Якщо Путін вмре, то як же суд?

Гра з нульовою сумою

Путін, як і інші диктатори, розуміє, що розв'язаний збройний конфлікт в Україні, широкомасштабні воєнні злочини, злочини проти людяності та, навіть, геноцид української нації, ядерний шантаж, цілковите нехтування міжнародним правом, у випадку поразки залишають для нього дві опції.

Читайте також Що мотивує іноземних воїнів боронити кордони України від росіян

• Перша – міжнародні суди та відбування покарання тривалістю в залишок життя.
• Друга – відхід в інший світ самого явища "путін" разом з кількома акторами, які грають цю роль залежно від важливості події.

Проміжного варіанту у формі "щирих вибачень", "добровільного відшкодування шкоди", "відходу від влади" бути не може. Адже неспроможність міжнародної спільноти забезпечити реалізацію принципу невідворотності юридичної відповідальності за найтяжчі міжнародні злочини неминуче поставить людство на поріг нової світової війни.

"Погані хлопці" в судах

Феміда любить поганих хлопців, але ті майже ніколи не відповідають їй взаємністю. Гітлер – обрав суїцид, у Мілошевича – не витримало серце, Каддафі – закатували, а потім вбили розлючені повстанці, Сарі – помер від старості.

Ймовірно, найбільш "успішним" виявилося провадження над Саддамом Хусейном у спеціальному суді Іраку. У підсумку колишньому диктатору винесли обвинувальний вирок та покарання у формі смертної кари. Вирок було виконано 30 грудня 2006 року. Все б нічого, але попри засекречення імен суддів, які брали участь в процесі, що голова суду, що слідчий суддя, були вбиті через свою діяльність.

Неодноразовими є також випадки, коли за своїх вступаються "колеги за методами управління". Так, Вільгельм II, попри наявність у Версальському мирному договорі положень про притягнення його до відповідальності як воєнного злочинця, відмігся зреченням від престолу та політичним притулком у Нідерландах.

Своєю чергою Омар аль-Башир навіть після 2 ордерів на арешт, виданих Міжнародним кримінальним судом, спокійно подорожує державами Африканського Союзу, адже останні домовилися не видавати його для судового процесу, який "може поставити під сумнів мир у регіоні".

Немає часу для довгих дискусій

Українська формула миру базується на забезпеченні справедливості, зокрема, шляхом створення спеціального трибуналу з агресії – єдиної інстанції, яка може мати юрисдикцію щодо Путіна, Лукашенка та інших "імунітетних" осіб. Активне обговорення концепції суду розпочалося ще в березні 2022 року. Однак, попри потужні результати діяльності компетентних органів України у формі резолюцій та заяв міжнародних організацій і окремих держав, ми все так само перебуваємо на етапі обговорення концепції.

Цікаво Ще одна суттєва різниця між ЗСУ й окупантами, яка допоможе нам у контрнаступі

Як створити, з кого, які матеріальні та процесуальні норми застосовувати, де судити, де ув'язнити – ці та інші питання з різноманітними варіантами відповіді на довгострокову перспективу.

Доки міжнародна спільнота побоюється, що трибуналу забракне підтримки або легітимності, доки вона очікує, якою мірою Росія програє у війні (у випадку повного розгрому охочих долучитися до створення та діяльності суду буде набагато більше), Путін обростає болячками, а інші винуватці – шукають держави, що будуть готові сховати їх від заплющених очей Феміди.

Середня тривалість судового провадження в міжнародних інституціях – 10 років. Путіну – 70 років. Якщо дідугана не скосить смерть, то, як Ієнг Тіріт (камбоджійська злочинниця), він зможе уникати правосуддя через Альцгеймера або інші форми деменції.

Трансляція в пекло

Опція цілковитого знищення явища "путін" у геополітиці шляхом його усунення в природний спосіб або від рук "добровольців" створює серйозні проблеми для здійснення правосуддя. Міжнародні кримінальні суди та трибунали не мають юрисдикції щодо мертвих. Померлі особи не можуть бути сторонами в справі. Вони не можуть бути зобов'язані владою суду.

Судова або апеляційна палата, яка намагається здійснити юрисдикцію над померлими, діє ultra vires – поза межами повноважень, що є підставою для оскарження або скасування вироку. Відтак, зусилля України щодо створення спеціального трибуналу, витрачені фінансові та людські ресурси задля встановлення фактів, легітимні очікування жертв можуть бути зведені нанівець смертю винних осіб.

Рекомендуємо Чому Україна і наші воїни не можуть мстити ворогу вбивствами полонених

Можливою навіть є ситуація, коли вирок, винесений за життя, після смерті винного будуть оскаржувати його родичі або уповноважені особи. Це може затягнути процес настільки довго, що помруть також і жертви.

Нічого не завадить Україні провести суд над Путіним та компанією в одній з національних інституцій. Київський апеляційний суд вже має відповідну практику щодо розгляду справи мертвого Сталіна. Але такі процеси – політична бутафорія, яка хоча й сприяє частковому забезпеченню права на правду, однак не має правової природи судового рішення.

Що робити?

Україні не варто погоджуватися на "нюрнберзький", "камбоджійський" чи будь-який інший сценарій створення спеціального трибуналу. Беручи до уваги минулий досвід, слід запропонувати конкретний документ, в якому міститимуться матеріальні та процесуальні основи діяльності нової інстанції.

У такому документі важливо дати відповідь на запитання, як забезпечити захист жертв міжнародних злочинів російських агентів, якщо вище керівництво не доживе до винесення вироку. Наприклад, трибунал може оприлюднювати рішення-висновки за результатами попереднього провадження у випадку смерті обвинуваченого. Якщо існують неспростовні докази вини особи, після її смерті, жертви зберігають право отримати відшкодування або ж зі спеціально створеного фонду або за рахунок активів злочинця.

У будь-якому разі сподіватися на довге життя Путіна й інших – не варто. Конкретний виклик потребує належної правової відповіді.