Макрон сипле неоднозначними заявами: чого бояться європейські політики

Хоч у певний момент здавалося, що Макрон вже припинив так часто телефонувати до Путіна і намагатися зберегти йому і Росії обличчя, стратегічно у його розумінні проблеми насправді нічого не змінювалося. Про це 24 каналу розказав голова Центру політичних студій "Доктрина" Ярослав Божко.

Зверніть увагу Про що забув сказати Макрон після нових загравань із Путіним

Європа досі залежна від Росії

За його словами, наразі очевидно, що європейці усвідомлюють проблему, яка може виникнути внаслідок того, що Росія, наприклад, грюкне дверима на глобальному ринку нафти та відмовиться продавати енергоносії країнам, які підтримують ідею введення стелі цін на російську нафту. 

Крім того, Макрон у контексті своєї позиції щодо необхідності перемовин усвідомлює, що продовження війни – це все-таки і європейська проблема. Оскільки Європа, на жаль, досі зберігає певну енергетичну залежність від Росії, час від часу вона йде на ось такі неприйнятні заяви.

Чому переговори неможливі

Але якщо ці перемовини не відбулися на початку повномасштабного вторгнення, коли військова ситуація була не така позитивна для України, як зараз, то тепер говорити про них ще важче.

Наразі зрозуміло, що Україна не прийме жодних домовленостей, в яких не фігурує повне відновлення територіальної цілісності в кордонах 1991 року, включно з Кримом. Натомість Росія не прийме жодних домовленостей, в яких іде мова про те, що вона змушена відмовитися від Криму.

"З Донбасу вони ще можуть якось гібридно піти, удати, що це якесь чергове перегрупування, як під Херсоном, і втекти. А у випадку з Кримом зробити це так непомітно росіянам не вдасться. Це буде гучний політичний ляпас по обличчю Путіна, і всі це прекрасно розуміють", – пояснив Божко. 

А що з Туреччиною

Політолог додав, що подібні заяви про переговори, озвученні Туреччиною, переслідують також більше внутрішньополітичні цілі, адже країна отримує зиск від того, що має доступ до дешевих російських енергоносіїв. А в умовах величезних проблем з турецькою економікою це створює для Туреччини досить таки суттєвий фактор. 

Разом з тим, така ситуація принципово не змінює її зовнішню політику щодо конфлікту Туреччини з Росією у низці регіонів, передусім на Близькому Сході і на Кавказі. Там турецька сторона, вочевидь, незадоволена тим, що Росія гальмує будь-який прогрес зі встановлення повноцінного контролю Азербайджану над Нагірним Карабахом та підписання вірменсько-азербайджанських угод, які б фіксували цей новий консенсус. 

Тому зиски, звісно, є, але це стратегічно не змінює політику Туреччини. Вона буде продовжувати надавати Україні озброєння, але паралельно ще користуватися певними економічними перевагами від взаємодії з Росією,
– зауважив Божко.  

Він додав, що така багатовекторна, і, як часто здається, непослідовна політика, для Туреччини об'єктивно виглядає прагматичною. 

Ярослав Божко пояснив заяви політиків про поступки Росії: дивіться відео

США тиснуть на Макрона у питанні Росії

• На думку політолога Миколи Давидюка, така невизначеність Макрона та полярність його заяв щодо Путіна та Росії вказує на те, що французький президент залишається путіністом, але при цьому на нього тиснуть США. 
• Так, Макрон змінив свій курс під час перебування у США. Там він, ймовірно, пообіцяв нарешті вести прозахідну політику, і наступні його заяви справді були орієнтованими на цивілізований світ. Однак потім система знову дала збій.