Радянське "свято весни й краси": що не так із 8 березня, як його переосмислити і як вітати жінок

Однак не поспішаймо скасовувати Міжнародний жіночий день – це не радянське свято. Радянський лише підхід до його розуміння. 24 Канал розібрався, чому українці так заплутались із 8 березня, чи має бути він вихідним, як правильно його відзначати та як варто вітати жінок у цей день.

Дивіться також Не свято весни та краси: 3 найпоширеніші міфи про 8 березня

8 березня втрачає актуальність

Законопроєкт про скасування відзначення 8 березня, який минулого року спричинив дискусію, Верховна Рада ще не розглянула. Тож наразі в Україні це все ще офіційне державне свято. Водночас його популярність стрімко падає. Про це свідчать результати цьогорічного опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС).

"Якщо ще у 2017 році це свято було одним із найбільш улюблених і його відзначали як улюблене – приблизно половина населення (49%), то зараз – лише кожний п'ятий (21%)!" – повідомили в інституті соціології.

Зверніть увагу! Чи буде Міжнародний жіночий день вихідним в Україні – насправді не так важливо. Натомість важливо інше – якими сенсами буде наповнений цей день. З початком війни Росії проти України тисячі жінок стали до лав Сил оборони, багато займаються волонтерством. Водночас тисячі жінок в Україні все ще потерпають від насильства в сім'ї та упереджень на роботі. Значення і розуміння Дня прав жінок повинно бути переосмислене, але воно явно потрібне.

Чому Україні таки потрібне 8 березня

Нижче ми проведемо екскурс в історію свята, розповімо про спекуляції радянської влади та власне, чому в Україні виник негативний підтекст щодо 8 березня. Та почнемо з головного – українцям насправді потрібно відзначати Міжнародний жіночий день, але робити це з повагою до жінки та розумінням сутності цього дня. 

За час війни українки довели, що здатні бути хорошими лідерками, про них говорять у світі, їх відзначають нагородами та дякують за їхню роботу. Багато жінок взяли до рук зброю і стали на захист батьківщини на рівні з чоловіками. Інші – ведуть активну волонтерську діяльність, проводять збори. Працюють та розвивають бізнес попри складнощі та виклики війни. Започатковують важливі ініціативи, організовують акції на підтримку України по всьому світу, їдуть на зустрічі до міжнародних лідерів з вимогами звільнити українських полонених.

Цей список можна продовжувати, адже українські жінки сьогодні – це потужна сила, яка працює на перемогу України. Щоправда, говорячи про жінок та війну, в суспільстві є теж чимало кліше. Зокрема, жінки постають як жертви обставин чи постраждалі. Сформувалась така собі полярність між "чоловіки-герої" та "жінки-жертви". Це легко простежити на прикладі мігранток, які були вимушені виїхати з країни рятуючись самим і рятуючи дітей.

Та українські жінки-біженки не хочуть поставати як безпорадні жертви. Вони здатні приймати важкі рішення, бути відповідальними за них, проявлятись і діяти, якщо їм чи їхнім дітям загрожує небезпека. Це передусім про мужність.

Ще з початку бойових дій на сході України 2014 року жінки стали невід'ємною частиною українських Збройних сил і батальйонів добровольців. А з початком повномасштабної війни – кількість жінок-військовослужбовиць збільшилася в рази.

Українки – військовослужбовиці

Згідно з офіційними даними, кількість жінок-військовослужбовиць у Збройних силах України зросла на 40%, якщо порівнювати з 2021 роком. За даними Міністерства оборони, за 2 роки жінок в українській армії стало на 12 тисяч більше – зараз служать близько 43 тисячі військовослужбовиць.

Погодьтесь, це багато! Щоправда, вони усе ще зіштовхуються зі стереотипами у війську. Жінки, які проявили мужність стати на захист батьківщини, вирішили зі зброєю в руках воювати проти ворога, не відчувають такої ж поваги від суспільства, як, до прикладу, чоловіки. Їм доводиться вислуховувати "повчання", що жінці не місце на війні, або ж чути звинувачення, що вони прийшли до армії, бо відчувають брак чоловічої уваги. Чи, що гірше, вислуховують уїдливі сексистські жартики від колег військових.

Це несправедливо, низько і потребує змін! Міжнародний жіночий день – це можливість нагадати українцям, що жінки вільні самі вибирати свій шлях і вільні самі відповідати за нього. І якщо вони вступили до лав ЗСУ, то заслуговують на такі ж умови, як і чоловіки. Принаймні на зручну форму, яка буде пристосована до фізичних потреб жінки й точно – на повагу. 

Міжнародний жіночий день – як усе почалось

Міжнародний жіночий день з'явився завдяки суфражисткам, які вимагали рівності між жінками та чоловіками в економічній, політичній та освітній сферах.

Є декілька версій, як з'явилось свято. Зокрема, часто можна почути про "Марш порожніх каструль" – страйк текстильниць, які вимагали рівної оплати праці з чоловіками. Він нібито пройшов у Нью-Йорку у 1857 році. Однак даних, які б це підтвердили, немає.

Через 51 рік відбувся марш, згадки про який уже підтверджені. 8 березня 1908 року тисячі жінок у Нью-Йорку вимагали виборчого права, протестували проти важких умов праці та праці дітей.

Марш жінок у Нью-Йорку, 1908 рік / Фото Wikimedia

А вже у 1910 році в Данії пройшла Друга міжнародна конференція жінок-соціалісток. Учасниці з 17 країн ухвалили рішення відзначати в березні Міжнародний жіночий день.

Однак мова була не про свято, як таке, а скоріше про можливість щороку привертати увагу до важливості боротьби жінок за рівні права: право голосувати на виборах, рівний доступ до освіти, оплату праці. 

Чому 8 березня – не радянське свято і яка в ньому роль Клари Цеткін

Насправді Кларі Цеткін не належить ідея організовувати "особливий жіночий день", щоб просувати ідею рівноправності. Вона її лише підтримала на конференції соціалісток в Копенгагені. Також Цеткін була досить зручним варіантом для радянської ідеології.

Цікаво, але Роза Люксембург, яка стала соратницею Цеткін, спочатку була байдужою до жіночого руху. І вони обидві недолюблювали суфражисток, мовляв, рух "буржуазний". Щоправда, і суфражистки підозрювали їх у лицемірстві та звинувачували у тому, що ті використовують жіночий рух виключно у політичних цілях.

Копенгаген, 1910 рік, у центрі Олександра Коллонтай і Клара Цеткін, а за ними Роза Люксембург / Фото Wikimedia

Важливо! 8 березня – це про права людини, а не про весну, красу і жіночність. Таким його зробив Радянський Союз: поступово, замість подяки за участь у революції, жінкам почали дякувати за красу та натхнення. З політичного свято стало родинним.

Однак на Заході сенс цього дня таки зберігся: у 1975 році Генеральна Асамблея ООН схвалила резолюцію, згідно з якою кожній із країн-учасниць пропонувалось відзначати Міжнародний день прав жінок. Саме цей день і потрапив до календаря незалежної України. Але спершу – трохи історії. 

Як СРСР спотворив Міжнародний жіночий день і зробив інструментом пропаганди

або ... до чого тут "Мати-героїня" 

У СРСР 8 березня вважалось святковим днем, але довгий час не було вихідним. Зробити його таким переконала Леніна революційна діячка Олександра Коллонтай. І у 1965 році було запроваджено два вихідних – Міжнародний жіночий день та День Перемоги.

Однак потрібно розуміти, що СРСР часто послуговувався фемінізмом, як засобом пропаганди. Сталін вбачав у колгоспній системі розрив з селом, яке мало патріархальний уклад. Саме так з'явився образ колгоспниці, яка працює не на батька чи чоловіка, а на колгосп, громаду, державу. Про боротьбу за права жінки та розуміння її потреб – тут не йшлося!

Натомість тоталітарний режим активно використовував сексизм задля пропаганди власної ідеології. Зокрема, частиною наративів більшовицької пропаганди була тема материнства. До слова, це ж стосувалось і Німеччини, нацистський режим теж радо послуговувався подібними ідеями. Тоталітарні держави готувались до воєн і потребували людського ресурсу.

Узагалі у СРСР існував культ матері – пропагандистська машина активно поширювала ідею про обов'язок жінки народжувати. Саме тоді з'явились нагороди за певну кількість дітей: медаль Материнства у двох ступенях, орден Материнська слава в трьох ступенях та вища відзнака – "Мати-героїня", яку вручали жінці за народження 10 дітей.

Міжнародний жіночий день в країнах СРСР пройшов трансформацію від "дня працівниць" у "свято весни", "свято мам, бабусь", потім у "свято прекрасної половини людства". Ще згодом почали з'являтись наративи про жінок, як слабку стать та окрасу колективу. 

Радянські листівки-вітання з 8 березня / Картинки з Історичної правди

Фактично СРСР перетворив головне феміністичне свято у "торжество сексизму". Тобто день набув абсолютно протилежного змісту. І власне таке розуміння 8 березня передалося у спадщину уже незалежній Україні.

Однак в останні 10 років відбувається переосмислення сутності Міжнародного жіночого дня та повернення його політичного значення, як дня жіночих прав.

"Мовчи жінко, твій день 8 березня"

Щороку феміністки влаштовують публічні акції та марші, нагадують про важливість дотримання рівних прав та привертають увагу до питань насильства над жінками.

До речі, саме тому День матері не може замінити Міжнародний жіночий день: не всі жінки мають/хочуть/можуть/планують бути матерями. Проте права й потреби є в кожної.

Як проходив марш жінок у Києві у 2021 році / Фото The Village

Важливо. Фемінізм – не проти чоловіків. Він проти патріархату у всіх сферах життя: від родини, роботи й до політики. Це рух за права жінок.

Чи обмежує фемінізм чоловіків у їхніх правах? Якщо це "право" на насильство, у будь-якому його прояві: "рожевий податок", залежність від фінансів чоловіка під час декрету, – то так.

Якщо це право приймати рішення за жінку – так, звісно. Якщо мова про недоречні жарти, які порушують особисті кордони жінки, – то теж так. Тож відразу порада – ніколи не жартуйте: "Мовчи жінко, твій день 8 березня". Такі жарти є сексистськими, неактуальними та абсолютно недоречними.

Україна уже переосмислила роль жінки

Втім, в Україні таки, на щастя, подібних уїдливих коментарів й жартів чути усе менше. Упродовж останніх років українська жінка здобула багато нових прав та можливостей для самовираження. Українське законодавство теж дедалі більше захищає права жінок. Звісно, нам ще є над чим працювати, але зрушення очевидні.

У червні 2022 року Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству.  

До речі, у світі відзначається і Міжнародний чоловічий день – 19 листопада. Він не визнаний ООН, не є вихідним, але дуже популярний у деяких країнах, зокрема у Великій Британії. Цей день присвячений "позитивній цінності, яку чоловіки приносять світу, своїм сім'ям та спільнотам". Він не проти маскулінності, радше спрямований на те, щоб виділити позитивні патерни для наслідування.

Чи вітати дівчину з 8 березня, якщо вона феміністка

Так, звісно! Привітайте її з Міжнародним днем прав жінок. Побажайте досягати поставлених цілей, а не бути красивою. Побажайте впевненості та цілеспрямованості у її починаннях. 

Тут потрібно розуміти, що феміністки не ображаються на саме свято. Вони ображаються, коли їх вітають з тим, що вони жінки, і бажають ніжності.

Позбувайтесь вітань на кшталт "зі святом весни та жіночності", натомість побажайте рівних можливостей.

Дівчина на марші жінок у Києві у 2021 році / Фото The Village

Культове: чи дарувати жінкам квіти на 8 березня

Потрібно розуміти, що ця "романтизація" свята з листівками, квітами, цукерками й подарунками – змінює сутність Міжнародного жіночого дня. Нагадуємо, що воно передусім має політичний характер, а не "родинний". 

Одинокий тюльпан в целофані та пачка цукерок не можуть замінити справжню щоденну турботу про жінку, повагу та розуміння її потреб. 

Ба більше, знижки на білизну, посуд, інші товари та послуги, які супроводжуються використанням вже характерних епітетів на кшталт "ніжним, чарівним, прекрасним та люблячим жінкам" – усе це суперечить ідейності цього дня.

Тож як привітати жінку, щоб це було доречно? Насправді ви можете подарувати їй квіти, якщо хочете і знаєте точно, що їй це сподобається. Однак це не повинна бути "разова акція". І, якщо відверто, краще подаруйте їх у будь-який інший день, або хоч щодня даруйте, а ось спекуляції щодо 8 березня і квітів – нехай залишаться в минулому.

Гарний варіант – піти разом на марш чи акції, які мають на меті популяризувати захист прав жінок. Однак в Україні уже другий рік поспіль їх скасовано через воєнний стан.

Щодо вітань колег, то найкращим подарунком для жінок буде забезпечення рівних можливостей для кар'єрного зростання всіх працівників і працівниць, корпоративна політика протидії сексизму та домаганням.

Цінніше за букет від колеги – зауваження від нього ж іншому співробітнику щодо недоцільності його сексистського жарту. 

Тож головне, що треба пам'ятати вітаючи жінку з Міжнародним жіночим днем, це розуміння сутності свята і повага до її прав. Допоки українці будуть жити за традиціями радянських свят, нам не стати прогресивним суспільством.