Старі еліти – на смітник історії: чому саме добровольці формуватимуть нову владу в Україні

Пам'ятну дату Верховна Рада встановила у 2017 році, щоб вшанувати мужність та героїзм добровільних захисників незалежності і суверенітету нашої держави.

Читай також Окупанти обрали місто, яке намагатимуться захопити після виборів Путіна

Цей день обрали невипадково. 14 березня 2014 року перші 500 бійців Самооборони Майдану прибули у табір у Нових Петрівцях для формування першого добровольчого батальйону. Згодом за максимально короткий час були створені такі батальйони, як "Азов", "Донбас", "Айдар", "Дніпро" і ще понад 30 формувань на базі приблизно 5 тисяч добровольців.

Згодом більшість з них стануть частиною Нацгвардії та ЗСУ. Водночас окремо діятимуть добровольчі формування, незалежні від силових структур ("ОУН", "Правий сектор" тощо). Їх усіх поєднувало безкорисливе бажання служити, захищати і рятувати Батьківщину.

Однією з головних причин формування окремих незалежних батальйонів була критична ситуація у країні. Йшли перші дні після перемоги Революції Гідності. У Збройних Силах, напівзруйнованих владою Януковича, критично бракувало боєздатних підрозділів, щоб зупинити агресію Росії на Донбасі та в Криму. У внутрішніх військах та міліції панувала повна дезорганізація. Багато хто втік слідом за Януковичем. Тому діяти потрібно було швидко та неординарно.

Мій добровольчий досвід

Зараз, аналізуючи історію тих подій, я впевнений, що ставка на швидке створення добробатів себе цілком виправдала. Попри різні оцінки Антитерористичної операції, від захоплень до відвертої брехні, роль добробатів у 2014 – 2015 роках не заперечується практично ніким.

Добровольці змогли завдати великих втрат російським найманцям і зупинити їхнє просування на Сході. Фактично вони стали нашою асиметричною відповіддю. Відповіддю, якої ворог не те що не чекав, а навіть не закладав у свої прогнози.

Я дуже пишаюсь тим, що був серед тих перших добровольців. Пам'ятаю, як мене тоді дуже обурювала ситуація у країні. Особливо усі ці розмови про "братні народи", "дві мови"… Коли сталася анексія Криму, для мене з військового погляду усе стало остаточно зрозуміло: Росію можна зупинити лише зброєю. Це була остання крапля для ухвалення рішення – я став добровольцем підрозділу "Азов".

Зауважте Проблема з постачанням Taurus набагато ширша, аніж думають

Потім набуті знання і навички в "Азові" допомогли мені бути повністю зібраним 24 лютого 2022 року. Мій мозок і тіло чітко розуміли, що потрібно робити, куди йти, з якими людьми і про що спілкуватися, кого збирати. Коли до нас приєдналося близько 600 людей, ми почали виконувати невеликі бойові завдання, розгортати блокпости, утворювати підрозділи. А 6 березня вже розпочали виконання важливих бойових завдань.

Сьогодні, як і в найважчі часи нашої історії, тисячі жінок та чоловіків добровільно захищають незалежність України, волю та свободу свого народу. Я впевнений, що згодом вони стануть новою українською елітою. Елітою, якою буде пишатися нова українська армія і держава.

Правова пастка для добровольців

Однак попри значну роль добровольчих формувань, держава за 10 років так і не окреслила чітких правових рамок для надання добровольцям, які не входили до складу жодних сил безпеки та оборони, статусу "учасника бойових дій". Адже за нинішнім законодавством (законами 2019 і 2023 років) і добровольцям-учасникам АТО, і добробатам 2022-го доводиться проходити через доволі складну бюрократичну процедуру.

При чому найбільшою перешкодою для учасників АТО є необхідність збирати довідки фактично заднім числом – за 2014 – 2015 роки. Мовиться про підтвердження командира бригади, з яким співпрацював добровольчий підрозділ, та довідку з Антитерористичного центру. В багатьох випадках зібрати їх вже майже неможливо.

Першопричиною проблем для добровольців лютого – березня 2022 року є необхідність збирати свідчення трьох свідків (для поранених бійців – двох свідків) про свою безпосередню участь у захисті України. Адже головна умова – свідок повинен мати статус УБД.

На практиці таку умову складно виконати. Багато добровольчих загонів, котрі брали участь у першій фазі війни, складалися виключно з добровольців. Або командири змінювалися. Дехто з них вже, на жаль, загинув. Та й закон визнає добровольцями лише тих, хто воював з 24 лютого до 25 березня 2022 року. Бо далі, за дивною логікою народних обранців, вони вже мали бути мобілізовані або укласти контракт.

При чому остаточне рішення щодо обох категорій добровольців залишається за міжвідомчою комісією Мінветеранів. А там поки що не поспішають з визнанням добробатів.

Усього було легалізовано приблизно 670 добровольців АТО і 118 добровольців після повномасштабного вторгнення. І це, звичайно, мізерна кількість тих, хто дійсно вніс свою частку в оборону країни.

Фактично бійці добровольчих формувань потрапили у правову пастку. У критичний для країни час вони посилили ЗСУ. При чому прийшли не з примусу, а з власної волі. Проте ніяких документів чи свідчень, що вони були на передовій, не мають. А отже, не можуть претендувати навіть на мінімальні привілеї та пільги від держави. Хоча, безперечно, заслуговують на це.

Цікаво Чому Макрон виявився такий крутий?

Інша справа, що навіть отримавши статус УБД, їхній обсяг пільг та привілеїв все одно менший, ніж у військовослужбовців. Так, родини загиблих добровольців мають право на меншу одноразову виплату, ніж родини загиблих військовослужбовців: трохи більше як 2 мільйони гривень замість 15 мільйонів. Замість "військових" пенсій члени їхніх родин отримають "цивільні" виплати, які призначаються після втрати годувальника.

Виглядається так, ніби добровольці – це ветерани "другого сорту", про яких згадують тільки на День українського добровольця. І такий підхід з боку держави не витримує жодної критики.

Чи з'явиться нова еліта?

Звісно, поки триває війна, зарано давати оцінку феномену добровольців. Людей, які за покликом серця у 2014, а потім у 2022 році зупиняли перші колони ворога на Харківщині та Сумщині. З рушницями йшли проти танків, щоб не дати захопити столицю. Майже "голими руками" зупиняли росіян під Черніговом. І те, що сьогодні у столиці майорить жовто-синій стяг, багато у чому – їхня заслуга.

На мій погляд, усі, хто прийшов добровільно до ТЦК, поповнив ряди тероборони чи добровольчі загони, мають право сьогодні святкувати. Включно з тими, хто всіляко допомагає захисникам і готовий стати до їхніх лав завтра. Усі ми добровольці, і це – наше свято.

Згодом значна кількість добровольців складе основу нової управлінської еліти України. Еліти, яка підготує країну до відбиття будь-яких загроз у майбутньому. Забезпечить швидкі та якісні реформи з метою інтеграції до ЄС. Проведе чесні й прозорі вибори. Зараз я викладу підстави для такої позиції.

По-перше, серед добровольців є дуже різні люди за віком, підготовкою та професією. Наприклад, у мій підрозділ у перші дні війни добровільно прийшли як студенти й IT-шники, так і бізнесмени із середнім та високим рівнем доходу. Але ключову роль зіграло те, що усі вони пішли захищати Україну за покликом серця, не вимагаючи нічого натомість. Такі світлі люди, я впевнений, зможуть трансформувати систему та закласти нові цінності.

По-друге, усі вони прийшли добровільно. Ніхто нікого не примушував рушати на фронт, не лякав ТЦК. Власне, у самій назві "доброволець" (добро і воля) – вже закладене щире бажання стати на захист держави не з примусу, а з власної волі. Так само вони проявлять і свої найкращі риси, коли потрібно буде захищати не лише території, але й політичні, економічні та інші інтереси держави. Недарма від самих бійців добровольчих частин часто можна почути: "Якщо не я, то хто?".

Важливо Як Китай пов'язаний зі скандальною заявою Папи Римського

По-третє, люди, які воюють у складі добровольчих батальйонів, отримують неоціненний бойовий досвід. Досвід, який у майбутньому допоможе вирішити чимало суспільно-політичних та економічних проблем, що накопичились в умовах війни на виснаження. Недарма з 44 американських президентів 12 були військовими (Вашингтон, Джексон, Грант, Ейзенхауер та інші).

Так, можливо, комусь зараз важко повірити в прихід нових державників на тлі усього того, що відбувалося у країні протягом 30 років. І, звісно, протистояння зі старою корумпованою політичною елітою не уникнути. Нехай на словах останні ніби-то підтримують рух України до ЄС, по факту кожний з них має свої зв'язки та залежності від Росії. Старим елітам не потрібна нова Україна. Вони хочуть після війни повернути усе так, як було.

Тому іншого шляху, ніж брати ситуацію у свої руки та відправляти старі еліти на смітник історії, у нас немає. Звісно, вони будуть чинити опір, проте він має бути подоланий. Жодна з них не має формувати нову владу.

Власне, підтвердження того, що добровольці мають бути новою елітою, можна знайти у Стародавній Греції. Там громадянином міг бути лише той, хто був готовий виступити на захист громади й усіляко працювати на її благо. Саме таких громадян відбирали у панівну верству. А та згодом створила зразки демократії, основні елементи якої присутні зараз у всіх сучасних демократичних державах. Тому саме еліта з добровольців, на мою думку, має стати основою для розвитку нової успішної України.