Хоча вибори різних рівнів у всі роки в Союзі таки відбувалися, лише 1989-го відбулося яке-не-яке демократичне волевиявлення. А в усі часи масові черги до буфетів на виборчих дільницях, де продавали дефіцитні продукти, радянська пропаганда видавала за масовий похід віддати свій голос. Часто за єдиного кандидата у бюлетені.
Вибори – це велике свято. Усю урочистість події відчували навіть ті, хто ще не мав права голосу. Бо з самого ранку у домі незвичне пожвавлення.
У які дивні міфи вірили у СРСР – дивіться у випуск "Згадати Все"
Виборча дільниця зустрічала музикою, лозунгами й запахом свіжих булочок. Правду кажучи, саме буфет найбільше цікавив зголоднілу радянську людину.
Жінки, особливо з малими дітьми, ставали в чергу, і не один раз. Адже це була чи не єдина можливість купити додому сосисок або сирків, тобто чого не було в магазинах зазвичай
Процедура голосування зводилась до викреслення з бюлетеня всіх тих, кого виборець не підтримує. Тобто мало залишитись одне прізвище. Але весь парадокс полягає в тому, що у бюлетені й було лише одне прізвище. Заходити у кабінку для голосування абсолютно не мало сенсу.
популярні відео
Кандидат-депутат не потребував жодної політичної реклами й не особливо переймався, що люди часто взагалі не знають, за кого голосують.
Звичайно, що не було цих бігбордів та рекламних роликів. Депутати ці були майже нікому невідомі
Велика частина тодішньої Верховної Ради обиралася саме за професійним принципом. Серед 1500 депутатів двох палат Ради СРСР обов'язково були з півтисячі робітників, 160 колгоспників, 250 представників інтелектуальних професій. Приблизно третину місць у Верховній Раді займали жінки.
Чи була у СРСР безбідність – дивіться випуск "Згадати Все" про життя на пенсії
Що чекало на людину, якщо вона не прийшла на голосування – дивіться у програмі.
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter