"Долі не обирають": найкращі цитати незламного Василя Стуса

Стус прожив важке життя, однак його принципи, любов до України та рідної мови радянські посіпаки зламати не змогли. Найкращі цитати незламного Василя Стуса читайте у матеріалі 24 Каналу. 

Важливо Світлих вам свят: як правильно говорити українською про Різдво та Святвечір

Незламний усе життя Василь Стус

Василь Стус народився 6 січня 1938 року на Вінниччині. Для нього та його родини дуже важкими були повоєнні роки та голод 1946 – 1947 років. Та попри важке дитинство хлопець не втрачав доброти. З дитинства Василь найбільше любив читати книги. Також – шахи, футбол і музику.

Стус закінчив філологічний факультет Сталінський державного педагогічного інституту (у теперішньому Донецьку). Навіть працював вчителем української мови та літератури – хоча радянська влада намагалася нищити все українське. Спілкувався тільки рідною мовою. 

У вересні 1965 року під час прем'єри фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" у київському кінотеатрі "Україна" після протестної промови Івана Дзюби проти масових арештів української інтелігенції Стус вигукнув: "Хто проти арештів – встаньте!".

Та цей перший громадський протест проти масових репресій у СРСР у повоєнний час негативно вплинув на подальшу долю не лише Стуса, а й його соратників. Василя відрахували з аспірантури. Згодом поета заарештували і відправили у заслання. 

Помер Василь Стус у ніч із 3 на 4 вересня 1985 року в таборі у Пермській області у віці 47 років. Однак його життя стало символом незламності та опору тоталітаризму. 

Читайте "Лайфхаки для інфлюенсерів без хайпу": про які іншомовні слова краще забути, говорячи про свята

Найкращі цитати Василя Стуса 

1. Терпи, терпи, терпи – терпець тебе шліфує, Сталить твій дух – отож і терпи, терпи.
2. Синові: "Якщо болить серце – тобі, друже, поталанило". 
3. Як добре те, що смeрти не боюсь я: і не питаю, чи тяжкий мій хрест, що перед вами, судді, не клонюся: в передчутті недовідомих верст…
4. Зле жити без ідеалів, але не менше зле – з ідеалами.
5. Намагайся зрозуміти інших людей, бачити в їхніх життях їхню правду, яку треба приймати, а не оспорювати.
6. Людина – це обов'язок, а не титул (народився – і вже людина). Людина твориться, самонароджується. Власне, хто Ти є поки що? Кавалок глини сирової, пластичної. Бери цей кавалок у обидві жмені і мни – доти, поки з нього не вийде щось тверде, окреслене, перем'яте. Уяви, що Бог, який творить людей, то Ти є сам. Ти є Бог. Отож, як Бог самого себе, мни свою глину в руках, поки не відчуєш під мозолями кремінь. Для цього в Тебе найкращий час — Творися ж!”
7. Ти – це, насамперед, Твоя воля (бажання, мета, впертість і т.д.). А воля міцніє в подоланні перешкод”.
8. Я вважаю, що доля Донбасу – це майбутня доля України, коли будуть одні солов'їні співи. Як же можна миритись з тим особливим "інтернаціоналізмом", який може призвести до згуби цілої духовної одиниці людства?
9. Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації.
10. Дбай про своїх друзів. Вони повинні бути чисті, добрі. Інших друзів – не треба. А добрі друзі допомагають рости і ставати кращим…
11. За своєю душею треба стежити так само, як за тілом.
12. Любов – то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом. Тільки в любові людина розумна. І навіть: що більше, дужче любиш – то розумнішаєш. Інших квіток, кращих за цю, квітку любові, я не знаю.
13. І думка така: поет повинен бути людиною. Такою, що, повна любови, долає природне почуття зненависти, звільнюється од неї, як од скверни. Поет – це людина. Насамперед. А людина – це, насамперед, добродій.
14. Зневажаю політиків. Ціную здатність чесно померти. Це більше за версифікаційні вправи!
15. Долі не обирають… Її приймають – яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас.