ЗСУ потрібно більше російських полонених

Після цього зайшов на старий профіль в телеграмі, де невідомий номер скинув відео страти українського військовослужбовця, якого зв'язали, відрізали йому геніталії й залишили помирати. Відчуття мерзенності та нерозуміння, відчуття тривоги. Звичайно, таке відбувається здебільшого на нулі. Але тривога в першу чергу за полонених побратимів.

Важливо Окупанти зухвало та жорстоко розстріляли українського полоненого: усе, що відомо про трагедію

Таких випадків безліч, меншу частину з них знімають на відео, ще меншу викладають в інтернет, але вони є і будуть. Війна – це бруд та пік людської мерзенності.

Чи можемо ми собі дозволити таку поведінку? Я вважаю – ні. Поки ми не виграли цю війну, поки тисячі наших воїнів перебувають у полоні, ми зобов'язані пам'ятати про них та робити все, щоб повернути їх на рідну землю.

Для цього нам треба брати більше полонених. Чи варто їх утримувати в людських умовах? Я вважаю, що так. Можна порівняти, що тільки зараз до наших полонених стало більш лояльне ставлення. Останні обміни показали, що їх хоча б почали годувати. Іноді їм почали давати ліки, їх стали менше піддавати тортурам.

Чи погіршать цю ситуацію вбивства полонених на передку нашими військовими? Так.

Карма може знайти окупантів

Що ж робити, як реагувати? Моя думка суб'єктивна, та я вважаю, що в Україні має бути створений спецпідрозділ, який буде знаходити й карати воєнних злочинців після війни. Ніхто не повинен уникнути покарання.

Їм повністю начхати на своїх побратимів. Їм все одно, що за таке відео десь буде вбитий такий самий російський полонений. Але ми не вони. У нас можуть бути непорозуміння, ми можемо бути злими один на одного, але перед спільним ворогом ми єдині.

Колись на допитах працівники ФСБ схиляли мене до співпраці та казали, що в мене все буде добре, якщо я здам тероборону Маріуполя та скажу, що вони розстрілювали цивільних, бо вони обов'язково мене здадуть.

Я чітко відповів, що в мене може бути особиста думка стосовно тих чи інших підрозділів, проте це наша внутрішня справа, яка не стосується Росії. Я сказав, що від мене вони ніяких свідчень стосовно інших підрозділів не отримають.

Тому, гадаю, у першу чергу нам треба думати про спільне, про швидшу перемогу, про звільнення територій та полонених. А потім знайти всіх тих, хто вбивав, ґвалтував, катував українців, і здійснити правосуддя за законами воєнного часу.