Дружити проти США: як Росія та Китай об'єднуються задля великої помсти

І це може бути дуже цікаво для Америки та її союзників, пише аналітик Єгор Васільєв.

Читайте ще Бомба уповільненої дії: чим небезпечна для Китаю демографічна криза

Ідея аналітиків Річарда Хааса та Чарльза Купчана, викладена у статті "Нова концепція сил", досі обговорюється в колах експертів з міжнародних відносин по всьому світу. Головний посил – нинішня міжнародна система застаріла.

Новий багатополярний світ потребує неформальної групи з ліберальних та неліберальних країн, які будуть його направляти. Туди можуть входити РФ, КНР, ЄС, Індія, США, Японія, і їхнім найпершим та найголовнішим завданням буде встановити стратегічний діалог.

Альтернативно, може з’явитися візія віддалених один від одного геополітичних блоків. У цій концепції, авторитарні країни – Китай та Росія – протистоятимуть ліберальному Заходу (Австралія, ЄС, Британія та США) та союзникам (Україна, Південна Корея). Можливість діалогу у такому сценарії – малоймовірна, а конфронтація буде постійною.

Стає все менше прихильників третього шляху, де західний світ – на чолі зі Штатами – продовжить своє домінування. Тож, чи планують альянс Росія та Китай?

Домінація: китайський поштовх

Давно пройшли ті дні, коли дві держави могли знайти спільну мову. Остання спроба Стратегічного та Економічного діалогу була запроваджена президентом Бараком Обамою у 2016 році. Вона почалася із заспокійливого повідомлення від тодішнього Держсекретаря Джона Керрі.

Це призвело до створення декларації на 120 пунктів можливої кооперації. На зустрічі цього березня, китайський дипломат Ян Цзечі зробив кілька ремарок щодо "довгої руки американської юрисдикції та придушення".

У відповідь, Держсекретар Ентоні Блінкен та радник з нацбезпеки Джейк Салліван підкреслили: "робити ставки проти Америки ніколи не було розумним".

Але наразі, мало хто сумнівається, що Пекін зробив саме це. Хоча Дональд Трамп і називав Китай "ворогом" та "супротивником", дехто ще сподівається, що двостороннє суперництво не виллється у конфлікт.

Це важливо Геноцид уйгурів у Китаї: що буде після гучної заяви США

Зараз відносини двох лідерів далекі від безхмарних / Фото FT

Ворожнеча може навіть бути конструктивною, на чому наголосив Джо Байден під час своєї першої телефонної розмови з Сі Цзіньпіном.

Втім, поки що вона – всеосяжна та заледве вигідна і протікає в економіці, цифрових технологіях і навіть у космосі. Це битва за глобальний вплив.

Пекін та Вашингтон мають розбіжності, які неможливо виправити, у Тихоокеанському регіоні. Штати збільшують присутність у Австралії, Індії, Японії та на Філіппінах. Тоді як Китай домінує у Індонезії, Малайзії, Таїланді та В’єтнамі. Африка також стала "полем битви".

Там КНР обійшла Америку як найбільший торговельний партнер та інвестор, який підтримує багато локальних урядів. Вашингтон намагається наздогнати і одночасно – протистояти так званому "китайському імперіалізму".

Китай не проти, але це не зупиняє країну від прагнення до домінування за кордоном у цікавих їм регіонах. І апетит зростає з кожним роком. Спостерігаючи за "китайською грою", американські аналітики підкреслюють потенціал США бути противагою китайському впливу.

На додаток останнє дослідження показує зростаючу кількість проєктів з китайською підтримкою, які були призупинені або скасовані після запуску ініціативи "Один Пояс, Один Шлях" у 2013 році. Існує багато доказів "розчарування покупця" у таких віддалених країнах як Казахстан, Камерун та Коста-Ріка.

Головний суперник Ворожнеча та параноя: які складнощі чекають на США у відносинах з Китаєм

На відміну від Путіна та Сі Цзіньпина, де співпраця лише зростає / Фото Quartz

Головним викликом для побудови американо-китайського зв’язку залишається можливе об’єднання між Пекіном та Москвою. Така група буде протистояти США та Заходу на всіх активних фронтах.

Російська геополітична напористість

Напористість РФ та її зростаючі геополітичні амбіції стали фокусом багатьох аналітичних дискусій за останнє десятиліття.

Окупація Криму показала Володимиру Путіну: претендувати на те, що росіяни вважають російським у найближчому зарубіжжі – ефективний спосіб зберегти свій авторитет, силу та рейтинги схвалення.

Критики кажуть, що Росія намагається підняти більше своєї ваги, вказуючи на економічні проблеми, відсталість та дуже сильну залежність від свого викопного палива. Прихильники цієї теорії вірять, що більша частина дій РФ на міжнародній арені – блеф.

З іншого боку, після не дуже яскравої кампанії у 2008 році в Грузії, армія РФ зараз знову є здатною на бій силою.

Військові навчання Захід-2021 у вересні показали у дії стратегію оборонну. Вони симулювали повітряну атаку НАТО на початковій стадії війни. Навчання також підняли на новий рівень двосторонні відносини між Росією та Білоруссю.

Росія активно інтегрує армію Білорусі у свою / Фото New Geopolitics Research Network

Білоруський лідер Олександр Лукашенко навіть заявив пізніше у інтерв’ю, що "дві країни наразі мають одну армію". У випадку конфлікту, увесь західний сегмент армії РФ підтримає його уряд. Зараз, Білорусь є ключовим союзником для російських регіональних проєктів по "інтеграції". 

Одночасно, Кремль чекають нові розчарування у відносинах з Україною. Росіяни вважають, що є надія покращити їх, якщо до влади у втягнутій в конфлікт країні прийде більш дружній уряд. Також росіяни вважають, що вже "приручили" Грузію, а Молдова – якщо опиниться поза зоною впливу РФ – буде цікавити лише Румунію.

Російсько-китайська співпраця та інтереси

У відповідь на ініціативу "Один Пояс, Один Шлях", російські чиновники почали просувати ідею "Великої Євразії", яка відобразить погляд Кремля на регіон та створить солідну базу для співпраці з Китаєм.

Росія сподівається, що цей план допоможе уникнути ролі "молодшого партнера" у будь-якому формальному альянсі.

Але так було не завжди: у ранні часи після розпаду СРСР, Пекін та Москва були далекі від дружби. І навіть тоді дві держави багато чого зробили разом.

Цього червня, КНР та РФ продовжили 20-річний договір про дружбу та співпрацю, особливо у військовій сфері. Наприклад, Росія продала свої нові літаки Су-35 до Китаю.

Росія та Китай активно будують спільні інфраструктурні проєкти / Колаж Dawn

Деякі аналітики вважають, що це принесло більше користі Китаю ніж Росії. Але країни сподіваються підняти партнерство на новий рівень. Наприклад, у сфері високотехнологічного будівництва – атомні реактори від Росатому у Тяньвані та допомога з АЕС Сюдабао.

Це правда, що медіа РФ час від часу розповідають страшні історії про китайських туристів. Наприклад, що вони носять націоналістичні футболки з китайськими іменами для Владивостоку та Хабаровську.

Інші ідеї не менш лякаючі: перетворити Сибірську тайгу у пустелю. У місті Благовєщенск залишилося дуже мало російських ЗМІ, але в цілому росіяни не бачать у Китаї загрози – 75% з них добре ставляться до Піднебесної.

Російський поштовх до домінації у пострадянському просторі, регіоні дуже важливому для цієї країни, не оспорюється Китаєм, там виявляють до нього надто мало уваги та амбіцій.

У відповідь, Росія поважає китайські інтереси у Південно-Східній Азії, бо це вже для них регіон на краю поля зору. Країни доповнюють одна одну у Африці та Південній Америці. Ситуація лише трохи відрізняється у Центральній Азії, де можна помітити політичне та економічне суперництво.

Впливовий російський вчений Олександр Лукін вважає: китайська "дипломатія бойового вовка" дратує російську еліту, а Пекін та Москва вже пройшли найвищу точку у своїх відносинах. Але можливо, що їхнє офіційне стратегічне партнерство лише поглибиться.

Майбутнє: за крок до альянсу, але без нього

Світ зараз дивився на Афганістан, аналізуючи швидкий вихід США, які вклали величезні гроші у країну. Це точно підніме ставки для Китаю та Росії, які хочуть вкластися у регіон та в Центральну Азію загалом.

​Більше по темі Покинути Афганістан: що буде після закінчення довгої війни

США там просто вважається суперником, ЄС так і не зміг стати геополітичною силою, тож голос Брюсселю часто ігнорується. Китай точно не збирається ставати західною демократією, будь-яка опозиція до КПК (Китайська Компартія – 24) жорстоко зупиняється.

Втім, якраз нині цієї критики дуже мало і вона на маргінесі. У суспільстві досягнуто згоди, що країна рухається у правильному напрямку. Ті у Партії, хто слідкує за міжнародними трендами, вказують на її закриту структуру та внутрішню боротьбу за вплив.

А правда в тому, що Сі ефективно усунув впливовий "Шанхайський клан", понизив інших та ефективно розставив всюди своїх людей на всі поважні позиції. Фактично, він зупинив обмежену внутрішню демократію, впроваджену Деном Сяопіном.

Росія також стабільна у своїй неліберальній демократії, яку досі контролюють силові структури. Нове покоління росіян, здається, менш відкрите до європейської ідентичності (дані останнього опитування).

Ентузіазм у баченні РФ як великої сили теж спадає: 66% росіян хочуть жити в Росії з високими стандартами якості життя і не бачать її однією з найсильніших. Лише 32% бажають побачити, як вона діє з позиції наддержави – шанованої в світі та впливової щодо сусідів.

Актуально Найгірші відносини в історії: чому Прага та Москва на порозі розриву

Наразі, немає доказів, що КНР чи Росія зацікавлені у Концепції Сил, яка приховає новий ентузіазм геополітичного суперництва. Створення союзу AUKUS (Австралія – США –Британія) змусило голову МЗС Китаю Ван І попередити про "можливість нової ядерної гонки".

Очікується, що Китай буде агресивно відповідати на "порушення стратегічного балансу у Тихоокеанському регіоні". Росія здійснює кроки по інтеграції Білорусі і не припинить спроби федералізувати Україну та вирішити її долю ще раз.

Отже, є кілька факторів, які штовхають РФ та КНР ближче. Обидві країни будуть працювати заради контролю своїх сфер впливу, відкидаючи будь-які західні заперечення.

Вони явно зацікавлені у подальшій співпраці. І хоча вони мають різні інтереси у Центральній Азії, але успішно працювали разом у інших питаннях та регіонах і бачать своє майбутнє у розвитку стратегічного партнерства.

Обережна Росія зупиниться за крок до буття молодшим партнером у офіційному альянсі, оскільки продовжує просувати незалежну міжнародну політику та уникає формальної залежності від будь-якого геополітичного гравця.

Диктатура Путіна чи димова завіса Слабкий диктатор: чим платить Путін, щоб лишитись при владі

Їхня неліберальна політика – яку вони пояснюють історичними, політичними та соціальними передумовами – не зміниться. КНР та РФ продовжать змагатися із Заходом. Нова Концепція Сил може потенційно стати рішенням у цій ситуації.

Проблемою ж може стати нестача волі на китайсько-російській стороні. Це може з часом вилитися у пряме протистояння з Заходом. Як зараз виглядає, там це розуміють, тож на шляху до будівництва нових коаліцій.

Сподівання, що це нове протистояння на глобальній арені не призведе до нових війн, але до взаємно визнаного глобального балансу сил.