Політична криза в Іспанії: чому прем'єр Педро Санчес оголосив дострокові парламентські вибори

Прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес загруз у жорсткій парламентській кризі та 5 жовтня оголосив дострокові вибори.

Формальною підставою стала житлова криза та черговий провал уряду у спробі її розв'язати (а до того була криза з мігрантами та штурмом Сеути, а до того – інші). Сам Санчес визнав, що його кабінету не вдалося виконати все обіцяне, і попросив виборців дати прогресивним силам значно сильнішу більшість у парламенті. Крім того, вже на старті кампанії прем'єр лякає електорат іншим сценарієм – приходом ультраправих до влади.

24 Канал проаналізував перебіг подій у політичному житті Іспанії, щоб розібратися, чому Педро Санчес готовий ризикнути владою саме зараз, як ультраправа Vox заробляє політичні бали на міграційній та житловій кризах і чи залишилося в іспанців достатньо мотивації знову підтримати соціалістів, які дедалі глибше загрузли у скандалах і корупційних справах.

Квартирне питання руйнує рейтинги соціалістів: як уряд Санчеса втратив контроль над парламентом

Найцікавіше, що у нинішньої політичної кризи в Іспанії є доволі конкретне обличчя. Це 87-річна Марія дель Кармен Абаскаль, яка понад 70 років прожила в орендованій квартирі в Мадриді.

Це типова історія для багатьох іспанців, але вона набула нових барв після того, як будинок у 2018 році придбав інвестиційний фонд. Тоді орендна плата для пенсіонерки мала зрости в кілька разів – з пільгових 450 – 500 до шалених 2650 євро, пізніше знижених до ринкових 1650. При цьому пенсія дони Марії становить лише 1350 євро на місяць.

Попередні спроби її виселити вдавалося зупинити через суд, але 23 вересня жінку зрештою буквально винесли з квартири.

Марія дель Кармен Абаскаль дає коментарі медіа / Фото – Democrata

Кадри з пенсіонеркою, яка після виселення потрапила ще й до лікарні, швидко розлетілися іспанськими медіа, а сама її історія перетворилася на символ значно більшої проблеми. Не дивно, що на вулиці Мадрида вийшли десятки тисяч людей, а на центральній площі іспанської столиці Пуерта-дель-Соль протестувальники розбили наметове містечко. Згодом подібні демонстрації спалахнули і в інших містах Іспанії.

Вимоги протестувальників уже стосувалися не лише повернення Абаскаль додому – вони вимагали обмежити орендну плату, посилити захист мешканців від виселення та загалом переглянути політику держави щодо житла. Причому сама історія пенсіонерки зрештою закінчилася позитивно, і її таки повернули назад у квартиру, але протести цим уже було не зупинити.

Проблема в тому, що історія самої Абаскаль була лише уособленням глибокої житлової кризи, що переслідує Іспанію роками. За даними OECD, лише з 2022 по 2024 рік в Іспанії видали дозволи на будівництво приблизно 345 тисяч нових помешкань, тоді як потреба в житлі за цей час збільшилася більш ніж на 600 тисяч домогосподарств.

Банк Іспанії оцінював накопичений дефіцит житла у 2022 – 2025 роках приблизно у 600 тисяч квартир. Особливо гостро нестача відчувається у великих містах та туристичних регіонах, де одночасно зростають населення, попит на оренду та жорстка конкуренція з житлом для туристів, які часто орендують квартири на короткий термін (через це іспанці ненавидять Airbnb, а в туристичній Барселоні взагалі оголосили сервісу війну і погрожують не поновлювати ліцензії після завершення їхнього терміну дії).

Наметове містечко протестувальників у Мадриді / Фото – Wikimedia

Ситуацію додатково ускладнює те, що держава має дуже мало можливостей просто завалити проблему дешевим соціальним житлом. Подібного житлового фонду в Іспанії всього 3%, що значно менше, ніж у багатьох інших країнах Євросоюзу.

Власне, уряд Санчеса й намагався якось розв'язати цю проблему, тому до парламенту винесли два термінові житлові декрети. Ідея була в тому, щоб продовжити захист вразливих верств населення від виселення, краще регулювати сезонну оренду, а також прибрати частину спекуляцій на ринку. Однак голосів у владної коаліції для цього не вистачило, а опозиція відмовилася підтримати наміри уряду.

Разом із Народною партією та Vox проти рішення проголосувала також каталонська Junts – а це буквально партія, від підтримки якої багато в чому залежало існування уряду Санчеса після виборів 2023 року.

Каталонці заявили, що запропоновані заходи можуть дати прямо протилежний результат, коли на ринку в цілому скоротиться пропозиція, а ціни, відповідно, поповзуть вгору.

Зрештою, уряд Педро Санчеса голосування провалив. Але замість того, щоб ще кілька місяців торгуватися з Junts і намагатися зібрати нову ситуативну більшість, прем'єр вирішив перенести цю суперечку з парламенту на всю країну.

І в цьому навіть є певна політична хитрість, адже Санчес керує Іспанією ще з 2018 року, тому переконати виборців, що до нинішньої житлової кризи його уряд не має жодного стосунку, було б складно. З іншого боку, тепер він отримав можливість розпорошити відповідальність на опозицію, натякаючи виборцям, що саме вони блокують вирішення житлових проблем у країні.

Ультраправі набирають підтримку: як міграційна криза в Сеуті збільшує рейтинги Vox

Поки уряд Санчеса концентрується переважно на проблемах з житлом, опозиція в особі ультраправої Vox висвітлює проблему з дещо іншої сторони. Vox спробувала напряму пов'язати виселення Марії дель Кармен Абаскаль з іншою кризою, яка вже кілька місяців роздирає Іспанію. Партія опублікувала допис із натяком, що якби пенсіонерка була мігранткою з Марокко, держава тоді швидко б знайшла для неї нове житло.

Виглядає це як доволі примітивна політична маніпуляція, але підґрунтя для неї в сучасній Іспанії надзвичайно сприятливе. Наприкінці липня через кордон Марокко з іспанською Сеутою за лічені дні пройшли понад 72 тисячі мігрантів – майже стільки ж людей, скільки мешкає у самому місті. Внаслідок прориву кордону десятки людей загинули, а тисячі мігрантів ще довго залишалися у Сеуті, перевантажуючи місцеві служби та провокуючи дедалі більше невдоволення серед жителів міста.

Мігранти з Марокко проривають кордон в іспанську Сеуту / Фото – AP

Хто саме і наскільки свідомо спричинив цей прорив, досі лишається предметом суперечок. Влада Марокко покладала відповідальність на дезінформацію у соцмережах та мережі контрабандистів, тоді як в самій Іспанії підозрюють, що Рабат мав зробити більше для стримування мігрантів. Однак іспанське суспільство у цьому питанні налаштоване максимально категорично, і, згідно з опитуванням 40dB, близько 90% респондентів покладали відповідальність за цю кризу на арабське королівство (з яким за 4 роки мають спільно провести Чемпіонат світу з футболу).

Та подібні проблеми є ідеальним прецедентом для іспанських ультраправих та, зокрема, партії Vox. Її лідер Сантьяго Абаскаль прямо назвав події у Сеуті "вторгненням" та вимагав мілітаризувати кордон. Своєю чергою, прем'єра Педро Санчеса він звинуватив у слабкості перед Марокко, і така риторика нині дійсно відгукується у багатьох іспанців, накручених фейками у соцмережах і втомлених постійними кризами.

Сантьяго Абаскаль на антимігрантському протесті / Фото – Vox

У тому ж опитуванні саме Vox близько 27% іспанців назвали партією, яка найкраще здатна впоратися з проблемами міграції. Навіть частина виборців більш поміркованої "Народної партії" вважала, що Абаскаль у цьому питанні був би ефективнішим за їхню власну політичну силу.

Причому це вже позначається і на загальнонаціональних рейтингах. "Народна партія" поки залишається першою з 31,6% прихильності, Іспанська робітнича соціалістична партія (PSOE) Санчеса має 27,4% та друге місце, а от Vox піднялася вже до 18,4% і стала єдиною великою партією, яка постійно нарощує підтримку. 

Партія Абаскаля, звісно, навряд чи отримає абсолютну більшість, але без їхньої участі більш популярній правій "Народній партії" може просто не вистачити голосів для формування уряду.

На цьому тлі план Педро Санчеса з достроковими виборами виглядає надзвичайно ризикованим. Мало того, що він може програти правим з "Народної партії", так тепер і у Vox може з'явитися можливість визначати, наскільки далеко вправо зайде політика наступного іспанського уряду.

Скандали та корупція в рядах соціалістів: навіщо Педро Санчесу дострокові вибори

Якщо ж дивитися виключно на рейтинги, то рішення Педро Санчеса провести дострокові вибори виглядає ледь не самогубством. Його соціалісти поступаються "Народній партії", і зрештою справа може дійти до формування правого уряду за участі Vox. Причому до житлової та міграційної криз додається ще одна проблема, яку прем'єру буде значно складніше пояснити чужими помилками, – корупційні скандали всередині його власної партії.

Поліція проводить обшуки у штаб-квартирі PSOE в Мадриді / Фото – EPA

Найболючішою стала так звана справа Koldo, яка починалася з розслідування махінацій із закупівлею масок під час пандемії Covid-19, але згодом переросла у значно масштабніший скандал. Колишнього міністра транспорту та одного з найвпливовіших функціонерів PSOE Хосе Луїса Абалоса у червні засудили до 24 років і 3 місяців ув'язнення за створення злочинної організації, хабарництво, розтрату та торгівлю політичним впливом.

Його колишній радник Кольдо Гарсія отримав майже 20 років. На додачу, окреме розслідування в рамках цієї справи шукає можливі махінації з державними контрактами, і серед її фігурантів опинився ще один колишній організаційний секретар соціалістів – Сантос Сердан.

Причому проблеми вже давно вийшли за межі самої партії та підібралися безпосередньо до родини прем'єра. Дружина Санчеса – Бегонья Гомес – у вересні потрапила під суд за звинуваченнями у торгівлі впливом та розтраті державних коштів. Водночас брат прем'єра – Давід Санчес – влітку отримав дев'ять років заборони обіймати державні посади через порушення під час його працевлаштування у провінції Бадахос.

Усе це накладається на стару проблему нинішнього уряду – відсутність власної більшості у парламенті. Після виборів 2023 року Санчесу вдалося зберегти владу лише завдяки складній домовленості з лівими та регіональними партіями, включно з каталонською Junts. Саме заради їхньої підтримки соціалісти пішли на суперечливу амністію для каталонських сепаратистів. 

Однак союз, який колись дозволив Санчесу втриматися при владі, тепер дедалі частіше блокує його ж власні рішення, і провал житлових декретів став лише найбільш очевидним прикладом.

Тому ідея дострокових виборів має для Санчеса певну логіку, навіть попри масив проблем. Адже чекати до 2027 року означало б ще багато місяців жити з парламентом, який практично неможливо контролювати, новими подробицями судових справ та постійним ростом рейтингів Vox. Натомість прем'єр вирішив атакувати першим і спробувати провести кампанію навколо теми житла, де відповідальність можна розділити з опозицією.

Прем'єр Іспанії Педро Санчес / Фото – Офіс президента України

У своєму зверненні про розпуск парламенту Санчес саме так і сформулював це питання для виборців. За словами прем'єра, країні потрібна значно ширша "прогресивна більшість", яка дозволить продовжувати соціальні реформи та долати спротив політичних і економічних еліт. 

Фактично іспанський прем'єр намагається перетворити голосування з оцінки власних результатів останніх 8 років на вибір між двома моделями майбутнього Іспанії.

З одного боку – соціалісти, які обіцяють сильніше втручання держави у житловий ринок та продовження нинішнього курсу (але мають обмежений інструментарій для цього через норми ЄС). З іншого – "Народна партія", якій для формування більшості майже напевно доведеться домовлятися з дедалі сильнішою Vox.

Саме тому Санчес іде на цей ризик зараз, адже йому потрібно, щоб іспанці у листопаді голосували не стільки за нього самого, скільки проти можливості побачити ультраправих на міністерських посадах.

Перед Педро Санчесом постало чимало викликів / Фото – Офіс президента України

Питання лише в тому, чи дійсно іспанський виборець бачить аж таку сильну загрозу в приході ультраправих до влади, або ж більшою проблемою тут і зараз є безкінечні кризи та скандали, пов'язані з соціалістами на чолі з Педро Санчесом.