Залізна леді Японії: хто така Санае Такаїчі, яка стала першою жінкою-прем'єром, та що зміниться для України
- Санае Такаїчі стала першою жінкою-прем'єром Японії, очоливши Ліберально-демократичну партію після трьох спроб.
- Японія під керівництвом Такаїчі планує продовжувати підтримку України, включаючи гуманітарну допомогу та навчання українських саперів.
Японія офіційно отримала першу жінку на посаді прем’єр-міністра. Санае Такаїчі – протеже експрем'єра країни Сіндзо Абе й одна з найяскравіших постатей правого крила Ліберально-демократичної партії. Сьогодні вона очолює уряд країни, що стоїть на порозі глибокого політичного перелому. Та головна дискусія в Токіо точиться не навколо її історичного статусу як першої жінки в цій ролі, а навколо її консервативних переконань, мілітаризованої риторики та прагнення переглянути усталене бачення післявоєнної японської ідентичності.
24 Канал проаналізував, як Санае Такаїчі стала лідеркою японської владущої партії та зрештою очолила уряд країни, чому її кандидатура викликала суперечки в японських політичних колах та чи варто очікувати змін у політиці Японії щодо України. У цьому нам допоміг розібратися Такаші Хірано – колишній дипломат, журналіст, публіцист і один із небагатьох японських експертів, який вже понад десять років системно розповідає про Україну японською мовою.
Зверніть увагу! Текст оновлено 23 жовтня 2025 року.
До теми Як війна змінює Японію і чому підтримка України – це більше, ніж зброя: інтерв'ю з Такаші Хірано
Японська залізна леді: як Токіо отримав першу жінку-прем'єра?
Новобраною прем'єр-міністеркою Японії стала Санае Такаїчі. Вона пройшла довгий шлях у політиці – від регіональної депутатки до основної фаворитки японського консервативного істеблішменту. Такаїчі має на своєму рахунку аж три спроби очолити Ліберально-демократичну партію Японії (ЛДП) і лише остання, у жовтні 2025 року, принесла їй перемогу. Таким чином Такаїчі стала першою жінкою-прем'єром, формально відкривши для країни сторінку, яку японські та західні медіа одразу охрестили "епохою залізної леді".
Санае Такаїчі виступає перед колегами на внутрішньопартійних виборах, 4 жовтня 2025 року / Фото AFP
Перемога Такаїчі на виборах лідера ЛДП стала результатом тонкої внутрішньофракційної боротьби. У першому турі голоси за більш поміркованих кандидатів Шіндзіро Коідзумі та Йошімасу Хаяші розділилися, тоді як праве крило партії об'єдналося довкола Санае Такаїчі.
Важливу роль врешті зіграв експрем'єр Таро Асо – один із найвпливовіших членів партії. Саме його рекомендація підтримати кандидатку, що отримала найбільше голосів рядових членів партії, стала вирішальною для переваги Такаїчі в другому турі.
Втім, перемога була символічною не лише через гендерний аспект. ЛДП, яка традиційно панувала в японській політиці з 1955 року, сьогодні стикається з великою кількістю проблем, фактично втрачаючи монополію на владу. Скандали з партійними фондами та зростання рейтингу ультраправої партії "Сансейто" поставили консервативну ЛДП на межу втрати своєї основної електоральної бази. І як раз у зростанні ваги популістів проглядається логіка вибору Такаїчі на пост лідерки партії.
Публіцист Такаші Хірано в коментарі 24 Каналу пояснив різницю між європейським і японським політичним популізмом, підкресливши, що японське суспільство завжди було в більшості консервативним та традиціоналістським. Таким чином "Сансейто" та її гасло "Японія понад усе" – хоч і є риторично більш гучним та додає партії ваги в очах власної електоральної бази, все ж не передбачає докорінних змін у політиці держави та не свідчить про глибокі зміни у суспільних настроях в Японії.
Ультраконсервативна, фактично праворадикальна партія на останніх парламентських виборах вперше здобула близько 8% голосів, коли раніше такі сили ледве долали 2 – 3%. Їхня кампанія базувалася на популістських гаслах про обмеження прав іноземців і "захист традиційних цінностей", із риторикою на кшталт європейських правопопулістів, та вони й самі не приховують, що бачать себе японським аналогом цих партій. Утім, я б не сказав, що саме суспільство стало радикальнішим. Радше навпаки – ті самі електоральні групи, які раніше підтримували ЛДП, цього разу частково перемкнулися на більш популістських політиків. Самі політики це зрозуміли – і тепер активніше використовують подібні меседжі у своїх кампаніях. Але фундаментальна структура японського суспільства залишається стабільною і передбачуваною.
Лідер партії "Сансейто" Сохей Камія виступає з передвиборчою промовою, липень 2025 року / Фото Yoshio Tsunoda / AFLO / IMAGO
Водночас Такаїчі зробила ставку на "повернення до традицій" і переосмислення спадщини Сіндзо Абе. Вона пообіцяла відновити так звану абеноміку, а також захищати національні цінності від "ліберальних перегинів". Такі тези повернули їй довіру консервативного електорату, але одночасно налякали поміркованих партнерів по коаліції.
Довідково! Абеноміка – це стратегія, запроваджена колишнім прем'єр-міністром Сіндзо Абе, спрямована на виведення Японії з дефляції завдяки трьом напрямкам: м'якій монетарній політиці, активним державним витратам та структурним реформам.
Стратегія мала б стимулювати економічне зростання, підвищити інфляцію й зробити економіку гнучкішою, хоча результати виявилися змішаними – борг зріс, а інфляція залишалася низькою. Однак для Санае Такаїчі ця модель стала ідейним символом наближеності до курсу свого наставника Абе та інструментом відновлення "сильної держави".
Та перемога на внутрішніх праймеріз і формальне призначення ще не означають повноцінного контролю над політичним процесом. Санае Такаїчі очолила уряд у момент, коли Ліберально-демократична партія втратила давнього союзника – партію "Комейто", і тепер змушена шукати нові формати співпраці з більш наближеними політичними силами. Її здатність утриматися при владі залежатиме від того, чи зможе вона зміцнити власну фракцію та переконати поміркованих депутатів, що її "залізна жорсткість", про яку охоче пишуть медіа, здатна поєднуватися з політичною гнучкістю.
Розвал давньої коаліції: як Японія уникнула парламентської кризи?
Основною проблемою для Санае Такаїчі на шляху до крісла прем’єр-міністерки став раптовий вихід партії "Комейто" з коаліції з ЛДП, що стало не просто політичним розлученням, а кінцем 25-річного симбіозу, який забезпечував Японії стабільність навіть у періоди найжорсткішої політичної та економічної турбулентності. Для Ліберально-демократичної партії це означало втрату не лише парламентської більшості, а й важливого морального балансу – поміркованого партнера, який пом’якшував консервативну риторику та утримував уряд від надмірної ідеологізації.
Варто зауважити, що ЛДП тривалий час була головною правоконсервативною силою Японії, а центристсько-релігійна "Комейто" з 1999 року підтримувала баланс між прагматизмом і націоналізмом. Такий союз гарантував парламентській більшості стабільність, а Японії – передбачувану внутрішню політику.
Причиною розриву стала криза довіри, спричинена скандалом із неналежним фінансуванням у рядах ЛДП. Лідер "Комейто" Тецуо Сайто заявив, що партія не може залишатися у коаліції, в якій "не зроблено жодних висновків" після дворічного розслідування щодо тіньових пожертв і махінацій із партійними фондами.
На додачу, обрання Санае Такаїчі лідеркою ЛДП також відвернуло членів "Комейто" від подальшої підтримки життєздатності цієї коаліції, але вже через різницю в поглядах. Представники "Комейто" навіть окремо наголосили, що не будуть голосувати за обрання Такаїчі прем'єркою Японії.
ЛДП втратила більшість в обох палатах парламенту Японії / Інфографіка Financial Times
Вихід "Комейто" з коаліції різко змінив розклад сил у парламенті. ЛДП, яка мала 196 місць у нижній палаті – на 37 менше за абсолютну більшість, раптово втратила партнера, що забезпечував їй стабільність і контроль над урядом.
Для новообраної лідерки партії Санае Такаїчі це стало першим серйозним випробуванням на посаді прем’єр-міністерки, адже її уряд сформований у момент, коли більшість у парламенті залежить від ситуативних союзів і крихких домовленостей.
"Комейто" тим часом демонструє обережність і дистанціювання, хоча не відкидає ідеї нових політичних конфігурацій. Її ідеологія – поміркований центризм, соціальні реформи та пацифізм – робить її потенційним партнером для Конституційно-демократичної партії Японії (CDP). Якщо ці сили зможуть узгодити позиції, це створить прецедент для найширшої опозиційної коаліції в Японії за останні два десятиліття.
Певну надію для уряду Такаїчі принесла "Партія інновацій Японії" (JIP) – правоцентристська сила, що фактично контролює префектуру Осака та позиціює себе як реформаторську альтернативу старим партійним елітам. Ще під час партійного голосування лідер JIP Хірофумі Йошімура заявив, що "готовий серйозно розглянути" підтримку Такаїчі, але лише за умови включення до її програми пунктів про децентралізацію, дерегуляцію та розширення повноважень місцевого самоврядування.
Лідер "Японської інноваційної партії", губернатор префектури Осака – Йошімура Хірофумі / Фото Japan News
Зрештою їм вдалося досягнути угоди між двома партіями вже після виходу "Комейто" з коаліції, і це стало вирішальним моментом для Санае Такаїчі. Адже саме підтримка JIP забезпечила Такаїчі більшість голосів у парламенті під час обрання прем’єркою. Втім, попри формальну домовленість, нова конфігурація влади залишається крихкою.
Річ у тім, що JIP не увійшла до складу уряду, обмежившись угодою про парламентську підтримку. Це означає, що кабінет Такаїчі наразі функціонує на основі тимчасового балансу інтересів, а не на стабільній політичній коаліції. JIP уже неодноразово демонструвала здатність різко змінювати позицію перед виборами, а електорат партії очікує від її лідера конкретних реформ, а не просто участі у владних комбінаціях.
Таким чином, нинішня ситуація для Ліберально-демократичної партії залишається найнебезпечнішим моментом внутрішньої фрагментації з часів 1993 року, коли ЛДП уперше тимчасово втратила владу. Такаїчі змушена балансувати між вірністю власним переконанням і вимогами реальності, у якій без партнерів неможливо керувати. Її союз із JIP дав короткострокову стабільність, але водночас відкрив шлях до потенційного суперництва, адже лідер партії-партнера Йошімура дедалі частіше сприймається як політик на підйомі, а сама Партія Інновацій Японії – як головний вигодонабувач ослаблення старої партійної системи.
Впевненості у тому, що JIP братиме не лише формальну, а й більш проактивну участь у майбутніх політичних процесах Японії додає сама ідеологічна направленість партії, дуже схожа з позицією самої Санае Такаїчі та партії ЛДП. Колишній лідер "Партії інновацій Японії" Нобуюкі Баба навіть називав її "другою ЛДП", адже його партія також підтримує збільшення витрат на оборону та зміни в "пацифістському" складнику Конституції Японії щодо утримання збройних сил. Сама новообрана прем'єрка також наголосила, що обидві партії "мають багато спільних поглядів" та "рухаються в одному напрямку".
Новий погляд на оборону: як зміниться зовнішня політика Японії та чого чекати України?
Одне з найважливіших та найгостріших питань сьогодні – чи буде Санае Такаїчі вносити зміни в зовнішню політику Японії. Сама собою перемога більш жорсткої політичної лінії на партійних праймеріз не гарантує, що країна вийде на новий зовнішньополітичний курс.
Видається, що у питанні підтримки України з боку Японії поки не варто очікувати різких змін. Японія вже має історію підтримки України у сфері гуманітарної допомоги та реконструкції, і навряд чи це зміниться за будь-якого нового прем'єра. До прикладу, уряд Японії закупив засоби розмінування в українських компаній на понад 70 мільйонів доларів для ДСНС України.
Ба більше, останнім часом Японія робить кроки в бік більш практичної участі у підтримці України. Токіо направить кількох військовослужбовців Сил самооборони до Литви, щоб навчати українських саперів техніці розмінування. Зокрема, Японія також обмірковує варіанти приєднання до європейської "коаліції дронів", яка має на меті спільно постачати Україні безпілотні технології та підтримку.
Подібний крок здатен відкрити двері до передачі не лише дронів нелетального призначення (які здебільшого також використовуються для допомоги в розмінуванні), але й додаткових можливостей для технологічної координації з іншими державами та інвестицій в українську оборонку.
Прем'єр-міністр Японії Сіґеру Ісіба під час онлайн-саміту "Коаліції охочих" / Фото з сайту прем'єра Японії
Японія також активно бере участь у міжнародних дискусіях щодо гарантій безпеки для України. Зокрема, прем'єр Сіґеру Ісіба приєднувався онлайн до останніх чотирьох самітів "Коаліції охочих", а міністерство оборони оголосило про відправку японських інструкторів для навчання українських саперів у Європі. Це демонструє, що Японія прагне більш активної участі, не лише фінансової залученості, але й експертної та більш практичної підтримки.
Натомість регіональні гравці у Східній Азії, як-от Китай та Південна Корея, поки з обережністю розглядають перспективу майбутнього прем'єрства Такаїчі, через її тяглість до особливого трактування історичних подій та тих наративів, що вже сформувалися на сьогодні у відносинах із сусідами.
Та, як пояснює дослідник Такаші Хірано, відносини з Південною Кореєю навряд чи будуть докорінно змінені, адже попри всі історичні тонкощі та погляди Такаїчі, сучасна Японія має давню історію співпраці з цією державою, і фактично обидві країни представляють один демократичний табір.
Якщо ж Такаїчі все-таки стане прем'єркою, загальний зовнішньополітичний курс країни, включно зі стратегічним союзом із США та співпрацею з Австралією, Південною Кореєю, Філіппінами й Індією, залишиться незмінним. Це не просто політика однієї людини, а вже сформований державний курс, який підтримує і партія, і бюрократичний апарат.
Натомість ситуація у відносинах із Китаєм залишається більш невизначеною, але перш за все, через діяльність самого Пекіну в регіоні. З боку китайських комуністів все частіше лунають погрози силового приєднання острова Тайвань, що також прямо впливає і на безпекову ситуацію в самій Японії. Країна вже збільшила видатки на оборону до 2% від загального ВВП, і розглядає варіанти подальшого збільшення. Прихід таких політиків як Санае Такаїчі до влади може тільки прискорить цей процес.
Та проблема в тому, що японське суспільство наразі недостатньо усвідомлює потенційні загрози для Японії з боку Китаю, каже Хірано Такаші, тому поки не надто активно підтримує ідею розширення оборонних витрат та радикальних армійських реформ.
Японія має заздалегідь готуватися до такого розвитку подій, у тому числі через підвищення оборонних видатків. Водночас у японському суспільстві досі домінують пацифістські настрої, адже багато хто вважає, що головним завданням має бути дипломатія, а не мілітаризація. Але насправді вже давно доведено, що справжнє стримування можливе лише тоді, коли країна має реальну оборонну спроможність. Частина суспільства все ще думає, що можна уникнути війни завдяки "гарній дипломатії", не посилюючи армію. Це помилкове уявлення. Якщо інша сторона має рішучі наміри, тільки військова готовність може запобігти конфлікту.
Схема військових навчань Китаю навколо території острова Тайвань / The Japan Times
Водночас посилення мілітаризації може сприйматися Китаєм дуже однозначно, адже потенційних загроз, крім як з боку Пекіна, для Японії не проглядається. Експансіоністське прагнення Китаю силою змінити статус-кво для Тайваню так чи інакше несе ризики для Токіо – братимуть японці пряму участь у захисті острова чи ні – банально через територіальну наближеність до потенційної зони конфлікту.
Наразі перед урядом Санае Такаїчі стоїть завдання не лише втримати хитку парламентську більшість, а й визначити нову лінію безпеки для країни. Як ЛДП, так і "Партія інновацій Японії" поділяють бачення необхідності посилення обороноздатності та перегляду післявоєнного пацифізму, однак між ними існують відмінності у підходах. Для ЛДП це питання національного суверенітету і стримування Китаю, для JIP – прагматичне оновлення системи управління та розподіл оборонних ресурсів між регіонами.
Сама ж Такаїчі намагається поєднати ці підходи, просуваючи ідею "активної оборони", тобто посилення військових спроможностей без відкритого розриву з дипломатичними партнерами. Її головний виклик полягає в тому, щоб переконати японське суспільство, яке все ще тяжіє до пацифізму, що більша армія не означає автоматичного відходу від миру. І саме від того, наскільки вдало Такаїчі зуміє поєднати твердість зовнішнього курсу з внутрішнім відчуттям стабільності, залежатиме, чи стане її уряд коротким епізодом у політичній історії Японії, або ж початком нового етапу її стратегічного зміцнення.
Часті питання
Хто така Санае Такаїчі і чому її обрання на посаду прем'єр-міністра Японії викликало дискусії?
Санае Такаїчі є першою жінкою на посаді прем'єр-міністра Японії. Вона відома своїми консервативними переконаннями, мілітаризованою риторикою та прагненням переглянути післявоєнну японську ідентичність. Її кандидатура викликала суперечки через її політичні погляди та підтримку правого крила Ліберально-демократичної партії.
Які основні виклики стоять перед урядом Санае Такаїчі після її обрання?
Основними викликами для уряду Санае Такаїчі є вирішення внутрішніх партійних розбіжностей, відновлення довіри після розпаду коаліції з партією "Комейто", а також зміцнення обороноздатності Японії в умовах зростаючої напруженості зі сторони Китаю. Їй також потрібно переконати японське суспільство в необхідності змін у політиці безпеки без відходу від пацифізму.
Чи зміниться підтримка Японією України за нової прем'єрки?
Наразі не варто очікувати різких змін у підтримці Японією України. Японія вже має історію надання гуманітарної допомоги Україні, зокрема закупівлю засобів розмінування та навчання українських саперів. Ці заходи, швидше за все, продовжуватимуться, адже вони відповідають загальному зовнішньополітичному курсу країни, який підтримує і партія, і бюрократичний апарат.
Які політичні зміни можуть очікувати Японію під керівництвом прем'єрки Санае Такаїчі?
Під керівництвом Санае Такаїчі Японія може зіткнутися зі змінами в політичному курсі, зокрема в оборонній політиці, з акцентом на переосмисленні післявоєнного пацифізму та зміцненні національної безпеки. Водночас внутрішні виклики включають необхідність утримання коаліції та збалансування між консервативними ідеологіями та прагматичними реформами. Такаїчі намагається поєднати ці підходи, просуваючи ідею "активної оборони" та посилення військових спроможностей, одночасно прагнучи переконати суспільство, що це не означає відхід від миру.
Як вплине обрання Санае Такаїчі на зовнішню політику Японії та її відносини з сусідніми країнами?
Обрання Санае Такаїчі може призвести до посилення обороноздатності Японії та перегляду післявоєнного пацифізму, що викликає занепокоєння у регіональних гравців, як-от Китай і Південна Корея. Водночас відносини з Південною Кореєю, ймовірно, залишаться стабільними завдяки тривалій історії співпраці. Однак ситуація з Китаєм залишається невизначеною через експансіоністські прагнення Пекіна щодо Тайваню, які можуть вплинути на безпекову ситуацію в регіоні.