Цинічні бариги: чому Трамп уклав "дизельну угоду" з Путіним і як їм обом заважає незалежна Україна

Журналістка 24 Канала Альбіна Підгірняк проаналізувала останні події так званих "мирних переговорів під егідою Трампа" та пояснює, чому вони виявилися ширмою для бізнесових угод між командою президента США та російського диктатора Путіна, а також як цьому бізнесу на крові заважає позиція незалежної України, яка продовжує боротися за виживання попри зраду союзника, шалений тиск та погрози.

Хабар від Путіна під прикриттям мирних переговорів

Дональд Трамп домовився з Путіним про постачання російського дизельного пального на американський і світовий ринки. Обсяги величезні — сьогодні 300 тисяч тонн пального, післязавтра — мільйон тонн.

Але, по-перше, у Росії стільки немає. По-друге, російське дизельне пальне — найгірше у світі. Його виробляють за технологіями 1950 року, і воно придатне хіба що для обігріву методом відкритого горіння. Заливати таке у двигун красивих і потужних американських авто не можна.

Втім, в Америці є LUKOIL North America. Компанія не має власного заводу, а лише 230 автозаправних станцій. Путін попросив Трампа подбати про них і вивести їх з-під санкцій. Для цього емісари Трампа Віткофф і Кушнер і літали до Моски під прикриттям переговорів про мир в Україні.

На переговорах з Путіним емісари Трампа думали не про мир, а про гроші / фото – Кремль

Коли Трамп обіцяє залити всю Землю російським дизельним пальним, якого немає і яке нікому не потрібне, це означає, що вся мережа LUKOIL North America продовжить працювати, не побоюючись санкцій і забезпечуючи прибуток.

Зрада заздалегідь

Тим часом перша партія російського дизельного пального вже наближається до узбережжя Сполучених Штатів Америки.

За інформацією, яка з'явилася 10 жовтня 2026 року, танкер MINERVA ZEN перевозить близько 230 тисяч барелів дизельного пального з Росії. Судно вийшло з порту Санкт-Петербурга ще 22 вересня та попрямувало через Атлантичний океан у напрямку східного узбережжя США.

За даними моніторингу морських перевезень, танкер може прибути до американського узбережжя найближчими днями. Особливу увагу привертає дата відправлення вантажу, адже російське паливо вирушило в дорогу майже за три тижні до того, як президент США Дональд Трамп публічно оголосив про домовленості з Володимиром Путіним щодо постачання російських нафтопродуктів.

9 жовтня Дональд Трамп заявив про досягнення угоди з російським керівництвом, яка передбачає відновлення постачання значних обсягів дизельного пального на американський та світовий ринки. За оголошеними умовами, Росія повинна забезпечити негайне постачання понад 300 тисяч тонн дизеля, а протягом наступних місяців передбачаються додаткові партії.

Вашингтон пояснює таке рішення необхідністю стабілізувати ситуацію на паливному ринку та знизити ціни, які суттєво зросли через міжнародну енергетичну кризу. Одночасно американська адміністрація пішла на тимчасове послаблення санкційних обмежень щодо російських нафтопродуктів, фактично відкривши можливість для відновлення відповідних торговельних операцій.

Водночас інформація про рух танкера MINERVA ZEN викликала запитання щодо того, коли саме Вашингтон і Москва почали обговорювати постачання російського пального. Якщо судно справді перевозить дизель для американського ринку, його вихід із Санкт-Петербурга 22 вересня може свідчити про те, що підготовка до таких поставок розпочалася значно раніше за офіційне оголошення угоди.

Історія танкера MINERVA ZEN доводить, що план зради були узгоджено заздалегідь / Скріншот

Звісно, сам факт відправлення танкера ще не доводить, що домовленість між Трампом і Путіним була укладена саме у вересні. Точна дата погодження умов, кінцевий покупець вантажу та всі деталі маршруту потребують додаткового підтвердження.

Ситуація розгортається на тлі продовження повномасштабної російської війни проти України та дискусій навколо економічного тиску на Москву. Раніше американські санкції були спрямовані на обмеження доходів російського енергетичного сектору, який залишається одним із головних джерел надходжень до бюджету РФ.

Відновлення закупівель російського дизельного пального у Вашингтоні пояснюють домовленості передусім економічними причинами. Сполучені Штати зіткнулися зі значним подорожчанням дизельного пального, що впливає на транспортні перевезення, сільське господарство, логістику та вартість багатьох товарів.

Адміністрація Трампа розраховує, що збільшення пропозиції пального допоможе стримати зростання цін. Однак частина експертів сумнівається, що додаткові російські поставки зможуть суттєво змінити ситуацію на американському ринку, оскільки проблема пов'язана не лише з обсягами імпорту, а й із загальним дефіцитом нафтопереробних потужностей та перебоями у світовій торгівлі.

Поява російського дизеля поблизу американського узбережжя майже одразу після публічного оголошення угоди стала окремою темою обговорення. За повідомленнями, маршрут танкера відстежували за допомогою спеціалізованих систем морського моніторингу. При цьому MINERVA ZEN є танкером під грецьким управлінням, що також необхідно враховувати при оцінюванні характеру перевезення.

Поки що немає достатнього незалежного підтвердження того, що вантаж уже проданий конкретному американському покупцеві або що судно отримало остаточне призначення на розвантаження в одному з портів США. Але станом на 11 жовтня з'явилися повідомлення про наближення до США танкера з приблизно 230 тисячами барелів російського дизельного пального, відправленого ще 22 вересня.

На цьому тлі вже офіційно оголошено нову домовленість між Вашингтоном і Москвою щодо постачання російських нафтопродуктів. Головне питання полягає в тому, чи був рейс MINERVA ZEN частиною заздалегідь підготовленої угоди, чи його вантаж лише згодом пов'язали з новими домовленостями. Відповідь залежатиме від підтвердження документів на перевезення, фактичного порту прибуття та інформації про покупця пального.

Трамп використав Україну як ширму

Звісно, такі дії США викликали питання у всіх, але найбільше в України. Бо заява про дизельну угоду Трампа з Путіним відбувалась на тлі нового раунду переговорів України та США у Флориді та посилення російських атак по українським містам. Лише за останні дні російськи бомби, дрони та ракети вбили близько 80 цивильних, зокрема, дітей. Вочевидь, що реакція України на такий удар в спину від США, а це він і був, не могла бути іншою.

Зеленський жорстко розкритикував Трампа і назвав його дії "слабким рішенням сильної держави", наголосивши, що додаткові енергетичні доходи Росії можуть посилити її фінансові можливості для продовження війни. Трамп у відповідь переклав все проблеми на Україну і знову заспівав пісню про поганого Зеленського, який не хоче миру і якого давно треба замінити.

Трамп вкотре заводить "стару шарманку":

У Києві оперативно відреагували на заяву президента США про те, що Україні нібито потрібен новий президент, який зможе домовитися про завершення війни. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив, що питання про те, хто очолюватиме державу, можуть вирішувати виключно громадяни України.

Трамп зробив цю заяву 10 жовтня, критикуючи Володимира Зеленського за відсутність домовленості з Росією та українські удари по російських нафтопереробних заводах. Американський президент запропонував Україні обрати іншого керівника, який, на його думку, зможе укласти угоду про припинення війни.

Сибіга у відповідь наголосив, що Зеленський продовжує керувати країною під час повномасштабної війни, а визначати майбутнього президента має український народ. За його словами, рішення щодо української влади не можуть ухвалюватися за межами України.

В Україні розуміють, що сподівання на адекватну позицію Адміністрації Трампа марні / фото – Офіс Президента

Наразі в Україні продовжує діяти воєнний стан. Закон прямо забороняє проведення президентських виборів у цей період, а повноваження чинного президента продовжуються до вступу на посаду новообраного президента після скасування воєнного стану.

Президент Зеленський очолює нашу націю в часи війни – війни за незалежність, свободу та гідність. Він має підтримку українського народу, і українці мають право вирішувати. Заяви з-за кордону лише підтверджують, що він добре виконує свою роботу. Він заслуговує на підтримку, – заява міністра Сибіги.

Трампа критикую навіть свої

Рішення Трампа щодо російського дизеля викликало критику і в самих США, причому з обох партій.

Республіканець Дон Бейкон заявив, що купувати російське пальне заради зниження цін у США — неправильний підхід, оскільки ці гроші зрештою підтримують російську воєнну економіку.

Сенатор-республіканець Кевін Крамер окремо висловився щодо українських ударів по НПЗ. За його словами, такі атаки мають військово-економічне обґрунтування, оскільки нафтова галузь залишається одним із джерел доходів Росії.

Голова комітету Сенату з питань збройних сил Роджер Вікер також раніше закликав адміністрацію сильніше тиснути на Москву — через санкції проти енергетичного сектору, тіньового флоту та каналів постачання технологій.

Серед демократів одним із найжорсткіших критиків став лідер демократів у Сенаті Чак Шумер. Разом із Джин Шахін, яка є провідною демократкою в сенатському комітеті із закордонних справ, та Елізабет Воррен, провідною демократкою в банківському комітеті, він виступив зі спільною заявою проти послаблення санкцій.

Вони заявили, що дозвіл на глобальні закупівлі російського дизеля на шість місяців суперечить політиці скорочення російських енергетичних доходів і не відповідає курсу, який Конгрес підтримав лише кілька тижнів тому новими санкціями.

Окремо виступив сенатор-демократ Річард Блументаль. Він заявив, що скасування обмежень на російський дизель дає додаткові доходи російській економіці та йде врозріз із двопартійним санкційним законодавством Конгресу. Блументаль закликав Трампа скасувати це рішення.

Колишній віцепрезидент Трампа Майк Пенс також виступив проти домовленості, заявивши, що послаблення економічного тиску на Росію відбувається в момент, коли вона продовжує війну проти України.

Важливо, що критика нового рішення Трампа йде не лише від демократів. Частина республіканців також вважає, що замість відкриття ринку для російського пального Вашингтон повинен продовжувати економічний тиск на Москву.

При цьому Білий дім паралельно тисне на Україну через удари по російських НПЗ, тоді як у Конгресі є політики з обох партій, які вважають саме російські енергетичні доходи одним із головних напрямків, по яких потрібно посилювати тиск.

Тим часом Трамп сам дивується, що він може говорити, що завгодно, але є американці, котрі продовжують йому аплодувати. 

Трамп і "божа роса" – дивіться відео:

 У Москві святкують

У Кремлі слова Дональда Трампа про те, що Україні нібито варто обрати іншого президента, зустріли майже як подарунок. Спецпредставник Путіна Кирило Дмитрієв одразу назвав цю заяву "знаковою та історичною" і повторив те, що Москва говорить уже роками: мовляв, проблема не в Росії, яка почала найбільшу війну в Європі за десятиліття, а в українському керівництві, яке нібито "не хоче миру".

І тут уже навіть не потрібно нічого додумувати — достатньо просто поставити поруч факти.

Росія вторглася в Україну, окупувала частину території, продовжує наступ, регулярно запускає по українських містах ракети й сотні дронів, атакує енергетику, житлові будинки та інфраструктуру. Але паралельно представники Кремля виходять і розповідають, що війну нібито "розпалює Зеленський".

Москва при цьому не погоджується на просту схему: припинити 

вогонь, а далі вести переговори. Кремль продовжує наполягати на своїх територіальних і політичних вимогах, включно з претензіями на українські землі, які російська армія навіть не змогла повністю захопити.

Україна неодноразово говорила про готовність до взаємних кроків із деескалації. Наприклад, припинити удари по російській енергетичній інфраструктурі, якщо Росія одночасно припинить бити по українській. Але Москві така проста взаємність не підходить — вона хоче поступок від України, не припиняючи власних атак.

На цьому тлі Кремль уже давно намагається перевести розмову з питання "чому Росія продовжує війну?" на питання "чому Зеленський досі президент?".

Тему його "нелегітимності" російські чиновники розкручують не перший рік. Пєсков та інші представники Кремля регулярно говорять про вибори в Україні, хоча прекрасно знають, що країна живе в умовах воєнного стану і що саме російське вторгнення зробило нормальний виборчий процес неможливим. Тому слова Трампа Москва сприйняла настільки тепло. Те, що роками говорила російська пропаганда, тепер прозвучало з Білого дому.

Ще показовіше, що все це відбувається одночасно з поступовим відновленням контактів між Вашингтоном і Москвою.

Трамп домовився з Путіним про повернення частини російського дизеля на ринок, а США тимчасово послабили частину обмежень. Кремль отримує можливість знову заробляти на енергоресурсах, тоді як від України Вашингтон вимагає не бити по російських НПЗ.

І майже відразу після цього з Москви звучить знайома пісня: Зеленський нібито заважає миру.

При цьому сама Росія нічого принципово не змінила. Війська з України не виводить. Безумовного припинення вогню не оголошує. Територіальних претензій не знімає. Удари по українських містах не припиняє. Але винним у тому, що війна досі триває, Кремль пропонує вважати Київ.

Кирило Дмитрієв став своїм для посланців Трампа / фото – Кремль

Окрема історія — сам Дмитрієв. Останнім часом він фактично став одним із головних каналів Кремля для переговорів із командою Трампа. Він їздить до США, говорить про майбутній бізнес, спільні енергетичні проєкти, Арктику, ресурси та можливість повернення американських компаній до Росії.

Тобто Москва намагається вибудувати дуже зручну для себе конструкцію: війну можна продовжувати окремо, а бізнес із Заходом — відновлювати окремо. Українські міста можна атакувати, але удари України по російських НПЗ треба припинити.

Росія може висувати вимоги щодо українських територій, але саме Київ нібито має доводити, що хоче миру. Кремль може роками намагатися впливати на українську політику, але потім представляти зміну українського керівництва як необхідну умову для закінчення війни.

Тому реакція Дмитрієва на слова Трампа була настільки швидкою. Для Москви це не просто вдала заява американського президента. Це фактично підтримка одного з головних кремлівських наративів: проблема нібито не в російській агресії, а в тому, хто сидить у президентському кабінеті в Києві.

І саме тут особливо видно весь цинізм цієї історії: держава, яка сама почала війну і досі її веде, намагається переконати світ, що для миру потрібно міняти не політику Кремля, а президента країни, на яку Кремль напав.