США відкупились від Ірану за 300 мільярдів: чи зупинив Трамп війну та як угода вплине на Україну
США та Іран уклали тимчасову мирну угоду, зупинили бойові дії та оголосили про відновлення судноплавства в Ормузькій протоці.
Новини про "пісділ" (англійською peace deal, тобто мирна угода, але в устах Трампа ці слова зажили окремим життям і сталим мемом) суттєво знизили ціни на нафту, що само по собі вже стало дуже доброю новиною (і це те, що має тішити українців і ЄС).
Ця угода була оголошена Трампом черговою своєю перемогою, втім, залишає чимало питань. Наприклад, що це за 300 мільярдів, як поведе себе Ізраїль, що будуть робити США та Іран далі в разі, якщо домовитися за 60 діб не вдасться? Чи є мирна угода Трампа з Іраном чернеткою потенційної заморозки війни в Україні?
Відповіді на них шукає 24 Канал разом з експертом з міжнародних відносин, засновником аналітичної спільноти Resurgram Дмитром Корнієнком.
Читайте також США та Іран вже підписали мирний меморандум онлайн: про що там мовиться
Перемога за перемогою
Ми живемо в епоху постійних перемог і нечуваних пісділів, а їхній чудовий автор – президент США Дональд Трамп – не втомлюється про них розповідати. З початку воєнної операції проти Ірану 28 лютого 2026 року він щонайменше 60 разів говорив про перемогу або фактичний розгром Ірану. Із них приблизно 30 були прямими деклараціями перемоги, а решта – синонімічними або контекстуально рівнозначними твердженнями.
До цього потрібно додати, що минулого року Трамп вже переміг Іран. Та війна, відома як 12-денна, тривала з 13 по 24 червня 2025 року й завершилася заявами Трампа, що ядерна програма держави-терориста знищена. Але чомусь про ту перемогу Трамп вже не згадує.
Трохи пізніше він змінив риторику і до перемоги почав додавати ще й про угоду з Іраном. Журналісти CNN порахували, що станом на 9 червня 2026 року Трамп 37 разів казав, що про те, що угода з Іраном близька або її хочуть укласти. Втім, жодної угоди укладено не було.
Після того такі заяви знову лунали. Але 11 червня "переможені" збили американський гелікоптер, а наступного дня Трамп оголосив про майбутню атаку на іранський острів Харк (центр іранської нафтопереробки та логістики, – 24 Канал), яку сам же за кілька годин скасував.
Нарешті в ніч на 13 червня Трамп оголосив про те, що всі домовленості погоджено, а офіційно угоду буде укладено в п'ятницю, 19 червня. Підписання очікувалося в Швейцарії.
Але чекати кінця тижня чомусь не стали і зробили це надвечір 17-го. Але в електронному форматі. При цьому Трамп говорив про те саме ще 15 червня, але це фактично сталося лише за 2 дні.
Нарешті 17 червня Трамп ще раз публічно оголосив про фізичне підписання копії 14-пунктового Меморандуму про взаєморозуміння з Іраном. Угоду він нібито підписав під час вечері у Версалі (нині він гостює у Франції на саміті G7). CNN пише, що після цього Ірану надіслали фото, а потім Іран підписав свій примірник. Це зробив президент країни Масуд Пезешкіан в Тегерані.
Підписання угоди – як це було:
На думку Дмитра Корнієнка, сам факт оголошення про угоду та підписаний Меморандум, якщо відкинути усі "спецефекти", є безумовним позитивом. Це не скасовує того факту, що Америка та її лідер втратили обличчя, якби не намагалися довести протилежне. Але вміння зупинитися і зробити знамените трампівське TACO – це спроба мінімізувати втрати. І спроба вдала. І це те, що відрізняє Трампа від Путіна.
Якщо розглядати сам підхід як намір вийти із війни, яка вимагала від себе або підвищення ставок (дуже ризикованих), тобто проведення наземної операції, то ця угода є правильним кроком з можливістю все ж таки вийти. Сама угода за змістом є капіталітивною для США, але за наміром і ціллю підписання вона якраз робить те, що не зробив Путін. Йому ще в 2022 році треба було не вимагати максимальних вимог, а виходити з війни, яка вже не виконувала його стратегічні цілі. І в цьому Трамп виявився розумнішим за Путіна.
Що це за 300 мільярдів?
Меморандум про взаєморозуміння між США та Іраном має 14 сторінок. Головне, що треба про нього розуміти, – це не остаточна угода, а тимчасове рішення, щоб розблокувати Ормузьку протоку, яка не була проблемою до початку війни. На пошуки вирішення спірних питань сторони відвели собі 60 днів, за які мають узгодити всі спірні позиції.
В обмін на згоду Ірана не блокувати Ормуз США погодились на поступове зняття санкцій, а головним є створення під егідою Америки та її арабських союзників спеціального фонду реконструкції Ірану на суму 300 мільярдів доларів.
Що ж, щодо розморожування – на це відповісти легко. Ми забрали у них чимало грошей, і у нас – це їхні гроші, які ми у них забрали. Коли це не наші гроші, то це їхні гроші, і ми їх заморозили в певний момент часу. Гадаю, нам доведеться їх повернути, розумієте? Якщо ми їх не повернемо, ніхто більше ніколи не інвестуватиме в долар,
– Дональд Трамп пояснює, чому переможений ним особисто близько 60 разів терористичний режим має отримати мільярди.
Значна частина цих коштів – гроші самого Ірана (мінімум 24 мільярди), заблоковані численними санкціями (до того, як Росія напала на Україну, саме Іран був рекордсменом за числом накладених обтяжень).
Втім, це можна назвати і репараціями, на яких наполягав Іран. І саме так цей момент подадуть всередині Ірану. Вже так він сприймається у світі. Але здебільшого це "віртуальні гроші".
Цей момент детально пояснює пан Корнієнко у розмові з 24 Каналом.
Пам'ятаєте, ресурсну угоду України і багато-багато обіцяних мільярдів від аналогічних угод? А ще є багато-багато обіцяних мільярдів в рамках Фонду миру Трампа для Сектора Гази, який зараз є нульовим? Так там вже звітують, що жодна країна не внесла гроші, які обіцяла. Так само і тут. Ці 300 мільярдів – це політичне зобов'язання США провести інвестиції в відбудову Ірану. І більше нічого. Якщо ми кажемо про 24 мільярди, то це фізичні кошти, заблоковані на банківських рахунках, переважно Катару і Південної Кореї. Коли ми кажемо за 300 мільярдів, то це, скажімо так, обіцянка одружитися, але обіцянка не завжди означає її виконання.
Також експерт наголошує на іншому важливому пункті угоди. Про те, що не лише США буде знімати санкції з Ірану, але й ООН. А це вирішується через Раду Безпеки, де засідають Франція та Велика Британія, з якими Трамп цього тижня так чудово знайшов спільну мову на саміті G7 в Евіані й навіть знову почав "гарно думати" про Україну. Корнієнко пов’язує ці зміни в риториці Трампа саме необхідністю домовлятися про мир з Іраном. І це один плюс для України.
Трамп почав дослухатися до європейців, бо в самій угоді прописані не тільки європейські санкції, але й санкції ООН. Треба, щоб Франція чи Великобританія не наклали вето Радбезу ООН. Це раз. І другий момент, у межах санкцій ООН європейці теж заблокували активи Ірану. Там набагато менша сума (ніж 24 мільярди, – 24 Канал), але це активи переважно фізичних осіб можновладців Ірану. І я думаю, що мова теж йде про ці кошти, щоб Європа розпакувала. Саме пов'язано з певним потеплінням Трампа на G7 і тим, що американці вперше за тривалий час підписали спільний комуніке, яке засуджує Росію.
Це вже мир чи ні?
Угода передбачає повне припинення бойових дій, зокрема, в Лівані, де взагалі-то Ізраїль продовжує воєнну операцію проти Хезболли, але не дуже розрізняє, хто там є хто, тому гатить по всім.
У Версалі Трамп заявив, що США надіслали Ізраїлю копію угоди.
Також документ передбачає поступове зняття санкцій з Ірана, а той має подумати про обмеження своєї ядерної програми. При цьому Трамп якось непомітно відмовився від своїх максимальних цілей і ввечері 17 червня затято обґрунтовував перед журналістами необхідність того, щоб Іран зберіг свої балістичні ракети.
У них мають бути якісь ракети, бо вони є в інших. У них теж мають бути такі можливості. Хтось сказав: "Не слід дозволяти їм мати хоча б одну ракету". У мене є такі люди – і деякі з них мені подобаються, але я не думаю, що вони дуже розумні. "Сер, не можна дозволяти їм мати будь-які ракети". Я відповів: "Ну і що мені робити? Дозволити Саудівській Аравії мати ракети, а їм – ні? "Так, сер", – відповіли мені. Але так не вийде. Розумієте, так це не працює. Так це не працює, – Трамп про балістичні ракети Ірану.
З балістикою вийшло цікаво. У своєму поясненні Трамп дійшов до того, що Іран має її мати, бо мають інші. Але це ж поясненння використовує і сам Іран. Але не щодо балістики, а коли говорить про ядерну програму. Бо ядерна зброя є у США, які атакують Іран. І в Ізраїля (хоч і не офіційно), який робить те саме. І не дуже бажає зупинятися, не боячись визвати гнів Трампа.
Але наразі президент США до такого логічного ланцюжка не дійшов, тому продовжує вірити, що все буде добре. А якщо не буде – пообіцяв знову бомбити Іран.
Коли я кажу "назавжди", це має бути назавжди. Але якщо це не назавжди, ми бомбитимемо їх. Їх бомбитимуть, так само, як я бомбив їх у середу ввечері та у вівторок ввечері і збирався бомбити їх у четвер ввечері з утричі більшою інтенсивністю, і вони це знали. Я бомбитиму їх. Ось так це буде, поки я президент. Якщо у вас слабкий, жалюгідний президент, можливо, цього не станеться, але я можу лише виконувати ту роботу, яку мушу виконувати. У мене попереду ще довгий шлях. У мене залишилося майже три роки,
– Трамп не забуває погрожувати Ірану.
Втім, він вже це робив. І не раз. Але попри оголошені численні перемоги Іран та Корпус Вартових Ісламської Революції, який на час війни фактично узурпував владу, не капітулювали. Ба більше, вони пересвідчились, що мають в руках дуже сильну карту - блокаду Ормузької протоки. І можуть розіграти її знову.
Що ж до США, то вони після всіх тих погроз, мають вивести свої сили з прилеглих районів протягом 30 днів після укладення остаточної угоди. Це також прописано у Меморандумі.
Тому не дивно, що виступаючи на прес-конференції після саміту G7, Трамп робив акцент вже не на тому, що Іран ніколи не повинен мати ядерної зброї (як казав раніше), а не тому що продовження війни з Іраном завело б світ до економічної катастрофи.
Якби ми не уклали угоду, нам довелося б продовжувати бомбардувати їх ще два, три, чотири тижні, можливо, два роки. Весь цей час Ормузька протока була б закрита, а ринки лежали б. Чого я точно хотів уникнути, так це економічної катастрофи. Якби ми продовжували в тому ж дусі, це могло б статися. Я знаю одне: щойно ми заговорили про можливість укладення миру, фондовий ринок злетів, як ракета,
– Трамп зміщую акценти.
Що далі та які висновки для України
Попри те, що підписаний Трампом у Версалі документ не виглядає остаточним рішенням, ринки на нього відреагували вкрай позитивно.
Ціни на нафту суттєво впали і нині Brent торгується в районі 80 доларів за барель. Це найкращі новини, зокрема, для України, адже на війні та піднятті цін дуже гарно заробляла Росія.
До теми Після укладення угоди між США та Іраном: перші танкери пройшли через Ормузьку протоку
Іранська кампанія Трампа дала Москві новий імпульс до продовження війни проти України. Та, зі свого боку, зробила все можливе, щоб той імпульс загасити (шляхом підпалу НПЗ та створення бензинової кризи в Росії, тепер вона сама купує бензин в Азії), але факт залишається фактом.
Так само залишається фактор Нетаньягу. Той продовжує працювати в амплуа берсерка і точно буде шукати будь-який привід, щоб завдати удару по Ливану, Ірану чи ще комусь. Рано чи пізно це точно станеться. І ніякі матюки Трампа цього не зупинять.
На думку Корнієнка, Ізраїль в цій ситуації є джокером, але з власною думкою та цілями. Власне, він вже це демонструє, намагаючись саботувати мирні домовленості, але у США є контраргументи і вони мають потенціал охолодити гарячі голови в Тель-Авів. Втім, просто і легко це не буде.
Ми вже бачили спроби Ізраїля атакувати Бейрут і атакувати, причому цілі нехай і були пов'язані з Хезболлою, але це цивільна забудова, де гинуть також і цивільні. Це був явний намір для зриву перемовин. Також була заява Нетаньягу, що Ізраїль не зобов'язаний виконувати угоду... Звісно, Ізраїль незадоволений угодою (бо Нетаньягу обіцяв повну перемогу над Іраном). Тому зараз буде шукати шляхи її зриву, але теж таки треба розуміти, що поки те, що Ізраїль дуже залежний від американської підтримки. Особливо ППО. Фактично він може функціонувати і вести війну тільки в тій формі, коли він гарантує захищення неба. Бо як тільки ракети або дрони Хезболли починають пробивати ППО – це виявляється достатньо чутливою темою для уряду Натаньягу.
Так само при владі в Ірані залишається терористичний режим. У цій війні він вистояв і отримав легітимність. Втрати і жертви для Корпусу – побічні моменти, на які можна не зважати.
На них зважає цивільна влада (президент, спікер та чиновники), і економічні проблеми Ірана, через які країна повстала в січні 2026, лише поглибились. Втім, Корпус показав, що готовий розстрілювати мітингарів, а гроші від зняття санкцій та фактичні репарації мають витягти економіку з прірви. Або хоча б зупинити падіння, що вже буде успіхом.
Думка Угода з Іраном – чернетка українського миру
При цьому ніхто не має ілюзій, куди піде основна частина грошей. Так, ви все правильно зрозуміли. На атомний проєкт.
Іранська влада у 2026 році остаточно переконалась, що без атомної бомби з ними не будуть рахуватися. Перекриття Ормузької протоки виявилось сильним важелем, але поки він спрацював, пройшли місяці. Наявність ядерної зброї скоротить час очікування до хвилин. Але наразі отримати цей аргумент Ірану буде дуже непросто.
На думку Корнієнка, Корпус Вартових, який нині є реальною владою в Ірані, після укладення мирних угод точно спробує відродити свою ядерну програму, але зробити йому це буде важко, адже це досі дуже та дуже дорого. А Ізраїль так само буде пильно стежити і шукати привід втрутитися та закинути відповідні думки в голову Трампа.
У такому економічному стані, в якому нині опинився Іран, йому буде важко продовжувати. Але він може створити прототипи, проте, є нюанси . Ми це бачимо на прикладі Росії. Кремль виділяє набагато більше коштів, ніж Іран, на утримання вже наявної зброї. Але там постійно "виникають неприємні ситуації", як от вибухи в шахтах (ракети "Сармат", – 24 Канал). Збагатити уран - це тільки пів біди. Треба мати якісні можливості його доставки і всього іншого.
Ця угода провальна, бо вона гірше за угоду 2016 року ("ядерна угода" між США на чолі з Обамою, Європою та Росією з Іраном, – 24 Канал), бо там хоча б був наявний контроль. А тут уран, наскільки відомо, буде зберігатися на території Ірану. Контроль має прописатись там впродовж 60 днів. Але ніхто не знає, зрештою, що буде впродовж цього періоду.
Що ж до очікувань того, що тепер Трамп отримав "шаблон миру" і спробує накласти його на нашу війну, то експерт вважає такі думки поспішними.
На думку Корнієнка, угода Трампа з Іраном не може бути прологом для потенційної мирної угоди між Україною та Росією. Можливо, Трамп би про це мріяв, але свій час і шанс він вже втратив. Так само як і шанс на Нобелівську премію миру, але в нього завжди залишиться премія миру FIFA.
На "український пісділ" у Трампа було півтора роки і ми бачимо, чим це завершилось.США не є стороною конфлікту в війні України та Росії. США може активізувати або заморожувати свою участь в переговорах, але ключовим відображенням перспективи якихось договорів про завершення як мінімум активної фази війни буде ситуація на полі бою та стан підтримки України від європейських країн. Ми бачимо, що всі ці панічні заяви, що нібито з виходом США Україна не зможе підтримувати свій темп, виявились перебільшенням, оскільки Європа не просто компенсувала нестачу військової допомоги США, а продовжує нарощувати. З США все перейшло на товарно-грошові відносини. Казати, що Трамп репетирував свій "пісділ" в Ірані і перейде з такими же положеннями на Україну, мені здається, що це є таке, як мінімум, викривлена теза.
Часті питання
Які основні умови тимчасової мирної угоди між США та Іраном?
Тимчасова мирна угода передбачає зупинку бойових дій та відновлення судноплавства в Ормузькій протоці. США погодилися на поступове зняття санкцій з Ірану та створення фонду реконструкції Ірану на суму 300 мільярдів доларів. Іран, у свою чергу, не блокуватиме Ормузьку протоку.
Як угода між США та Іраном вплинула на світові ринки?
Новини про мирну угоду суттєво знизили ціни на нафту, що стало позитивною новиною для України та ЄС. Угода сприяла покращенню економічних показників, зокрема, фондовий ринок зріс після анонсу домовленостей.
Чи можна вважати угоду між США та Іраном завершеною?
Підписаний Меморандум про взаєморозуміння є тимчасовим рішенням, а не остаточною угодою. Сторони мають 60 днів на узгодження всіх спірних питань. Угода передбачає повне припинення бойових дій, проте остаточна реалізація залежить від подальших переговорів.