не зізнавалася.
Переговори в Мінську навіть призвели до того, що в столицю Білорусі приїжджали глави Франції та Німеччини. І Лукашенко цьому дуже радів. Зрозуміло, що для нього це була ціла подія. Ось він розповідав, як намагався всіх нагодувати.
Загалом, у лютому 2015 року в Мінську підписали угоду про припинення вогню на Донбасі та відведення важких озброєнь. Але бойові дії тривали ще місяцями, хоча поступово їхня інтенсивність знижувалася.
Що хотів Лукашенко та як все змінили вибори в Білорусі
Натомість Лукашенко і пропагандисти отримали справжній подарунок, бо для них Мінськ став ледь не політичним центром світу. Факт переговорів у білоруській столиці вони потім згадували роками.
Поки пропаганда розповідала про Мінськ і Лукашенка, сам він, здається, хотів більшого. У нього прямо була ідея фікс – чи то організувати якісь масштабні переговори, чи то навіщось відправити на Донбас білоруських військових.
Але чужий кордон Лукашенку ніхто в підсумку так і не віддав. Та й незрозуміло, як він це собі уявляв. У Білорусі є миротворча рота. З постійною чисельністю в сто осіб. Як нею можна було закрити лінію зіткнення на Донбасі завдовжки понад 400 кілометрів, взагалі незрозуміло. Коротше, пропозиції Лукашенка відкинули.
І це був 2019 – останній спокійний рік у Білорусі, коли з Лукашенком ще були готові розмовляти в Європі. Бо у 2020 він так провів власні вибори, що в Білорусі трапилися одні з наймасовіших протестів у регіоні за десятиліття.
Там багато всього сталося: арешти політичних опонентів Лукашенка, тортури, вбивства, таємна інавгурація. І як підсумок – втрата легітимності і повна залежність від Росії, така, якої не було ніколи до того. В Україні очікувано прямо заявили, що Мінськ для них – більше не майданчик для переговорів.
Так Лукашенко втратив своє головне дипломатичне досягнення. Про жодні нові міжнародні переговори в Мінську вже й мови не могло йти. А залежність Лукашенка від Москви зрештою призвела до того, що в Білорусі з'явилися російські війська, які в лютому 2022 року спокійно перейшли кордон з Україною і почали повномасштабну війну.
Білорусь вибрала тактику ядерних погроз
Після цього Лукашенко ще раз спробував побути миротворцем. Навесні минулого року, коли в Білорусі на його запрошення тричі зустрілися делегації з України та Росії.
Але переговори в Білорусі закінчилися нічим і незабаром переїхали до Туреччини (там сторони, щоправда, теж не домовилися).
Більше до Білорусі ніхто не приїжджав, і про свою роль посередника Лукашенко, здається, може забути. Судячи з усього, це зрозуміли і білоруські пропагандисти, які дуже швидко перевзулися і тепер із радістю погрожують сусідам ядерною зброєю.
Коротко кажучи, тепер буде якось так. Тому що свій шанс побути миротворцем Лукашенко повністю втратив. І малоймовірно, що хоч щось або хтось у цьому світі допоможе йому виправити цю ситуацію і зробити все як раніше.