На фронті панує атмосфера Дикого Заходу з однією відмінністю

Атмосфера Дикого Заходу

Це й***ний Донбас. Я приїхав сюди в камуфляжі вперше у 2023 році та було відчуття, що треба казати "пробачте за запізнення". Тут справи "добре" лише з натяжкою чи лукавством. І такий стан речей незмінний вже майже 10 років.

До теми Далі буде ще гірше: перестаньте покладати майбутнє на інших

Якось друг "Київ" із моєї минулої роти писав, що йому тутешній вайб нагадує атмосферу Дикого Заходу. Часто думаю про ці слова, коли минаємо якесь зі спалених сіл.

Так, тут твоє життя теж вартує не більше за боєприпас, яким вдалося тебе забаранити. Та в нашому випадку цивілізація не з'являється, а поволі покидає цей край. Це і є критична відмінність нашого Дикого сходу.

Колії руйнуються, люди змушені виїжджати, поля вкриваються вирвами. Життя з кожним днем відступає все далі й далі, минаючи терикони. Останні притомні жителі міст вже під російськими обстрілами вивозять дітей. А з останніх зруйнованих будинків вже нікого і ніколи не вивезуть. Залишаються багато бродячих тварин, які стають дикими.

Між цим всім поля та лісосмуги. Пекельні квадратні кілометри, на яких лежить більше тіл, ніж може уявити здоровий мозок. Це стає помітно лише, коли тане сніг. А зверху над степом інколи видно дуже красивий схід сонця.

Зауважте Путін платить за злочини проти українських дітей з власного фонду

Броня вивозить поранених з переднього краю. Ближче до тилу невпинно катаються кейсеваки, які їх забирають. Інколи сильний туман і не літають дрони. Тоді евакуація проходить без обстрілів. Поранені бувають важкі чи вже й отримують позначку "чорний". Деякі медики моляться, коли передали їх в інші руки. Деякі поранені легкі та жартують, що нарешті мають відпустку.

Тут не було краще ні під час оборони Бахмуту, ні в боях за Соледар. Не бувало приємніших днів під час оборони ДАП, на початку боїв за Піски чи під час виходу з Іловайська.

Офіцери вчаться на крові солдат

У нас не просто сильний ворог. Лінія фронту – 1500 кілометрів, за ними сотні тисяч озброєних людей із бойовою технікою. А за ними авіація, велика кількість артилерії та інші переваги. Вони всі живуть із впевненістю, що я і ви повинні померти або відмовитись від національної ідентичності. Таке ставлення поширюється не лише на тих, хто доїхав до сходу чи півдня країни.

Попри перевагу, просування ворога повільне, бо наші піхотинці продовжують зупиняти штурми власними тілами. В паузах піхота копає промерзлу землю чи закріплюється у будівлях під обстрілом. Земля взимку краще зупиняє уламки, коли просякнута кров'ю.

Читайте також На Заході придумали, як віддати Україні російські активи

У цей час велика частина Сил оборони працює, щоб піхотинець був забезпечений і максимально прикритий вогневими засобами. А інша частина Сил оборони робить все, щоб противник мав якомога менші сили для наступних атак. У цьому й полягає суть таких війн, як наша.

Поки це триває, наші офіцери повинні вчитися на крові солдат, щоб здобувати перемоги в наступних боях. Наші генерали повинні віддавати накази, коли здається, що правильних рішень уже немає. Ми повинні робити роботу, яка відповідає нашим посадам.

Ніхто з нас не знає, як і коли це закінчиться. Отже, яка ситуація? Припускаю, що контрольована.