"Дружба" заради миру: чи зможе Ердоган відмовити Путіна від нападу на Україну

Про спроби Туреччини та її лідера стати посередником у розв'язанні складного конфлікту, який загрожує перерости у велику війну – читайте в матеріалі сайту 24 каналу.

Зверніть увагу Турецький гамбіт: Ердоган кидає виклик Путіну

Загроза вторгнення Росії

Неоголошена війна на Сході України триває вже 8 років, її жертвами стали понад 13 тисяч українців, понад 2 мільйони стали біженцями, а ще кілька мільйонів перебувають у статусі заручників на окупованих Росією територіях в Криму та на Донбасі.

Нове загострення сталося цієї зими, коли Росія зібрала біля українських кордонів потужне військове угруповання з метою чи то нового вторгнення, чи то шантажу. Попри публічну екзекуцію на Радбезі ООН, економічні втрати та ризик застосування ще жорсткіших санкцій, Москва відмовляється від деескалації й надалі поводиться зухвало, ба більше – Кремль висунув США та НАТО (зокрема, й Туреччині) нахабний ультиматум.

У ситуації, яка зайшла в глухий кут, активізувалася так звана "човникова дипломатія". 

За короткий строк у лютому 2022 року Київ (а подекуди й Москву) відвідали чимало світових лідерів, зокрема, британський прем'єр Борис Джонсон, його колеги з Нідерландів Марк Рютте та Польщі – Матеуш Моравецький, президент Франції Еммануель Макрон, голови зовнішньополітичних відомств Австрії, Чехії, Словаччини, Франції та Німеччини та інших держав. Ще одним почесним гостем президента України Володимира Зеленського був президент Туреччини Реджеп Ердоган.

Важливо Ердоган отримав згоду Зеленського на організацію зустрічі з Путіним

Турецький лідер не обмежився формальними деклараціями на підтримку України, а запропонував механізм досягнення миру та навіть отримав згоду від президента України на організацію його зустрічі з Путіним (перед цим зустрівся з угорським прем'єром Орбаном –  давнім союзником росіян –  напередодні візиту останнього до Москви).

В очікуванні миру / Фото Офісу Президента України

Звісно, робив це не просто так – Туреччина та її лідер переслідують власні цілі й це цілком природно.

Зверніть увагу: це вже друга спроба Ердогана стати посередником у переговорах України та Росії. Перша мала місце на початку грудня 2021 року та завершилася нічим (Росія вкотре завела пісеньку, що нібито не є стороною конфлікту на Донбасі). Тоді експерти розтлумачили такий крок Ердогана, як антикриз турецького лідера, адже у листопаді в його країні відбулися масові протести через черговий виток економічної кризи. Їх Ердоган намагався "перебити" успіхами у геополітиці. Це давня ідея президента Туреччини, чия країна претендує не лише на статус регіонального лідера, але світового. Туреччина має великі амбіції й давно мріє про постійне місце у Радбезі ООН, але наразі воно так само далеке, як і членство в ЄС.

Ще одним важливим підсумком зустрічі стало підписання угоди про створення Зони вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та Туреччиною.

Ердоган має свої плани / Фото Getty Images

Значення цього документу важко переоцінити, адже крім економічної співпраці та спільних інфраструктурних проєктів, він відкриває двері для суттєвого поглиблення політичного та воєнного співробітництва.

Цікаво знати: наразі товарообіг між Україною та Туреччиною становить 7,5 мільярда доларів на рік. При цьому зберігається позитивне сальдо торговельного балансу. Україна експортує товарів та послуг на понад 4 мільярди доларів, а імпортує на 3 мільярди доларів щорічно. За оцінками Ердогана, підписана угода про ЗВТ має збільшити обсяг двосторонньої торгівлі до 10 мільярдів доларів у найближчі кілька років. У Росії з Туреччиною за 2021 рік товарообіг склав 33 мільярди доларів (зростання на 156% у порівнянні з 2020-м).

Так, на тлі заяв деяких західних країн про негайну евакуацію своїх громадян, а подекуди й дипломатів, Туреччина оголосила про відкриття нових консульств, зокрема, у Харкові, –  місті, яке президент Зеленський у січні доволі необачно назвав наступною потенціальною жертвою російських окупантів.

До теми Туреччина показала концепцію надзвукового ударного безпілотника

Турецькі Bayraktar в ЗСУ та реакція Росії

Зазвичай, коли говорять про воєнно-промислове співробітництво Туреччини (нагадаємо, що це країна НАТО) й України, згадують про Bayraktar​. Власне, успішне застосування ЗСУ безпілотника турецького виробництва на Донбасі у 2021 році стало приводом для Росії, щоб почати ескалацію.

У ході візиту до Києва Ердогана було підтверджено, що ненависний для росіян вид сучасного озброєння й надалі буде постачатися для української армії, ба більше – незабаром в Україні з'явиться власний завод з виробництва бойових БПЛА. Втім, це лише верхівка айсбергу або вишенька на торті.

Насправді співпраця двох країн Bayraktar не обмежується –  Україна активно співпрацює з Туреччиною й над іншими проєктами БПЛА, зокрема –  Bayraktar Akıncı TIHA (його український аналог –  "Горлиця – 2" розробили фахівці ДП "Антонов").

Україна та Туреччина – стратегічні партнери /  Фото Офісу Президента України

Крім того, турки зацікавлені в українських двигунах для тих самих БПЛА (зокрема –  надзвукових), літаків і гелікоптерів. Також на турецьких корабельнях будується сучасний корвет для українських ВМС, а також воєнні катери.

…Будівництво корвета на турецьких корабельнях – це елемент великої співдружності. Оскільки у випадку з Bayraktar з нами безпрецедентно поділилися технологіями, яких ніхто у світі не отримав би,
–  міністр оборони України Олексій Резніков пояснив журналістам "Лівого берегу" важливість стратегічної співпраці двох країн у воєнній сфері.

У Києві президент Ердоган зробив ще один символічний жест –  виголосив гасло, що стало символом Революції Гідності – "Слава Україні" –  та отримав відповідь на нього від українських вояків. Ці кілька слів дуже дратують росіян та примушують їх палати, можливо, навіть більше за пісню про Путіна від футбольних, а тепер –  і мініфутбольних уболівальників. У дипломатії нема нічого випадкового й символічний жест Ердоган –  це пряме послання Москві.

Ердоган привітався "Слава Україні" до українських військових: дивіться відео

По завершенні візиту з'ясувалося, що Ердоган та його дружина захворіли Омікроном. Цей епізод у Росії вирішили використати на свою користь –  Путін надіслав Ердогану телеграму з побажаннями скорішого одужання.

Скриншот відповіді турецького лідера своєму московському "товаришу"

У відповідь Ердоган подякував та використав словосполучення "мій друг".

Втім, це зовсім не така "дружба", як її уявляли у "Касабланці". Історія взаємовідносин Путіна та Ердогана містить чимало гострих моментів, яким більше пасує термін "суперництво".

Суперництво це давнє та має геополітичний контекст. У той час як Путін вибудовував "руській мір", Ердоган будував свій – "турецький". Так співпало, що частина його поширюється на території, що контролює Москва, зокрема, й ті, що офіційно входять до складу РФ.

Росія стереотипно вважає себе християнською державою, а "православ'я" –  своєю "скрєпою", проте, це не зовсім так –  серед людей з російськими паспортами є мільйони мусульман. Для багатьох з них – Туреччина є взірцем секулярної держави, де поважають релігію, але роблять це виважено та без фанатизму.

​

Ердоган – частий гість у Кремлі / Фото пресслужби Кремля

Суперництво Росії та Туреччини (представниці того самого "агресивного блоку" НАТО) безліч разів за останні роки переходило у гостру фазу. Варто згадати й збиття нахабного російського військового літака турецькими ВПО, і блокаду росіянами турецьких курортів (за це українці можуть лише подякувати), й репресії проти турецьких яблук, помідорів та апельсинів.

Саме рука турецьких операторів спрямовувала Bayraktar у Нагірному Карабасі та Лівії проти російських сателітів і проксі, і вже турецькі проксі воювали проти російських в Сирії за Ідліб. Щоправда, це не завадило підписати країні-членкині НАТО контракт і росіянами на 2,5 мільярда доларів на постачання агресором ЗРК С-400 та отримати за це санкції від іншої країни-членкині НАТО –  США.

Історію "дружби" Ердогана та Путіна можна продовжувати, але краще подивитися у майбутнє та перевірити, як вона пройде нове випробування –  чи стане Ердоган посередником у мирних переговорах Києва та Москви. Жорстка позиція Туреччини по Криму та посередництво у питанні повернення українських заручників –  це непогана стартова позиція, яку потрібно розвинути.

Не проґавте Туреччина не хоче сваритися з Росією, допомагаючи Україні

Можливо, у підсумку Ердоган, як і згаданий на початку Кіссінджер, отримає Нобелівську премію миру (як бонус –  контракти на відбудову звільнених від окупантів ОРДЛО та Криму). Час покаже.

Підсумки візиту Ердогана до Києва: дивіться відео