Згадати Все: Далекобійники на рейсі
Про їхню взаємовиручку ходять легенди. Як і загалом – професія далекобійника окутана міфами, небезпекою та відповідальністю. Можливо, саме тому багато хлопчаків мріяли стати водіями вантажівок та колесити неосяжними, мальовничими, загрозливими просторами, а кому щастило, то і закордоном.
Чоловіки СРСР мріяли стати не просто далекобійниками, а водіями конкретної організації – "Совтрансавто".
Чи була у СРСР безбідність? Дивіться випуск "Згадати Все" про життя на пенсії
"Професія далекобійника стала такою ж престижною як, приміром, космонавта. Відбір на посаду був дуже ретельним.
Я подав заяву на вступ у партію. А все для того, аби фірма "Совтрансавто" дала тобі машину, щоб виїхати за кордон. Це частково було гарантією, що ти не залишися в іншій країні", – пригадав приватний підприємець Валерій Шупик.
Крім ідеологічної підкованості – водії "Совтрансавто" були й ще справжніми професіоналами. Вони мали безаварійний досвід перевезень всередині Радянського Союзу.
Вантажівка фірми "Совтрансавто"
"Треба було закінчити спеціальні курси з приймальною комісією. По-перше, там вчили обслуговувати цей серйозний апарат. Також вчили основам іноземних мов. Ознайомлювали з правилами дорожнього руху інших країн", – сказав головний редактор Autoua.net Сергій Суховський.
Звісно, що в далекобійники міжнародного класу неможливо було потрапити без блату. Яким би вправним водієм ти не був, якщо за тебе не замовлять слівця, то за кордон поїде хтось інший.
Як люди рятувались від "доброго" життя в СРСР? Дивіться випуск "Згадати Все" про еміграцію
Кабіни тягачів іноземного виробництва Skoda, Volvo та Mercedes – для наших водіїв були як космічна станція.
Для нас це все було нове. До прикладу, у Volvo стояв кондиціонер та круїз-контроль. Наші про таке навіть не знали,
– розповів водій 24 каналу Олександр Медведський.
Але наші добре знали інше, якщо влаштувався далекобійником, то на одну зарплату жити не будеш. У ті часи не існувало людей, які мали доступ до капіталістичних країн і не ухитрялися на цьому заробити.
Звичайно, що була можливість привозити імпортні товари, які були в дефіциті. У тебе розбирали все, щоб ти не привіз – від жуйок до касетних дек,
– зазначив Суховський.
Кожен водій мав домовленості з фарцівниками на місцях. З рейсу найбільше тебе чекала зовсім не дружина.
Фарцівники СРСР
"На всіх паркуваннях, які були на об'їзній, чекали групи людей. Ті, які везли, знали, що їх зустрічатимуть, а тому ціна вже була узгоджена", – сказав Валерій Шупик.
Як торгували в Радянському Союзі зі світом? Дивіться випуск "Згадати Все" про цікаві схеми
Значно важче, але і вигідніше, було привезти електроніку. До прикладу, імпортні відеомагнітофони коштували як півквартири. Шалений попит був і на товари для дітей. У совку ніхто ще не чув про підгузки. Заробити на таких товарах можна було ще кілька зарплат, але й міру треба було знати.
Більше про вантажні перевезення в 90-х роках – дивіться у програмі.