Хто купує псевдожурналістам "корочки" і кого насправді треба вигнати з Верховної Ради
У своїй роботі журналісти часто стикаються з псевдоактивістами. Іноді розібратись та розпізнати "фальшивку" з першого разу не вдається. На актуальній темі боротьби із корупцією деякі активісти, в кращому випадку, будують політичну кар'єру. У гіршому – займаються вимаганням грошей. Справжні журналісти страждають від тих, хто звик на цьому статусі заробляти.
Особисто я можу пригадати і як наші журналісти знімали захоплені депутатами береги у Кончі-Заспі, і як на підмогу приїхав загін "рішал", що назвалися антикорупціонерами. Наша журналістка спочатку зраділа – мовляв, активісти допоможуть встановити справедливість та звільнити від загарбників берегову лінію. Та де там – представники тієї "антикорупційної ГО", виявляється, відстоювали інтереси родини нардепа Хомутинніка.
Читайте також: Вічно незакриті справи: які домовленості між Кернесом та Порошенком
Згодом ці ж персонажі неодноразово буди зауважені нашими журналістами у кулуарах парламенту. Що вони там робили і як вони там боролися із корупцією – велике-превелике питання. Можливо, заходили за журналістськими "корочками"? Бо схема ця зараз набула неабиякої популярності. Так і не зважали б на неї, якби не випадок.
Віталій Хомутиннік
Псевдожурналісти заполонили парламент та дискредитують колег, які прагнуть працювати чесно.
Пам'ятаєте скандал із фото з красивими дівчатами та некрасивим жестом? Його зробив наш колега – журналіст та фотограф Ян Доброносов. Він працював у парламенті кілька років і був здивований появою під куполом цих дівчат. Так він фото і підписав: "Цікаво – хто вони і що роблять у Верховній Раді".
Я особисто пам'ятаю появу у стрічці того посту і була вражена коментарями самих дівчат. Суцільна брудна лайка, прокльони та образи у бік автора та дописувачів. Фото розійшлося соцмережами й сотнями перепостів, спровокувало гарячу дискусію щодо того, хто має доступ до парламенту.
І як з'ясувалося, дівчата на фото – нібито журналістки. Нікому невідомих видань "Флеш тайм он ньюз" та "Громадський вісник". Принаймні, у парламент їх акредитували як представників зазначених ЗМІ. Щоправда, жодних журналістських матеріалів з парламенту ці дівчата ніколи не робили. Відверта фікція.
За неетичну поведінку їх позбавили акредитації, але загроза почала насуватися на справжніх журналістів. І заразом знайшовся залізобетонний привід прибити двох зайців, тобто дві проблеми, одним пострілом – геть відгородити журналістів від депутатів.
У регламентному комітеті серйозно заговорили про те, щоб взагалі закрити від журналістів кулуари та створити таке собі журналістське гетто на третьому поверсі Ради. Перспектива, яка геть спантеличила та шокувала медійну спільноту.
Читайте також: "Дно і сором": чому з Верховної Ради хочуть вигнати журналістів
Добре, цю ідею відкинули. Мовляв, журналістська братія неправильно зрозуміла "посил" депутатів – там, на третьому поверсі, хотіли зробити сучасний прес-центр, а не гетто. Не більше.
І от в ході обговорення проблеми з'ясувалась цікава цифра. Виявляється, нині у парламенті акредитовані чотири з половиною тисячі журналістів.
Отримати акредитацію – легше легкого. Назватися журналістом. І не обов'язково це має бути якесь серйозне зареєстроване видання! Навіть звичайна "ГОшка" може заявити, що має сайт чи сторінку у фейсбуці і прагне викладати там свої дописи-репортажі із Ради. Її керівник пише лист-прохання, докладає копію паспорту та фото так званого кореспондента – і він вже "вхожий" до будівлі під куполом.
І от скільки серед 4,5 тисяч акредитацій реальних дійсних журналістів, які ходять туди заради журналістської діяльності? Я не наважуюсь спрогнозувати цю цифру. Але мені здається, що максимум відсотків 15 з усього списку.
Дівчата, яких позбавили акредитації і які збурили скандал у Раді, насправді змусили звернути увагу ще на одну дуже серйозну проблему. Велика частка акредитованих "псевдожурналістів" працюють в парламенті у якості засланців. Вікторія Сюмар повідомила, що має на таких медійників десятки подань від СБУ.
Вікторія Сюмар
А ось іще спосіб потрапити до кулуарів парламенту просто з вулиці. Як? Знову ж таки через акредитацію.
Така собі "ГОшечка" з гучною назвою "Журналісти проти корупції" пропонує послуги. Можна стати її членом лише за 500 гривень – і отримати посвідчення журналіста за умови: раз на місяць публікувати на сайті якусь писульку.
Як гадаєте, отримає такий журналіст акредитацію у Раді? Так, без проблем.
Посвідченнями з великими можливостями, не криючись, вже торгують. Схема проста, як двері. А головне – законна.
До речі, під час вивчення сайту цієї антикорупційної "ГОшки" одразу впав у око банер – знімальна група швидкого реагування. Приїдемо, знімемо та опублікуємо в ЗМІ. Тобто висвітлення вашої проблеми, а заявлено, що журналісти цієї ГО готові боротись із корупцією, відверто пропонують зробити за гроші!
Це – найвищий цинізм! Запам'ятайте: професійний журналіст ніколи не робитиме об'єктивне розслідування просто за гроші від замовника!
Я відверто за те, щоб правила акредитації у парламенті зробили жорсткішими, а до роботи допускалися журналісти видань, які б могли підтвердити свою медійну діяльність. Це справді важливо, щоб пройдисвіти та шпигуни не користувалися схемою та навіть не заходили до будівлі під куполом.
Це – стратегічний державний об'єкт. Але ж ми вже побачили, що шляхи вирішення подібних проблем сягають крайнощів, а золотої середини так ніхто і не знайшов.
Оскільки, на щастя, ідея з "журналістським гетто" вже відійшла в минуле, ходити до Ради ми не припинимо. Справді, це єдине місце, де можна отримати доступ до "тіл" парламентаріїв та ставити їм питання. Бо більшість з них на розгорнуті інтерв'ю про свою депутатську діяльність, особливо, якщо це стосується тих чи інших схем, не погоджуються.
Читайте також: ГО зі словом "інвалід" у назві: як безкоштовно отримати те, за що інші зазвичай платять
І от результат діяльності народних обранців – задля цього наш агент Ілля Лукаш, буквально, жив у кулуарах кілька тижнів і розпитував народних обранців – ми готові показати вже цього тижня у проекті "Центр розслідувань України".