Україна отримає літаки F-16, а на комплекси Patriot слід зачекати, – інтерв'ю з Філіпом Карбером
ЗСУ демонструють значні успіхи, просуваючись на фронті. Однак боротьба триває, оскільки Путін оголосив часткову мобілізацію, а також "підвищує ставки" ядерними погрозами. Про реальність таких ризиків, постачання зброї від союзників та подальший перебіг війни – читайте у розмові далі.
Філіп Карбер – президент американського аналітичного центру The Potomac Foundation в інтерв'ю 24 каналу розповів, коли запрацює лендліз США для України, перспективи російської мобілізації та ядерну загрозу з боку Путіна.
Читайте також Україна переможе, а путін зазнає найбільшої поразки в історії: інтерв'ю з ексглавою ЦРУ
Оточення окупантів в Лимані – росіяни вже не очікують нічого доброго від своєї стратегії
Збройні сили України вперше оточили росіян біля Лиману. Яка ваша думка щодо цієї операції? І що, на вашу думку, відбудеться далі у цьому районі на межі Харківської, Луганської і Донецької областей?
Перш за все вітаю ЗСУ – всіх командирів і військових, які перебувають на полі бою – з цим феноменальним успіхом. Не впевнений, скільки саме росіян опинилося в оточенні в цьому районі, однак навіть якщо вони масово тікали, це теж свідчить серйозний успіх українців.
Питання в тому, чи зможуть росіяни зупинитися на новій лінії оборони, за межами Харківської області. Якщо ні, то фронт і далі буде розсипатися з їхнього боку. У цьому районі діяла їхня Перша гвардійська танкова армія, за якою я давно стежу. Я готував плани протидії цій армії з боку нашого контингенту ще в часи Холодної війни. Це було їхня елітне з’єднання, яке від 2015 належало до найкращих підрозділів. А тепер ця армія знищена або ж цілком втратила боєздатність. Поповнення її мобілізованими резервами їй взагалі не допоможе. Першу армію збираються перевести далі на південь.
Думаю, що росіяни вже не очікують нічого доброго від своєї стратегії. Вони перебувають у реакційному стані на те, що з ними сталося. Командування під дією сильного стресу, війська деморалізовані.
Проте Карбер наголошує, що це не привід людям на Заході чи в Україні передчасно радіти і очікувати повного колапсу росіян. Річ у тім, що на Луганщині і Донеччині окупанти все ще вдаються до численних тактичних атак. Вони утримують під своїм контролем значну частину Донецької області, тому боротьба триває.
Інтерв'ю з президентом американського аналітичного центру The Potomac Foundation Філіпом Карбером: дивіться відео
Мобілізація в Росії викликає лише сміх
Цю битву справді не закінчено. Як вважаєте, чому Путін таки змінив свою думку щодо мобілізації? Він розпочав її зовсім нещодавно, хоч раніше говорив, що мобілізація не потрібна для перемоги. А тепер йому потрібні сотні тисяч нових солдатів, щоб посилити армію.
Від 24 лютого Путін перебуває у полоні ілюзій й самообману. Він збирався взяти Київ за кілька днів. Розвідка переконала його в миттєвій капітуляції столиці України. Він занадто розтягнув свої війська через впевненість, що українська армія не витримає такого масштабу фронту. Тепер Путін змушений забирати війська з Харківської області, намагається втримати Херсон і подекуди атакувати. Ось така химерна стратегія.
- Карбер додає, що в складі сухопутних військ Росії – 40% строковиків, ще 40% контрактників. Далі кожен може підписати контракт після закінчення строкової служби. Тобто це природний резерв.
- Крім того, ще 5 армій перебувають на Далекому Сході. Частину підрозділів із Далекого Сходу, із Центрального і Південного військових округів залучили до війни. Ці сили на 50 – 60 % складаються зі строковиків, яких офіційно до бойових дій не залучали. Отож там має бути певний запас резервістів.
Натомість Україна провела мобілізацію військових резервістів. Тому Карбер зауважує, те, як у Росії проходить мобілізація, викликає лише сміх. Правда в тому, що більше росіян втекло з країни, ніж вони змогли мобілізувати до армії.
Очевидно, що це провал. Хоча Росія це велика країна, де мешкає сто сорок мільйонів людей. Отож там багато чоловіків, яких можна мобілізувати.
Мобілізація в Росії / Фото з російських ЗМІ
Однак кількість і якість це дві різні категорії. Вони не тотожні одна одній.
Саме так. Генерал Забродський нещодавно написав статтю, у якій він підкреслив одну річ. Мовилось про те, що кількість, зрештою, сама по собі є якістю. Тобто якщо Росії з часом вийде мобілізувати мільйон і ще двісті тисяч людей, навчити їх і наситити ними фронт протяжністю 3250 кілометрів, тоді це буде величезний фронт для ЗСУ. Зокрема, окупанти зможуть повернутися в Білорусь і знову загрожувати Києву, Чернігову і Конотопу.
Карбер одразу заспокоює, що для цього росіянам потрібен час: кілька місяців, пів року, або й довше. З цим вже виникли проблеми.
Однак багато західних коментаторів цього не бачать. Пригадаймо заяви на початку року: "Ого! Росіяни будуть атакувати!". І ці ж люди казали: "Україна капітулює за пару днів!". Тепер вони змінили риторику. Кажуть, що Україна безумовно переможе, тому навіть допомагати не потрібно. Просто стояти і спостерігати. Я скептично ставлюся до таких людей, які ніколи не були на фронті, багато з них навіть в Україні не бували, зате називають себе експертами. Тепер кожен хоче здаватися не лише українцем, але й експертом з питань війни в Україні.
Про втрати серед українських захисників слід говорити
На думку аналітика, слід сказати і про втрати з українського боку. Наші найкращі підрозділи були у важких боях, а майже всі резервні частини і підрозділи ТРО задіяні на фронті.
Навіть у боях низької інтенсивності втрати становлять один відсоток на добу. Отож багато ваших найкращих людей поранені або загинули. На заміну прийшли резервісти.
Територіальна оборона – це чудова ідея. Шкода, що її почали втілювати так пізно. Підрозділам ТРО потрібне важке озброєння, краще злагодження, інтеграція з іншими регулярними частинами ЗСУ. Отож маємо зважати на значні втрати. Не мовиться про загрозу поразки, але заплачена висока ціна.
Генерали Кларк та Брідлав не раз акцентували, що вам потрібно більше зброї. Скажімо, ви втратили половину своїх танків. Так, дещо вдалося забрати в росіян. Однак росіяни прицільно б’ють по вашому оборонно-промисловому комплексу. По заводах, промислових об’єктах. Це ускладнює ремонт техніки, зокрема й тієї, яка захоплена в боях. Все це забирає дорогоцінний час.
Україна потребує більше західної зброї – танків "Абрамс" та літаків Ф-16
Президент фундації говорив з польським міністром оборони. Він сказав, що Польща передасть танки Україні, і вона це зробили. Однак Україні потрібно більше.
Було б добре передати вам американські "Абрамси". Очікування німецьких “Леопардів” надто затягнулося. Забудьмо про цю нездійсненну мрію. Однак те, чого ЗСУ справді потребують - це бронетранспортери для піхоти. Ми повинні надіслати вам кілька тисяч бронетранспортерів “Бредлі”.
Росіяни теж зазнали катастрофічних втрат броньованої техніки. Як провести контрнаступ, коли у вас є танки, але війська пересуваються пішки? Це ще може спрацювати десь біля Харкова, але не в степах біля Херсона, Донецька чи Запоріжжя. На відкритому просторі необхідна броньована техніка.
Не забуваймо і про артилерію. Ваша артилерія добре працює. Однак у вас нестача снарядів для радянських гаубиць. На жаль, країни НАТО не мають запасів таких снарядів. Отож завдання полягає в тому, щоб надати Україні не лише снаряди, але й західну артилерію. Тим часом триває дурна дискусія щодо того, як “Хаймарси” впливають на ескалацію війни.
Поговоримо про ескалацію. І зокрема про так званий менеджмент ескалації, який підтримує адміністрація Президента Байдена. Мовляв, ми дамо вам зброю, але не таку її кількість, яка допоможе швидко перемогти росіян. Як вважаєте, такий підхід раціональний і виправданий?
Деякі аргументи справді мають сенс, але не всі. Логічно звучить аргумент про те, чи зможуть українці освоїти і підтримувати велику кількість нової техніки. Треба навчитися використовувати її, обслуговувати, ремонтувати, заміняти запчастини тощо.
То саме з цієї причини ми досі не маємо танків "Абрамс" чи літаків Ф-16?
Частково так. Я згодом поясню. Інший аргумент звучить приблизно так. Якщо ви збираєтеся стримати опонента від певних дій, то майбутня загроза має бути більш нищівною, ніж уже завдана шкода. Тобто США відкладають надання потужної зброї у надії, що це стримає Росію від ескалації. Це логічний аргумент, але, на жаль, він не витримав випробування реальністю. Виявилось, що така поведінка лише підштовхує хулігана до агресії.
Бачимо, що Росія знову підвищила рівень ескалації, анексуючи території України. Тому потрібно забути про цей контроль над ескалацією. Чому росіяни можуть стріляти ракетами з дистанції тисячу кілометрів, однак з боку України використання ракети, яка б’є на тридцять кілометрів, це вже ескалація? На мою думку, США має зайняти лідерську позицію у цьому питанні і сприяти наданню українцям танків, артилерії, "хаймарсів".
Усе це можна доставити Україні вже за кілька тижнів. Сьогодні адміністрація Президента США уникає надавати Україні багато активного озброєння, однак у нас достатньо резервів. Маємо надавати Україні всю можливу допомогу. Це єдина можлива відповідь на погрози Путіна.
Ленд-Ліз – це не кредитна картка
Що відбувається із ленд-лізом? Його ж підписали ще навесні. Зараз уже жовтень. Програма поки що не запрацювала. Потрібно просто почекати трохи більше?
Вперше згадка про ленд-ліз для України з’явилася ще у 2014 році під час звернення до Конгресу США, авторами якого були ми з Джоном О'Кларком. Ми тоді всіляко просували цю ідею.
Байден справді підписав цей документ, але все залежало від Конгресу, чи він його затвердить. Важливо розуміти, що ленд-ліз – це не кредитна картка. Навіть якщо обмеження по коштах є, то це не значить, що можна замовляти все, що захочеш.
Чи був це політичний прийом з боку адміністрації Байдена, щоб показати свою підтримку Україні у складний час. Чи це справді дієва програма, яка допоможе в майбутньому?
Я сказав би, що це стратегічна ініціатива. У попередні 7 років війни ми порівняно небагато допомагали Україні. Ось трохи цієї зброї, ось трохи цієї… Багато інших країн зробили більше за нас. А ми чотири роки сперечалися про “Джавеліни” – чи можна їх передати Україні.
Ленд-ліз дозволить мати певний резерв засобів, які ми можемо передати в потрібний момент. Не треба буде постійно щось погоджувати, заново підписувати.
Карбер підсумовує, що ленд-ліз – дуже важливий. Це дозволить допомагати Україні на мільярди доларів. Дозволить користуватися зброєю, а потім розплатитися. Це позика в борг, але її можна виплачувати десятиліттями.
Ви згадали про танки "Абрамс". А я запитаю про літаки. Наскільки можливо українцям отримати Ф-16 чи інші військові літаки з Штатів. Можливо, старші моделі? Чи можливо побачити ці винищувачі вже наступного року?
Так, це можливо, але шанси поки не такі вже й високі. Якби щось залежало від мене, то це вже би відбулося. Однак першим кроком має бути надання бронетранспортерів для піхоти. Таких, як “Бредлі”. І ми це можемо зробити відносно швидко. Цей крок не можна назвати контраверсійним чи ескалаційним.
У БТРів “Бредлі” потужні бронебійні гармати і це дуже живучі машини. І в нас їх багато. Друге важливе рішення полягає у передачі далекобійних боєприпасів для “Хаймарсів”. Тоді вони стрілятимуть в різних напрямках з безпечної дистанції. Це покращить логістику і зробить їх невразливими.
Щодо літаків – потрібен час, щоб навчити пілотів і наземну команду, яка обслуговує ці літаки. Потрібна достатня кількість запчастин, механіки тощо. Водночас маю сказати, що у світі багато відставних пілотів та інших фахівців, які працювали з F-16. І не лише у США – у Європі їх буквально тисячі. Вони могли б стати добровольцями, які тренують ваших хлопців, а ті вже далі навчать багатьох інших.
Ще один літак, який можна розглядати, – це А-10. На ньому легко вчитися літати, однак для вас більш важливо отримати F-15 "Іґл". Він ефективний проти ППО, а також може завдавати ударів на великій дистанції. Отож провідні американські військові фахівці, генерали Кларк, Брідлав та інші дотримуються думки, що треба почати із F-16, далі додати А10, оскільки вони доступні. А на майбутнє забезпечити Україну літаками F-15.
А яка ситуація із засобами протиповітряної оборони? На початку війни це була наша серйозна проблема. Тепер ми чуємо про передачу систем НАСАМС. Не дуже багато, але це прорив. А чи отримає Україна протиповітряні ракетні комплекси "Петріот"?
Я вважаю, що ви отримаєте системи "Петріот", але не найближчим часом. По-перше, вони дуже дорогі. По-друге, ми ще не передали їх в достатній кількості союзникам, які купують у нас такі системи. Не встигаємо виконувати замовлення.
Я вірю, що одного дня Україна таки вступить до НАТО. Система ППО членів НАТО працює за єдиним стандартом у Фінляндії, країнах Балтії, Польщі, яка замовляє системи “Петріот”. І в Україні аж до Чорного моря ці системи теж мають бути. І тоді вашу потребу в ППО можна профінансувати із фондів НАТО. Усі члени платять, а “Петріоти” отримає той, кому найбільше треба. Однак у наступні 2 роки цього точно не відбудеться.
Анексія країнських територій – Путін живе у самообмані
Нещодавно відбулася ще одна помітна подія. Путін підписав укази про анексію українських територій. Мовиться про 4 області, які частково окуповані росіянами. Своє рішення Путін озвучив у довгій промові, де критикував західну цивілізацію. Описував її як чисте зло. Здавалося, що він уже перебуває у стані війни зі США та західними країнами. Як вважаєте, він справді шукає приводу для такої війни чи просто прикидається?
Якщо порівняти його попередні виступи, то стане зрозуміло, що він намагається повернути не Радянський Союз, а саме Російську імперію. А де закінчувалися кордони цієї імперії? У Фінляндії? У Польщі? В багатьох інших країнах. Ось таке стратегічне бачення він декларує. Якщо хтось не згоден, тоді його вважають ворогом Росії. Не думаю, що він шукає приводу для війни.
Він очікує, що Захід піде на поступки. Скаже: “Вперед, Владіміре! Ми не будемо заважати”. І тепер він почав нову гру. “Дивіться, я вкрав ці території. Тепер вони будуть частиною Росії. А якщо ви не згодні, то я використаю ядерну зброю”.
Карбер додає, що це самообман, в якому живе Путін. Небезпечний самообман.
Лукашенко "хитається" – чи буде повторний наступ з Білорусі
Що думаєте про Білорусь? Чи змусить Путін Лукашенка відправити свою армію на війну в Україну? Чи білоруські військові зуміють уникнути цього?
Лукашенко завжди мене дивує. Він постійно хитається туди-сюди. Каже, що Путін його найкращий друг, якому дозволено майже все, але потім знаходить причину не відправляти свої війська. Він постійно змінює позицію.
Якщо Путін продовжить мобілізацію, то навесні або на початку літа російській війська знову зайдуть на територію Білорусі, щоб атакувати не лише Київ але й Захід України. Завдання в тому, щоб розтягнути українську оборону. Вони також розмістили Іскандери в Білорусі.
Лукашенко взагалі заявив, що Путін пропонує йому ядерну зброю. Надзвичайно дурна заява з його боку! Адже він сам себе вносить до списку цілей ядерного удару з боку НАТО. А питання ядерної зброї буде ключовим для нас у наступні кілька місяців.
Лукашенко "хитається" щодо вступу своїх військ у війну / Фото AP
Ядерна загроза може бути реальною – як відповість Захід
Погрози ядерною зброєю знову лунають із Кремля. Їхня пропаганда використовує цю тему. Кажуть, про можливий удар тактичними ракетами. Це блеф чи реальність?
За словами Карбера, ця загроза може бути реальною. Росіяни володіють різними типами ракет, носіїв боєголовок. Загалом Росія має кілька тисяч ядерних боєголовок, і може застосувати їх у різному масштабі.
Люди часто вважають, що ядерна зброя – це автоматичне знищення всього світу. Необов’язково. Найменший ядерний вибух, який можуть вчинити росіяни, можна порівняти з ударом двох "Боїнгів", які врізалися у Всесвітній торговий центр. Тобто це страшно, але не так жахливо, як знищення міста чи світу.
Аналітик продовжив, що теоретично росіяни можуть вдарити і сильніше – у мільйон разів сильніше. Питання лиш в тому, що може стати ціллю такої атаки.
Чи це будуть українські війська? Це можливо. У такому разі під ударом можуть опинитися ключові підрозділи. Саме для цих з'єднань це був би катастрофічний удар, але це не означає, що він обов’язково змінить хід війни. У вас достатньо резервів та боєздатних частин. Інший сценарій полягає в знищенні інфраструктури.
Я відвідав Україну навесні, саме тоді відбулись ракетні удари по електричних підстанціях біля Львова. Ці підстанції живили залізницю. Росіяни намагаються систематично бити по таких об’єктах конвенційною зброєю, але результат не дуже успішний для них. Нещодавно такі удари повторилися біля Харкова, коли росіяни програли на полі бою.
Чому вони б’ють по електричній інфраструктурі? Тому що від неї залежить залізниця, перевезення на довгі дистанції. Отож мета таких ударів – знищити логістику, зупинити постачання з Польщі і західних країн. Отож, це теж може бути ціллю ядерного удару. А ще, можливо, – аеродроми, але навряд чи на одному такому об’єкті зосереджено багато літаків, щоб по них бити ядерною боєголовкою.
Може зацікавити У чому успіх контрнаступу на Харківщині і як окупанти катують місцевих: інтерв'ю з бійцем Kraken
Як Захід відповість на ядерний удар
Ну і ще одне припущення – чи вирішить Путін вдарити по якомусь місту? Щоб завдати катастрофічної шкоди. Влаштувати нову Хіросіму, щоб Україна капітулювала. І в такому разі виникає інше питання: як на це відповість Захід? Якщо б це була країна НАТО, тоді США зобов’язані відповісти ядерним ударом. Однак немає зобов’язання відповідати в такий спосіб на атаку по Україні.
В адміністрації Байдена заявили, що наслідки ядерного удару по Україні матимуть катастрофічні наслідки для Росії. І додали, що росіянам повідомили, які саме це будуть наслідки. Я не знаю деталей, але вірю, що так воно і було. Якщо Росія вирішить вдатися навіть до невеликого удару, то відповідь США може бути дуже болісною. Наприклад, удар по Тихоокеанському чи Балтійського флоту. Існує багато можливостей відповісти, не застосовуючи ядерну зброю.
До речі, росіяни рухалися за цим сценарієм на своїх великих навчаннях у 2017 році. За тим сценарієм вони нападали на Захід, той відповідав конвенційними засобами озброєння. А Путін усміхався на камери, поки його рука тягнулася до червоної кнопки.
Отож на мою думку, зважаючи на дані розвідки… До речі, хочу висловити своє захоплення військовою розвідкою України. Вони працюють дуже професійно. І розвідка заявляла, що існує реальна ймовірність ядерного удару. Варто ставитися до цього серйозно. Однак це теж прояв ідіотизму, небезпечного самообману з боку Путіна.
Я під час своїх виступів озвучив аргумент, що вітер може понести ядерне забруднення і бік Росії. І тепер Путін каже те саме. Я не кажу, що він відповідає мені, але це цікаво. Минуло два тижні і він виходить зі словами: "Я не блефую, але вітер дме у різні боки, тому це небезпечно…".