Згадати Все. Іноземці за залізною завісою
Дуже довгий час для радянців представники інших країн залишалися екзотикою. Чи-то через стереотип, що всі іноземці – багатії, чи-то через їхній одяг, манеру поведінки та уподобання. Хто ж вони такі, чому опинилися у Союзі і як кооперували з місцевим населенням – у черговому випуску.
Повернімось у 1957-й рік. Москва приймає Всесвітній фестиваль молоді і студентства. Делегації із 132 країн вітають тисячі людей. І вони ж вийшли побачити неймовірне – іноземців. Уже тоді, 60 років тому, особливо спритні мешканці країни зуміли випросити і вперше в житті спробувати жувальну гумку.
Читайте також: Згадати все. Житлово-експлуатаційні будні
Такий наплив іноземців для СРСР – нонсенс. Погляди, культура, мода – все це мало залишатися по той бік залізної завіси. Але у 1960-му році крига скресла. Радянський союз бере курс на допомогу мешканцям африканських та азійських країн, що десятиліттями були колоніями західних європейських держав.
Контингент ретельно перевірений на лояльність до радянської влади й устрою. У 1960-х роках їх все ще не багато. Більшість приїжджих – африканці, азіати, не менш екзотичні кубинці з-за океану, звісно сусіди із країн соцтабору, східна частина Німеччини. Хоч країни, звідки приїжджали на навчання, не вражали своєю прогресивністю, іноземці вигідно вирізнялися у суспільстві. Вони були просто іншими. Це відчувалося в усьому.
Іноземців впізнавали насамперед за одягом. Якщо у пересічного киянина два варіанти стилю – повсякденний і "на вихід", то в закордонних гостей – десятки. Завжди стильні й акуратні європейці, диктували моду тоді не вони. Дружити з іноземцем означило багато. У важливі для себе дні – як от на перше побачення, можна було випросити щось із цього барвистого гардероба.
Читайте також: Згадати Все. Хрущовки. Як за десятиліття переселити третину країни
І все одно затяті імпортні комуністи виглядали модніше і стильніше від своїх радянських колег. Однак декому не можливо було відмовитися і від державного одягу. Задля кооперації і задекларованої партією дружби народів студенти мешкали всі разом, але не всі були від цього у захваті.
Інша справа – кухня європейська. Аромати звичні нашим рецепторам навпаки приваблювали вітчизняного студента. Про більшість іноземців говорили, що вони багаті. Та це правда лише частково. Вони просто мали доступ до імпортних речей. Це студенти, а що вже говорити про звичайних туристів чи відряджених для роботи в СРСР іноземних спеціалістів.
До слова, долари у межах СРСР великої цінності не мали. Їх міняли за курсом заниженим разів у десять і лише в спеціалізованих готелях для іноземного туриста. Тож і гості з-за кордону не гребували карбованцем. Вони добре знали яку цінність мають речі зроблені за межами союзу. Ну а далі вмикався режим перекупника. Якщо виторгував імпорт за безцінь – накидуєш в ціні і перепродуєш своїм. Таких людей називали "фарцовщиками".
Як взаємодіяли студенти на міжконтинентальному рівні – дивіться у програмі.