Росія готує напад на Європу та НАТО: до чого готують Лукашенка і чи є загроза з Білорусі

Після кількох місяців відносного затишшя Білорусь знову повертається до центру українського порядку денного. І справа не лише у чергових заявах Олександра Лукашенка чи російських навчаннях на території Білорусі. Київ дедалі частіше говорить про північний напрямок як про потенційний фактор нової ескалації – попри те, що реального накопичення військ там поки ніхто не фіксує.

24 Канал проаналізував перебіг загострення між Україною та Білоруссю, щоб визначити, які реальні загрози існують для України та Європи, а також чи готовий Лукашенко дійсно долучитися до війни. При цьому білоруський аналітик та політолог Ігар Тишкевич розкрив нам ширший сценарій того, чому тема загрози з боку Білорусі могла раптом знову стати актуальною.

Наскільки загроза реальна: чи готується Лукашенко вступити у війну проти України? 

Президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія має аж 5 потенційних сценаріїв залучення Білорусі у війну. При цьому ймовірно, що атака планується не лише на одну з українських прикордонних областей. Через територію Білорусі росіяни можуть напасти, зокрема, й на одну з країн-членів НАТО – тобто Литву, Латвію чи Польщу.

На додачу, Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський підтвердив, що українська армія посилює північний напрямок через активність російських військових та спільні навчання Москви та Мінська.

Російський ракетний комплекс здатний нести ядерну зброю проїжджає територією Білорусі / Скриншот з відео Міноборони РФ

При цьому важливо розуміти, що Україна поки не говорить про неминуче повторення лютого 2022 року. Скоріше – про ризик створення постійної "зони напруги", тобто такого собі буферу, про який вже давно марить Володимир Путін. Це змусило б Україну постійно тримати додаткові сили вздовж кордону довжиною понад 1 тисячу кілометрів.

Для цього б ймовірно довелося послабити угруповання українського війська на передовій, що також зменшило б тиск на російську армію. А ВС РФ тим часом переживає, мабуть, найгірші часи за останні кілька років. Військові експерти як в Україні, так і на Заході говорять про те, що ЗСУ сьогодні поступово перехоплюють ініціативу на фронті, а російська армія на деяких ділянках фронту навіть змушена відступати.

Відчувається також серйозний брак людського ресурсу в росіян. Українські сили безпілотних систем, за різними оцінками, знищують близько 35 тисяч російських солдатів на місяць, що вже переважає набір нових добровольців на контракти з ВС РФ.

Власне, така гостра нестача людей у ВС РФ навіть трохи заспокоює і в питанні потенційної атаки проти України. Тобто Росія не накопичує в Білорусі сили для нового наступу на Київ не через власне небажання його реалізувати, а банально через те, що поки не здатна назбирати достатньо людського резерву для такої атаки.

І саме тут білоруський диктатор Олександр Лукашенко знову опиняється у своїй вже традиційній для нього ролі. Людини, яка одночасно погрожує, говорить про "підготовку до війни", але водночас запевняє, що ніякого нападу не планується. З одного боку, Мінськ проводить спільні ядерні навчання з Росією та дозволяє використовувати свою територію для російської військової інфраструктури. З іншого – сам Лукашенко заявляє, що не хоче втягувати Білорусь у війну та навіть пропонує Зеленському зустріч.

Та Україні такі "запевнення" з боку Лукашенка вже давно знайомі. У 2022 році, прямо напередодні повномасштабного вторгнення Росії, білоруський міністр оборони Віктор Хренін особисто запевняв ексочільника Міноборони України Олексія Резнікова в тому, що жодного нападу з території Білорусі ніколи не буде. Вже за кілька днів російські колони рушили на Київ.

Фактично ж Білорусь сьогодні виглядає такою собі зоною нестабільності та непередбачуваності. Водночас сам Лукашенко, схоже, абсолютно не прагне втягуватися у війну проти України. Командувач СБС Роберт Бровді навіть визначив 500 цілей на території Білорусі, які легко можуть бути знищені, якщо білоруський диктатор ухвалить відповідне рішення.

Однак економічний та політичний тиск з боку Путіна так само може стати надто болючим для Лукашенка, і він буде змушений долучитися до чергової російської авантюри. Ймовірно, навіть наважившись навіть на пряму атаку проти Європи.

Європа під загрозою: чому Путін може вирішитися атакувати НАТО? 

Якщо у 2022 році Білорусь була насамперед проблемою України, то у 2026-му дедалі більше європейських столиць починають дивитися на неї як на потенційний фактор небезпеки вже безпосередньо для НАТО. Особливо стривожені країни Балтії, які вже зараз активно укріплюють свої кордони. 

Зокрема, Латвія продовжує активно укріплювати свій кордон з Білоруссю, а командування НАТО обіцяє розгорнути "сили швидкого реагування", які будуть залучені у випадку прямої атаки проти Балтії.

Латвія встановлює на кордоні з Білоруссю так звані "зуби дракона" / Фото Getty Images

Здавалося б, що основну тривогу мали б викликати спільні російсько-білоруські військові навчання, адже там навіть розігрувався сценарій застосування ядерної зброї. Втім, ця ядерна бравада з боку Кремля, повторена вже в двадцятий раз, лякає не настільки сильно, як потенційний повітряний удар далекобійними дронами або ж навіть наземна атака проти Альянсу.

Москва дедалі активніше тестує межі дозволеного. Не так давно росіяни пускали "Шахеди" прямо над територією НАТО, зокрема Польщі. Ситуацію врешті проковтнули, що лише додало росіянам впевненості у власній безкарності. 

Сьогодні ж Москва взагалі прямо влучила "Шахедом" у житлову багатоповерхівку на території Румунії. Внаслідок атаки було поранено двох людей, але якоїсь відчутної реакції, крім "грізного" повідомлення з боку Альянсу, знову не виявлено.

Враження, що саме НАТО сьогодні суттєво послаблене, додає також і президент США Дональд Трамп, який поступово віддаляє Сполучені Штати від союзників по Альянсу. Трамп розпорядився перемістити частину американських військ з території Німеччини та постійно погрожує вивести США з НАТО, ніби у відповідь на те, що Європа не підтримала його "спеціальну військову операцію" проти Ірану.

При цьому таке "вікно можливостей" зі зручним для Кремля президентом США, який не надто вмотивований захищати європейський континент, – може найближчим часом закритися. У Сполучених Штатах вже в листопаді пройдуть проміжні вибори – мідтерми. Натомість рейтинги президента США та Республіканської партії сьогодні суттєво просіли, отже політична атмосфера у Вашингтоні може різко змінитися. У такому випадку повноваження Дональда Трампа частково будуть обмежені, а зовнішня політика США зазнає певних змін, в тому числі щодо Росії та її дій.

У Кремлі це бачать та поступово нагнітають ситуацію навколо потенційної атаки проти Європи. Російська Державна Дума навіть ухвалила закон, який дозволяє використовувати армію РФ для "визволення" російських громадян, ув'язнених на території інших країн. Пояснюючи необхідність такого закону, спікер Держдуми В'ячеслав Володін прямо вказав на "вибірковість" саме європейського законодавства проти росіян.

Паралельно російські чиновники та пропагандисти почали звинувачувати Балтію у "сприянні" українським ударам та прольотам дронів. Це дуже знайома для Кремля схема, коли спершу створюється інформаційний шум про "загрозу", а потім він використовується як виправдання для такого собі "превентивного" удару.

Сувальський коридор на мапі / Джерело The Sun

У цьому контексті згадується Сувальський коридор – вузька смуга між Польщею та Литвою, яка відділяє Білорусь від російського Калінінграда. Для НАТО це одна з найбільш вразливих точок. Але для Кремля – постійний інструмент психологічного тиску проти Альянсу.

І тут важливо розуміти, що більшість західних аналітиків не вважають реалістичним сценарій повномасштабного вторгнення Росії в країни Балтії вже найближчим часом. Навіть попри агресивну риторику. Москва зараз надто зав'язла у війні проти України, а прямий конфлікт із НАТО означав би зовсім інший рівень ризиків. Та це не означає, що загроза зовсім відсутня.

Набагато більш ймовірними є сценарії такої собі "контрольованої нестабільності", через прикордонні провокації, кібератаки, диверсії, дронові нальоти або масштабні навчання поблизу Балтії. Усе це дозволяє Кремлю одночасно тиснути на НАТО і перевіряти швидкість реакції Альянсу без переходу межі великої війни.

Білорусь у цій конструкції стає критично важливою. Саме її територія дає Росії можливість створювати постійну військову напругу вздовж східного флангу НАТО. Особливо після розміщення російської ядерної інфраструктури та спільних навчань. При цьому сам Олександр Лукашенко досі намагається втримати цей крихкий баланс, намагаючись підіграти одночасно всім сторонам та вибити для себе особливі умови у цій ризикованій ситуації. Ризикованій одночасно для всіх – для Європи, України та самої Білорусі.

Україна прагне більшого: чому Києву вигідне загострення відносин з Мінськом? 

Поки в Україні та Європі знову обговорюють ризик нового наступу з території Білорусі, білоруський аналітик та політолог Ігар Тишкевич пропонує подивитися на ситуацію значно ширше. На його думку, головна історія зараз – не стільки про військовий удар, скільки про політичний та економічний торг навколо режиму Лукашенка та самої Білорусі.  

Мінськ останніми місяцями активно намагається вийти з міжнародної ізоляції, бодай частково. Йдеться не лише про потенційне пом'якшення санкцій з боку тих же Штатів, але й про значно більш довгогральні домовленості, зокрема про повернення експорту калійних добрив транзитом через українську територію та навіть участь в економічних процесах навколо майбутнього повоєнного відновлення України.

Саме тут і починається логіка нинішнього загострення між Києвом та Мінськом. Тишкевич переконаний, що Україна зараз свідомо "підіймає ставки" на білоруському напрямку. Головна мета цього нагнітання – не допустити сценарію, за якого Лукашенко повернеться до економічної співпраці із Заходом без урахування українських інтересів.

Тишкевич проводить пряму паралель із Польщею, яка у 2024 році різко посилила риторику щодо Білорусі. Варшава заявляла про прямі загрози, згадувала міграційний тиск з боку Білорусі, але одночасно з цим запускала власний переговорний канал із Мінськом. Водночас Польща окремо наголошувала на загрозах для Сувальського коридору.

Польский прикордонник під час патрулювання на кордоні з Білоруссю / Фото AP 

Тоді в Білорусі якраз проходили російсько-білоруські навчання "Захід-2025", отже на цьому фоні сформулювати ідею прямої загрози наземного наступу з боку Білорусі було дуже просто.

Аналітик вважає, що Київ сьогодні діє за тим самим алгоритмом, коли спершу йде жорстка риторика, пряма демонстрація потенційної загрози та політичний тиск, а вже потім можливі консультації безпосередньо з керівництвом Білорусі.

Водночас це дозволяє зайняти кращу позицію й у спілкуванні з партнерами, зокрема Сполученими Штатами, які вже прямо спонукають Україну розпочати прямий діалог з Олександром Лукашенком.

При цьому загроза прямої атаки з боку Білорусі або повноцінне залучення Мінська у війну проти України сьогодні видається малоймовірною. Підготовка до прямого вторгнення вимагала б тижнів, якщо не місяців, протягом яких активно перекидалася б техніка та жива сила противника. Сьогодні ж такої активності не фіксують навіть українські прикордонники, а будь-який військова активність на білоруській території була б миттєво помічена.

Водночас Ігар Тишкевич зауважує, що повністю відкидати таку можливість не можна. Адже навіть якщо сам Олександр Лукашенко діє в рамках простого прагматизму і банально намагається отримати вигоду з поточної ситуації, повністю виключити ймовірні провокації з боку росіян неможливо.

Росія здатна влаштувати "операцію під чужим прапором", коли росіяни в білоруській чи українській формі обстріляють прикордонний пункт, що зрештою підірве поточний переговорний процес. Україна та Білорусь найбільше остерігаються такого розвитку подій, адже подібний інцидент легко поставить обидві країни на межу війни.