Росіяни з ганьбою втікають з Африки? Як туареги в Малі знищують окупантів і яка роль України
- У Малі туареги розпочали повстання проти проросійської хунти, що призвело до загибелі росіян та збиття російського гелікоптера.
- Повстанці здобули підтримку від "невідомих" європейців, яких пов'язують з Україною, та успішно здійснюють атаки на урядові сили і російських найманців.
Нещодавно новини з далекої пустельної країни Малі знову опинилися в стрічках повідомлень світових ЗМІ. Місцеві повстанці-туареги зібралися із силами та розпочали нове повстання проти тамтешньої проросійської хунти.
Наслідком стали вбиті в сахарських пісках росіяни, збитий російський гелікоптер і непозбувна бентега та крики "пропало все" російських соцмережах з цього приводу.
24 Канал розповідає про суть конфлікту в Малі, пояснює, що там забули росіяни та чи є там український інтерес. Розібратися в темі нам допомогла кандидатка політичних наук, дослідниця-африканістка, представниця Фундації Global Ukraine Марта Олійник-Дьомочко.
До теми Хто такі туареги і чому знищують вагнерівців в Африці
Чому туареги воюють із центральною владою Малі й до чого там Росія?
Детально про народ туарегів – корінних мешканців Сахари та європеоїдів берберського походження 24 Канал розповідав раніше. Саме з цього унікального народу Френк Герберт списав своїх "фріменів" у "Дюні". І, так, деякі туареги дійсно мають від природи блакитні очі.
Бойовий танець туарегів / Фото Wikimedia
Зараз цей народ на має своєї держави, а їхні землі, точніше – піски, поділені між Алжиром, Лівією, Малі, Марокко, Буркіна-Фасо та Нігером.
Приблизна мапа розселення туарегів в Африці
Деякі туареги з відсутністю державності примирилися та намагаються інтегруватися до суспільств держав, які постали на їхній племінній території. Але в Малі ситуація інша – там туарегам немає з ким примирятися, бо владу в країні вже декілька років утримує нелегітимна хунта на чолі з тимчасовим президентом Ассімі Гоїтою.
Чинна версія малійської хунти називається FAMA та прийшла до влади в 2020 році. У цьому їй дуже допомогла Росія та ще живий Пригожин з його фейковою ПВК "Вагнера".
Насправді ж це були ніякі не "джентльмени удачі", а кадрові російські військові, яких путінські міноборони та спецслужби позичили "кондотьєру" нібито для виконання приватних завдань. У реальності це була класична гібридна операція Росії.
Малійська хунта за підтримки росіян усунула законну владу та вказала на двері французам (що ті й зробили в 2022 році, при цьому деякий час французи змушені були ділити воєнні бази з росіянами, які почали прибувати до Малі в 2021 році).
Лідер хунти Малі Ассімі Гойта / Адміністрація президента Малі
Франція мала в колишній колонії значний військовий контингент, який гарантував Малі відносну стабільність і допомагав Бамако (столиця країни – 24 Канал) відносно безпечно видобувати золото (головна корисна копалина держави) та боротися з повстанцями-джихадистами, афілійованими з ІДІЛ, "Аль-Каїдою" та іншими терористичними мережами, які не знали ані жалю, ані кордонів.
Але найбільше клопоту Бамако робили саме туареги. Ті скористалися слабкістю центрального уряду та запровадили в пісках власні порядки, проголосивши у 2012 році в Сахарі свою державу Азавад із центром у місті Кідаль.
Фактично центральний уряд Малі не контролював зону племен і навідувався до пустелі набігами. Французи вирішили мудро туди не лізти, діяли обережно та шукали компроміси. Річ у тім, що туареги – не єдина група, а група племен, погляди яких щодо розбудови держави відрізняються.
У Сахарі є помірковані прихильники світської держави з "Національного руху за визволення Азаваду" (MNLA), а є радикальні прихильники джихаду – терористичні групи AQIM або Ansar Dine.
Над усім цим височіє загальна туарегська організація-рух – FLA (Фронт визволення Азаваду). Фактично це коаліція, до того ж доволі строката. Її учасники мають різні погляди та конфліктують один із одним, але тимчасово об’єдналися заради вищої мети – визвольної війни.
Це чисто туарегські групи, а є ще ісламська коаліція JNIM (Jama’at Nusrat al-Islam wal-Muslimin – "Група підтримки ісламу та мусульман"), яка об'єднує туарегів, берберів, арабів та інших мусульман Сахелю і має на меті створення в місцевих пісках свого філіалу ІДІЛ чи чогось такого. Крім того, є ще радикальніші ісламісти – ISGS (Ісламська держава у Великій Сахарі), які сповідують лютий терор як єдиний можливий варіант дій.
Французи на ці нюанси зважали, діяли за римським принципом "розділяй і володарюй", тому тримали ситуацію під контролем, а операції "Бархан" і "Сервал" проводили дуже обережно, керуючись ще одним давнім правилом – "не нашкодь". Росія ж на такі "дрібниці" відверто не звертала увагу.
Саме на цьому моменті акцентує увагу Марта Олійник-Дьомочко та вважає, що саме пихатість і самовпевненість росіян стала однією з причин того, що "Африканський корпус" та їхні роботодавці з хунти FAMA "проспали" повстання в Сахарі.
Там не лише туареги та джихадисти JNIM, там море різних груп. Зараз утворився вакуум, наприклад, оскільки росіяни FАМА (хунтою – 24 Канал) відійшли із зони, яка прилягає до кордону з Нігером, з'явилися повідомлення, що в ці райони заходить активно "Ісламська держава". Там таких угруповань дуже багато, а ще є банди, злочинні групи тощо. Це не вирішиться так просто, як там можуть думати собі росіяни. Французи це за скільки років не могли вирішити. А вони були значно краще навчені, значно краще устаткування мали, їм не вдалося повністю викорінити всю цю загрозу. Тому що проблема не лише в безпеці, вона в економіці, у вербуванні молоді, в інтеграції, повним контролем над територією. Це багатошарова проблема.
Російські найманці, які пережили в Малі ребрендинг і перетворилися з вагнерів на "Африканський корпус" (така сама назва, як і в нацистів під час Другої світової), вже відкрито під егідою міноборони РФ мали підставити місцевій хунті плече, забезпечити порядок і спокій.
А це, на думку прибульців міг забезпечити лише бліцкриг проти туарегів. Так почалася операція "Кідаль за 3 дні". За кілька тижнів у листопаді 2023 року столиця Азаваду була захоплена військами хунти та вагнерами. Операція супроводжувалася традиційними для росіян звірствами, воєнними злочинами та репресіями.
Але це був не кінець. Фактично кочовики застосували проти прибульців скіфську тактику – заманили ворогів углиб Сахари і прирекли Бамако направляти логістичні каравани для підтримки своїх гарнізонів.
Звідки у війни в Малі український слід?
У липні 2024 році туареги зібралися зі силами і почали епічно розбивати малійців і колишніх вагнерів. У цьому їм допомогли невідомі європейці, у яких були свої рахунки з росіянами.
Деякі джерела називали раптовими союзниками туарегів з FLA французів, а дехто – українську воєнну розвідку ГУР. Про це волали росіяни й на це натякнули самі туареги, заявивши про намір обміняти полонених росіян на українських бранців.
Потім у ЗМІ почали з'являтися фото повстанців з українськими прапорами, також з'явилися роздуми про те, що пустельні інсургенти навряд чи спроможні без сторонньої допомоги збивати російські гелікоптери та знищувати конвої з досвідченими вбивцями, до того ж – оперувати дронами.
Так чи інакше, але в Бамако дуже образились. Тоді ж з Москви хунті підказали розкручувати "український фактор". Так у Малі спробували оголосити Україну "спонсором тероризму", але вірусною ця акція не стала.
До теми Чому хунта Малі назвала Україну "спонсором тероризму" та до чого тут туареги та вагнерівці
Що відомо про нове загострення?
Після цього туареги зробили висновки і стали вбивати росіян без медійного скандалу. Але в квітні 2026 року в пустелі почалася така "двіжуха", що таємницю вже було не сховати.
Туареги з FLA тимчасово об’єдналися з джахидистами з JNIM і розпочали спільний наступ на урядові сили та їхні опорники в Сахарі. Також повстанці здійснили диверсійні рейди вглиб Малі, де на них не чекали урядові війська.
Наразі маємо повідомленні про відбитий туарегами Кідаль, знищений російський гелікоптер і вбитих росіян. За повідомленнями самих росіян, проти них діють 10 – 12 тисяч повстанців. Атаки йдуть також і на інші міста. Росіяни ж відступають, кинувши напризволяще союзників і недавніх роботодавців.
Достовірність інформації, отриманої від окупантів з "Африканського корпусу" перевірити важко, але якщо вони пишуть, що "мужньо отримують на горіхи", значить, справи в них дійсно погані.
Натомість туареги стверджують, що після перших годин боїв за Кідаль росіяни попросили про переговори, після яких повстанці дозволили їм залишити місто. На доказ російської ганьби є відео цього "зеленого коридору".
Росіяни тікають з Кідаля: дивіться відео
На ньому бачимо, як відбуваються контрольоване перегрупування та від'ємний наступ росіян.
Офіційно Україна не присутня в цьому конфлікті і в цій зоні. Така наша офіційна позиція. Росіяни, звичайно, кажуть, що це французи та українські спецпризначенці переодягнені нападають на них. Не можуть же вони сказати, що це пастухи (так вони принизливо називають туарегів) вигнали їх із ключового міста Кідалю, яке вони так піарили, на чому вони все своє перебування в Малі будували. Тепер що ж їм залишається? Тому шукають виправдання.
Також є відео з ураженнями FPV-дронами повстанцями воєнних об’єктів чи то росіян, чи то хунти. А після того, як якийсь український дотепник наклав на картинку вірусний трек "Смарагдове небо", половина українського інтернету переконана, що в Малі діють наші підрозділи.
Епічне ураження під легендарний хіт: дивіться відео
Репутацію Росії в Африці знищено?
Звісно, "смарагдові дрони" – це лише миле ІПСО, але вороги злякалися. І не лише росіяни з "Африканського корпусу", але й вся проросійська мережа хунт Сахелю (Малі, Нігер та Буркіна-Фасо). Ті кілька років тому об'єдналися в Альянс Сахельських Держав та постійно робили грізні заяви, але нині впевнено мовчать поки туареги та джихадісти наступають, а їх ДРГ впевнено діють вже в Бамако та інших великих містах країни.
Ця історія – великий сигнал для африканських лідерів, які планували розвивати військову співпрацю з Росією. Чи може їх Росія захистити? Є Сирія, Іран, Венесуела. Ми можемо згадати, навіть раніше в Африці їх же в Мозамбік запрошували в 2017-му році. Тому що в Мозамбіку на півночі теж є діяльність терористичного угруповання І росіяни там пробули рік, понесли втрати, не змогли домовитися зі збройними силами Мозамбіку про спільні операції, тому Мозамбік попросив їх на вихід. Це сигнал для тих, хто буде розглядати військову співпрацю з Росією.
Чи може Росія їм гарантувати якусь безпеку, бо основне, що вони продають, це ж не безпека на території та безпосередньо безпека самих лідерів. Враховуючи, що міністр оборони мертвий, що там з частиною іншої хунти, невідомо, тому тут питання, чи зможуть росіяни гарантувати безпеку, яку вони так продають.
Головним медійним успіхом ситуативної коаліції стало вбивство одного з лідерів хунти та так званого міністра оборони Садіо Камара. Схоже, його вбила ДРГ повстанців під час штурму палацу поблизу Бамако (це сталося в місті Каті за 15 кілометрів на північ від столиці). Саме Камара вважається архітектором зближення Малі з Росією після каскаду заколотів на початку 2000-х. При цьому лідер хунти Ассімі Ґоїта ховається, немов той іранський рахбар, вочевидь боячись власної ліквідації.
Малійський генерал Садіо Камара / AFP
При цьому ситуація далека від остаточного вирішення. Марта Олійник-Дьомочко застерігає від поспішних висновків.
Чия бере? Тут залежно від територій. Якщо глянути на Північ, там, де зони Гао і Кідаль, то там, я б сказала, що беруть гору туареги разом із терористичним угрупованням JNIM, з яким вони діють разом. Тому що малійська армія та її поплічники російський "Африканський корпус" вийшли вже з Кідалю. Вчора (27 квітня – 24 Канал) вони також залишили ще три інші локації ( Берте, Саліт та Інтахака). Це райони поблизу Тімбукту (важливий логістичний центр, історичний центр транссахарської караванної торгівлі – 24 Канал) і Гао (центр видобутку золота - 24 Канал). Зараз ідуть бої за контроль над Гао та Тімбукту. Це дуже важливі міста для контролю над північчю. Якщо глянути на центр і на південь країни (міста Мопті і Севере та Бамако), то там у туарегів чи хадистів якихось успіхів відчутних немає.
На думку експертки, новини з Малі – це однозначно дуже болючий удар по Росії та її амбіція.
Для росіян це – сором, і вони цей сором намагаються приховати і кажуть, "ми ж столицю та південь отримуємо, а тут одна невелика проблема півночі". Вони подають її цікаво: кажуть, що це малійці домовились з туарегами, а не вони, і їх, бідних росіян, змусили вийти, а вони так відважно боролися. Це насправді комедія, тому що в неділю буквально весь місцевий сегмент Х поширював відео, як росіяни виходять з Кідалю, ці військові колони, які рухаються на китайських сінатраках (Sinotruk – 24 Канал). І росіяни намагалися відбілитися та сказати, що це туареги виїжджали. А там і номери машин, і маркування, і все свідчило, що це далеко не туареги були.
Експертка зазначає, що для росіян поразка в Малі – дуже відчутний репутаційний удар. Росіяни дійсно до останнього це ніяк не коментували й лише у вівторок, 28 квітня, кількома речення повідомили про спробу державного перевороту в Малі, яку нібито вони попередили.
При цьому це зробили не в МЗС Росії, а в міноборони окупантів (це куратори "Африканського корпусу" після вбивства Пригожина), не забувши зазначити, що "підготовка бойовиків до державного перевороту здійснювалася за участю українських та європейських найманців-інструкторів".
Вони нічого не коментують. Є заяви окремих командирів російських з "Африканського корпусу". Але це не офіційна їхня позиція. Командири обурюються, чи варто їм класти за це своє життя, якщо їх "кидає" армія Малі.
З цього приводу в російському сегменті інтернету, зокрема, серед так званих Z-блогерів стоїть справжній стогін. Точніше, конкретно стогін через події в Малі – це один із струмочків, але разом із провалами росіян на фронті, регулярним вибиванням ППО, НПЗ та інших важливих абревіатур українськими дронами в російському тилу, поразкою Орбана в Угорщині, катастрофічними іміджевими втратами росіян у Сирії, Венесуелі та Ірані він зливається у єдиний великий потік. І над цим усім похмуро літає "Дух Анкориджа".
Часті питання
Чому туареги воюють з центральною владою Малі і як Росія залучена до цього конфлікту?
Туареги, корінні мешканці Сахари, не мають власної держави і їхні землі поділені між кількома африканськими країнами. У Малі, де владу утримує нелегітимна проросійська хунта, туареги не мають з ким примирятися. Хунта, за підтримки Росії, усунула законну владу, що викликало повстання туарегів проти цієї влади.
Яка роль України у конфлікті в Малі?
Хоча Україна офіційно не залучена до конфлікту в Малі, з'явилися чутки про можливу допомогу української воєнної розвідки туарегам. Росія звинувачує Україну в підтримці терористів, однак ці звинувачення не отримали широкого визнання. Деякі джерела натякають на участь українських фахівців у військових діях проти російських найманців.
Які наслідки має конфлікт у Малі для репутації Росії в Африці?
Поразка російських сил у Малі є серйозним ударом по репутації Росії в Африці. Це ставить під сумнів здатність Росії забезпечувати безпеку африканських лідерів, які планують співпрацювати з нею. Вбивство одного з лідерів хунти під час повстання лише підсилює цей негативний імідж.
Які групи беруть участь у конфлікті в Малі та які їхні цілі?
У конфлікті в Малі беруть участь різні групи, зокрема туареги, джихадистські угруповання як JNIM, так і ISGS, а також урядові сили, підтримувані росіянами. Туареги прагнуть створити власну державу Азавад, у той час як ісламські угруповання мають на меті встановлення ісламського правління на основі шеріату. Урядові сили намагаються зберегти контроль над територією за підтримки російських найманців, які забезпечують військову допомогу малійській хунті. Конфлікт ускладнюється багатошаровими політичними та економічними проблемами, які включають боротьбу за контроль над ресурсами та зусилля з інтеграції різних етнічних груп у суспільство.
Яка роль Франції у конфлікті в Малі та як вона відрізняється від ролі Росії?
Франція мала значний військовий контингент у Малі, який гарантував відносну стабільність та допомагав боротися з повстанцями-джихадистами. Французи діяли за принципом 'розділяй і володарюй', обережно провадячи операції 'Бархан' і 'Сервал'. На відміну від Росії, яка не звертала уваги на місцеві нюанси та підтримувала хунту, Франція шукала компроміси та контролювала ситуацію. Росія ж діяла агресивно, підтримуючи нелегітимну хунту та ігноруючи складність ситуації, що стало однією з причин їхньої невдачі в регіоні.