У всіх нас залишився великий шрам, – інтерв'ю з мешканкою Херсона про окупацію та прихід ЗСУ

Тетяна Наумова – підприємиця з Херсона, яка залишалася в місті і в час окупації. Вона не намагалася виїхати з міста, оскільки не могла залишити своїх рідних. Окупанти ж неодноразово приходили у її будинок з обшуками. Жінка зізнається, що і вона, і всі інші люди в місті постійно жили у страху. Через так звані перевірки, залякування та погрози херсонці намагалися не виходити на вулицю без зайвої потреби.

Варте уваги Я наче в СРСР побував, – історія Сергія про життя в окупованій Каховці та виїзд з міста

Наша героїня щиро вірила у те, що ЗСУ все ж таки звільнять місто. І от коли це сталося, вона спершу не повірила, думала, що це чергові провокації росіян. Однак коли переконалася, що це дійсно українські військові, не могла стримати сліз. 

В інтерв'ю 24 каналу жінка розповіла про життя в Херсоні, мародерства та звірства росіян, спротив містян та зустріч наших військових.

"До нас приходило 12 осіб з обшуками": про життя в окупації

Яким було ваше життя в окупації?

Знаєте, можна книгу писати. Морально було дуже тяжко. Залишилися, певно, тільки найстійкіші. Тиснуло абсолютно все. У нас були певні причини залишитися. У мене лежачі батьки, яких не можна транспортувати. Бабусі 90 років, яку я теж не могла вивезти. Чоловік на підприємстві підібрав 14 собак. Ми також не могли їх залишити. Звісно було дуже страшно. Моєму сину 15 років, доньці 27, її я вивезла. Вона виїхала через Крим в Грузію.

Син не захотів виїжджати, він лишився з нами. Ми пережили й обшуки й погрози. До нас приходило 12 осіб з обшуками. Вони знайшли у сина якийсь чат, де він спілкувався українською. І погрожували прострелили йому коліна.

Я намагалася весь цей час працювати. У нас була можливість завозити товар. Допомагали волонтери, перевізники, Червоний Хрест. Це було дуже дорого. Але ми намагалися завозити необхідні речі – зубну пасту, вітаміни.

Тетяна Наумова / Фото надане 24 каналу

Люди залишилися, бо не могли залишити своє майно, батьків. Багато з тих, хто залишився, це люди, які мали проукраїнську позицію. Просто вони не могли виїхати, бо їх тримало майно або рідні, причин було багато. Ми всі чекали Україну.

Відкрито я не могла говорити про свою позицію, бо нас відстежувати, погрожували. От ти виходиш з дому і не знаєш, чи повернешся назад. До мене на роботу приходили, пропонували співпрацювати з ними. Я відмовилася, вони почали погрожувати. Ми часто від них ховалися, закривалися.

Коли відвозила доньку в Крим, то нас там 7 годин допитували. Ми сиділи за ґратами. Нам погрожували тюрмою. Так вийшло, що мене пропустили, а доньку ще тримали. Вони підключають телефон до комп'ютера, де все відновлюється. Росіяни знайшли її видалені повідомлення, фото, навіть голосові смс.

"Це як Північна Корея": про виїзд доньки через Крим

Як все закінчилося?

Я попросила далекобійників, які були в черзі. Я показала їм її фотографію, вони знайшли її, дали слухавку. Я сказала, щоб вона пішла в туалет і наїлася мила, влаштувала істерику. Донька так і зробила. Вони злякалися, сказали, що випустять її, але тільки тоді, коли вона запише відеозвернення, що от нібито вона вдячна російським солдатам за те, що вони нас звільнили. На щастя, через те, що ми видалили VPN, нічого не опублікувалося у неї в інстаграмі.

Дивіться також До Херсона прибув перший потяг із 24 лютого: щемливе відео

Тут нічого не працювало без VPN. Навіть Google не відривався. Це як Північна Корея. У них окрім "Яндекса" нічого немає. Нам доводилося купувати російські сімкарти, аби мати зв'язок одне з одним.

Донька записала відео, пообіцяла, що його опублікує. Але, на щастя, цього не сталося, потім цей ролик відразу видалили. Так вона виїхала до Грузії. Я ж повернулася в Херсон, бо у мене там чоловік та син. Я не могла не повернутися. Коли моя донька виїхала, то вона просто впала на землю та почала плакати. Це було страшно.

"Вони навіть купальники покрали": про мародерства росіян

Ви згадали про обшуки, росіяни пояснювали, чому прийшли до вас додому?

Вони не пояснювали. Просто вламуються до тебе та нічого не пояснюють. У нас декілька разів були обшуки. Перший раз вони просто перевірили документи, все обшукали, нічого не чіпали. Я не знаю, що вони тоді шукали, але перерили все, що можна було. Другого разу до нас просто ввірвалися. Вони винесли тоді гроші, які знайшли.

Під час обшуку вони вкрали у вас гроші?

Так. Вони могли винести все. Вони у наших знайомих перекопали весь город, вони там закопували гроші. Їх знайшли та забрали. У ще одного знайомого вони зламали сейф та все з нього вкрали. Вони крали все: побутову техніку, продукти з холодильника.

Можете детальніше розповісти про випадки мародерства у місті?

У чоловіка мого є пристань для човнів. Вони вивезли все, що можна було, все, що рухалося. Вони у людей похилого віку позабирали казани, каструлі.

Це такий сором, вони навіть купальники покрали. Люди розвішували якусь білизну, рушники біля своїх човнових гаражів. Залишали там відра, вудки, якісь речі. Окупанти все позабирали звідти.

Як родина Тетяни зустрічала ЗСУ / Фото надане 24 каналу

Росіяни обривали дроти, панелі, крали акумулятори, зливали бензин. Вони прийшли помародерити.

Мій чоловік одного разу їм сказав: "Нащо ти береш той спінінг, він тобі в труну не влізе". Ну після цього його звісно ж жбурнули на підлогу та приставили автомат до голови. "Чому не евакуювався, своїх чекаєш? Чому не переоформив свої підприємства?", – кричали вони. І через те, що він не переоформив своє підприємство, вони зруйнували все.

"Давали людям 10 хвилин": як росіяни відбирали житло

Де переважно окупанти проживали, вони оселялися в помешканнях херсонців?

Росіяни тут жили в чужих оселях. Якщо дім був пустий, люди виїхали, то вони виламували двері та заселялися там. Були такі випадки, коли хтось залишав свою квартиру на знайомих. Їм було байдуже, що там живуть люди. Вони аргументували це тим, що у тих, хто там мешкав, немає документів на житло. Цих людей просто виселяли, їх нічого не хвилювало. Давали людям 10 хвилин на те, щоб вони звільнили помешкання. До прикладу, на мою домробітницю лишили 9 квартир, вона періодично ночувала то в тій, то в тій. Наглядала за ними, прибирала.

Вони обирали найкращі квартири. В одну прийшли, то вона навіть речі цінні не встигла забрати. Сказали: "Вон отсюда". Там заселялися, жили, вивозили звідти все. Напроти нашого будинку жили окупанти. Це великий триповерховий будинок. Там жили чеченці. Ми бачили, як вони виносили звідти все: телевізори, побутову техніку, речі.

Як херсонці зустрічали ЗСУ: дивіться відео

 

Цікаво "Дядю, а ви всіх козлів вигнали": відео з малюком з Херсонщини сколихнуло мережу

Чи завозили до Херсона цивільних росіян?

Так, їх було дуже багато в місті. До того ж їх заводили цілими родинами, їм надавали тут житло. Привозили своїх працівників, тобто лікарів, айтішників, якихось чиновників. Тут було дуже багато росіян. Я була здивована, звідки вони всі взагалі з’явилися в місті. Вони вирізнялися, це було чути по акценту, одягу, манерах. Багато масовок вони завозили на оці всі їхні свята. Це були бомжі якісь, бабки з прапорцями.

Як вони себе вели у місті?

Ну у порівнянні з їхніми військовими, то нормально. Єдине – вони всі агресивно реагували на українську мову.

Як відбувався "референдум"?

Та ніхто на нього майже не йшов. Це були переважно приїжджі, деякі бабці, які чекали на СРСР. Переважно це була масовка. Вони всі зображали радість зі своїми тими російськими прапорами. Всі мої знайомі, клієнти, рідні не підтримували Росію та ігнорували цей референдум. Про це навіть мова не йшла.

Чи були погрози від окупантів щодо голосування на "референдумі"?

Так, вони ходили по будинках з виборчими урнами, вимагали, щоб ми проголосували. Я їм відповіла: "Та ось, тільки прийшли (з голосування – 24 канал)". Ти ж не будеш говорити про них щось погане, коли тебе кладуть на підлогу, направляють три автомати…

Якщо ти не відкриваєш, то вони можуть просто вибити двері, було й таке. І коли вони приходили на "референдум", то там теж були озброєні бойовики, які змушували голосувати.

"Ми стояли в черзі по 5 годин за гнилою картоплею"

Якою була ситуація з продуктами під час окупації?

Спершу продуктів у нас не було взагалі. Ми стояли в черзі по 5 годин за гнилою картоплею. Коли нам дали хліб, я просто плакала. Розумієте, я могла його раніше купити сама, це не було для мене проблемою, я маю свій бізнес. Але на той момент його просто не було.

Багато волонтерів самі пекли хліб та роздавали його. Вони почали завозити свою продукцію десь тільки в травні. Ми виживали завдяки місцевим фермерам. У їхні магазини люди не хотіли йти. Ви не уявляєте, як ми раділи українським продуктам. Деколи вдавалося щось перевезти через Запоріжжя.

Варте уваги "У Херсоні втратила частину себе, а в Києві – мрії на майбутнє": переселенка про втечу від війни

І от зараз, коли у нас відкрилися деякі українські магазини, я купила собі цукерку "Корівка" – це було зі сльозами на очах.

Багато херсонців залишило місто після вторгнення Росії?

Ну, мені здається, що 70% виїхало.

Громадський спротив проявлявся в Херсоні упродовж усієї окупації, що тривала 255 днів. Ви, можливо, чули історії про сміливих мешканців, які протистояли ворогу?

Так, у місті було багато листівок проукраїнських, люди розвішували синьо-жовті стрічки. У нас багато знайомих, яких тримали близько місяця в російських катівнях. Вони стільки людей зламали. Багатьом моїм знайомим довелося виїхати після цього. Вони викрадали людей з різних причин, це могло бути навіть через наявність українського прапора.

Ми коли виходили з дому, брали інші телефони з собою. Бо тебе можуть просто посеред вулиці зупинити та зробити так звану перевірку. Вони могли зайти в маршрутку, вибірково перевірити у людей телефони. Коли щось знаходили – відразу виводили на вулицю. Багато хто зникнув.

"Не передати ці емоції, я плакала": як херсонці зустрічали ЗСУ

11 листопада у мережі почали з'являтися відео з Херсона, де було видно синьо-жовті прапори в центрі, українських військових. Звідки ви дізналися, що ЗСУ зайшли в місто? Оскільки на той час були проблеми зі зв'язком та інтернетом.

Я навіть коли зараз це згадую, то у мене мурахи по шкірі. Я трималася всю війну, жодної сльозини не проронила. Я одна із перших в місті побачила автомобіль з нашим прапором. Чесно, спершу я подумала, що це якась провокація росіян. Але коли я побачила наших хлопців, почула "Слава Україні", тоді я розплакалася.

Як Херсонці зустрічали ЗСУ / Фото надане 24 каналу

Ви також були на площі Свободи в перші дні звільнення?

Ми відразу ж поїхали на площу, там вже почали збиратися люди. Ви не уявляєте, що тоді було для херсонців зберегти український прапор. Для росіян прапор був чимось таким, як нечиста сила. Вони всі ненавиділи українську символіку та намагалися її знищити у місті.

Люди під загрозою смерті закопували прапори, ховали як могли. А ви ж розумієте, коли росіяни приходили з обшуками, то вони переривали все. Коли я бачила на площі людей з українськими прапорами, у мене сльози текли градом. Тоді певно всі жителі міста відчули такий патріотизм. Ми всі дізналися ціну українського прапора, проживши майже 9 місяців в окупації.

Не передати ці емоції. Всі обіймалися, всі плакали, і чоловіки, і жінки. Я навіть зараз, коли про це говорю, то у мене сльози на очах. Таке не забувається, у всіх нас залишився великий шрам на душі та на серці.

Зеленський вперше приїхав у звільнений Херсон та нагородив воїнів: дивіться відео

 

На одному з ваших фото можна помітити плакат, з яким ви вітали ЗСУ. Ви заздалегідь його намалювали, чи вже робили це тоді, коли дізналися, що українські військові зайшли до міста?

Ми робили все це на ходу, коли тільки дізналися, що ЗСУ зайшли в місто. Там був намальований лише кавун, бо якби росіяни знайшли такий плакат, то вони б знищили все і нас. Цей плакат навіть не встиг висохнути, це видно на фото.

Родина Тетяни підготувала особливий плакат для ЗСУ / Фото надане 24 каналу

Декілька днів після звільнення Херсона у мережі ширилися відео й фото, як місцеві святкували прихід українських військ.

Саме так. Десь 3 дні Херсон просто гудів. Чесно, я скільки людей не бачила на площі за всю окупацію. Ми раніше кожного дня гуляли містом з чоловіком, аби просто не зійти з розуму, ми проходили десь 10 кілометрів. Але стільки людей ми не бачили за 9 місяців у нас в місті.

Херсонці святкують звільнення / Фото надане 24 каналу

Як місто оговтується від окупації?

Ми живемо без світла, води, зв'язку вже майже 3 тижні. У деяких районах міста починається з'являтися зв'язок. Якось виживаємо вже 9 місяців. Окупанти перед втечею зруйнували всю енергосистему в місті, це сталося десь 8 чи 9 листопада.

"Вони палили всі архіви": як окупанти тікали з Херсона

Як російські окупанти тікали з Херсона? Як це було?

У них почалася паніка, вони палили всі архіви. Мій магазин біля однієї з їхніх "організацій". Вони, певно, тиждень палили та вивозили весь архів звідти. Окупанти намагалися вивезти все накрадене. Уявляєте, вони навіть з дитячого садочка лінолеум вивезли. Можете собі це уявити? Вони повивозили дверні отвори з квартир.

Окупанти зруйнували всю електросистему у місті / Фото надане 24 каналу

Колаборанти також втекли з міста?

Всі, хто отримав російські паспорти, то всі втекли, коли окупаційна влада оголосила евакуацію. Тоді у місті почалася паніка, багато хто не знав, що робити. Я жодному слову окупантів не вірила. Щоб вони мною прикривалися щитом?

Ми вистояли 9 місяців, і тут вони захотіли нас "евакуювати". Звісно, що я не збиралася цього робити. Всі херсонці, які чекали на ЗСУ, всі залишилися у місті.

Вам надходили сповіщення про "евакуацію" чи, можливо, окупанти самі закликали залишити Херсон?

Дзвінки та повідомлення про евакуацію надходили, певно, щоночі десь о 1 і 3 годинах. Спершу про цю евакуацію повідомляли жіночим голосом, а потім чоловічим: "Ви подвєргаєтє сєбя опасності". Знаєте, це був прям такий погрожуючий голос. Це дуже тиснуло на психіку.

Були звісно і колаборанти. Від деяких людей я взагалі цього не очікувала. Але їх все одно було дуже-дуже мало. Переважно це були пенсіонери, які ностальгували за СРСР.