Нова пустеля для Путіна: як Росія втрачає південні степи Калмикії

Старенький джип LADA "Нива" пробирається по ґрунтовій дорозі, бо асфальт – закінчився. Водій вправно маневрує між піщаними дюнами в темряві. На перший погляд, їх неможливо розрізнити, пише у своєму репортажі NYT. 

Читайте ще Король тайги та мовчання Заходу: як російський олігарх створив схему на мільярд доларів

Дорога у степ

Через кілька годин східного шляху від столиці Калмикії Елісти, опиняєшся посеред калмицького степу. Там є фермерське угіддя, де живе водій Ердні з родиною. Події відбуваються наприкінці 2020 року, коли світ ще був у пазурах великої пандемії. Повсюди люди намагаються зберігати соціальну дистанцію. 

Але є спільноти у різних куточках світу – як-от, наприклад тут, в Калмикії, на північно-західних берегах Каспію, на південь від ріки Волга – де дистанція і є самою реальністю. Це малонаселена республіка, лише 300 тисяч людей живуть тут, на території у 30 тисяч квадратних кілометрів. Можна їхати годинами й не зустріти жодної живої душі. 

Тут, в степах, живуть нащадки останніх кочовиків у Європі. Люди випасали тут худобу ще 5000 років тому. Можна побачити, як їхні звичаї змінюються під впливом кліматичних змін. Багато хто досі живе в юртах, між поселеннями може бути кілька кілометрів. А велике місто – у сотнях кілометрів. Нічну тишу порушують лише вітер та лисиця, що крадеться біля стін. 

Калмицький степ / Фото Todd Prince Photography

Ердні встає о 5 ранку і заводить мотоцикл, щоб поїхати до загону овець та вигнати їх на пасовище. Сонце, що сходить, заливає степ неживим, рожевим світлом. 

Історичні простори: хто був у Калмикії 

Саме тут 1400 років тому хозари, напівкочовий тюркський народ, створили свій каганат. Який став однією з впливових держав у дуже ранні Середні Віки. Вона вплинула на історію як Європи, так і Азії. 

Калмики ж прийшли сюди набагато пізніше – у XVI-XVII століттях через Урал з Джунгарії. Заснували Калмицьке ханство. У 1632 році був створений залежний від Московського ханства союз племен (втім, автономний – 24). Головним завданням був захист від казахів і брати участь в царських походах. У тому числі в нинішню Україну. 

Хозари створили потужну державу у сучасній Калмикії / Графіка The Forward

Сучасні калмики є нащадками ойратських монголів, які подорожували на захід з Казахстану та Монголії, дійшовши до Росії та Китаю у пошуках пасовищ.

Це єдиний народ Європи, що наразі сповідує буддизм і найбільший такий. Іноді в дорозі можна зустріти ченців-буддистів у традиційних шатах. Дехто вивчає духовні практики за кордоном, переважно в Індії. 

Тут живе й монах, на ім'я Бадма. Він саме повернувся через пандемію, але хоче обов'язково продовжити навчання, коли все закінчиться. 

Коронавірус – це кармічне випробування. Результат нашого відношення до землі та її ресурсів,
– вважає Бадма. 

Клімат змінює ландшафт 

За останні десятиліття, навколишній ландшафт у Калмикії дуже змінився. Серйозне опустелювання загрожує існуванню фермерів. Степ відступає перед пустелею, шукати пасовиська для тварин все складніше. Посухи та невблаганні сильні вітри знищили колись урожайну землю. Кліматичні зміни роблять ситуацію ще страшнішою.

Ердні вважає, що природа – жива та дихає, тож погоджується з поглядом Бадми. 

Подекуди пісок просто "ковтає" рослини та підходить впритул до загонів з худобою. У 2020, каже Ердні, трава тут майже не росла. Якщо 2021 буде такий самий, вижити буде складно, вважає він. Син просить батька відпустити його в пустелю на пошуки черепа корови, який той десь бачив. Батько дозволяє. 

Зуль – еквівалент місячного Нового Року для калмиків, коли вони додають собі один прожитий рік. Це ніби загальнокультурний день народження. "Проживши 2020, ми можемо сміливо додати собі 5 років", – сміється фермер. 

Ердні не хоче, щоб його діти жили на цьому місці й продовжували тут свої традиції. "Умови стали занадто складними. Люди їдуть жити та працювати в інші регіони", – пояснив фермер. Навіть сам Ердні думає про переїзд на північ. Він згадує, що калмиків одного разу вже депортували до Сибіру, у 1943 році. 

А зараз сама природа змушує нас виїхати,
– зітхає фермер

Як Калмикія стала пустелею: аналіз вчених 

Піщані бархани почали зростати в Республіці 1970-х роках. Інша назва – Чорні землі, бо через вітри тут не буває снігу взимку. Через 10 років вчені знайшли вже понад 300 тисяч гектарів пісків, які швидко поширювались. Третина пасовищ постраждали вже тоді, люди були змушені покинути рідні місця. Хоча віддавна на Чорні землі виганяли лише зимою. 

У 1986 році піски захопили майже всі землі, придатні для сільського господарства. Проблема дійшла навіть до ООН, місцева влада оголосила регіон зоною екологічного лиха. Тоді ж аналогічна проблема виникла в Дагестані, на Кізлярських пасовищах (250 тисяч гектарів забрав пісок). 

Калмикія це де пустеля зустрічається зі степом / Фото Sm News

З появою комунальних господарств, зростанням поголів'я худоби, земля почала швидко деградувати. В Калмикії з'явилася штучна, антропогенна пустеля. Браконьєри теж доклалися, вбивши майже всіх сайгаків. 

Актуально Мільярди збитків та горе: найбільші стихійні лиха у 2020 році

90-ті роки ХХ століття принесли з собою створення заповідника "Чорні землі". Там заборонили будь-яку діяльність, вчені почали висаджувати трави, чагарники та цінні кормові культури. Вони добре зміцнювали землю. Наразі, відкриті піски займають в Калмикії менш ніж 100 тисяч гектарів. Але 80% земель спустелення все одно загрожує. 

Російські вчені впевнені, що такі процеси будуть відбуватися і в сусідніх регіонах: Астраханській області, Кізлярських пасовищах, частині Ставропольського краю, бо там схожі екологічні проблеми. Найбільша загроза для степу – пожежі на сотні кілометрів та дефіцит прісної води. 

Тисячолітня проблема 

Нарешті, на початку 2000-х років, вчені з Інституту географії РАН висловили цікаву гіпотезу: Калмикія могла постраждати від екологічної катастрофи 1000 років тому. На крайньому півдні Республіки знайшли землю, якій кілька тисяч років щонайменше. У порівнянні з сучасними, вони були набагато більш родючими. Там були степові та лугові рослини, не було засолення та деградації.

Радіовуглецевий аналіз показав, що збагачення калмицького ґрунту зупинилося у Х столітті. Над ними виріс шар солончаку. Можливо, ситуація різко змінилася після того, як регіон увійшов до складу Хозарського каганату. Кочовики занадто активно випасали тут своїх коней. 

Зверніть увагу Слабкий диктатор: чим платить Путін, щоб лишитись при владі

Ґрунти не встигали відновлюватися, почався процес накопичення солі. З того часу, пустеля наступає хвилями на південь Євразії раз на 100-200 років. Та, що сталася у Калмикії – найсильніша.