Криваві події на площі Тяньаньмень: чому в Китаї жорстоко розігнали протестний рух студентів

Криваві події того дня увійшли в історію під назвою Різанина на площі Тяньаньмень". Водночас точна кількість жертв жорстоких дій уряду не відома й досі.

До теми Пекельний землетрус у Китаї: як стихійне лихо у 2008 році забрало тисячі життів

Панування тоталітарного режиму в Китаї

У 1949 році Мао Цзедун оголосив про утворення Китайської Народної Республіки. Тоді до влади прийшла Комуністична партія Китаю, а в країні запанував соціалістичний лад. З 1978 року, за ініціативою одного з передових діячів КПК Ден Сяопіна, в країні почали проводити економічні та політичні реформи. Вони частково послабили систему встановлену Мао Цзедуном, проте позитивні зміни спостерігалися не довго.

Станом на 1989 рік в КНР повністю панував тоталітарний режим. В країні була відсутня свобода слова, відбувалися жорстокі репресії громадян та повний контроль над усіма сферами діяльності. Молодь та інтелігенція країни вважали, що Китай мусить покращити свою політичну систему. Вони з надією спостерігали за лібералізацією, яку проводив Михайло Горбачов у СРСР та чекали на подібні реформи.

За рік до початку протестів, у КНР відбулася невдала спроба запровадити систему ринкових цін, внаслідок чого різко зросла інфляція. Люди масово забирали з банків готівку, скуповували товари, а виробництво сільськогосподарської продукції значно зменшилося.

Читайте також 100 років комунізму у Китаї: чому мільярдери мріють про запрошення на парад

Це змусило десятки мільйонів сільських робітників податися у пошуках роботи в міста. Такі події наштовхують дослідників на думку, що студенти згодом вийшли протестувати власне проти капіталістичної спрямованості економічних реформ Ден Сяопіна. Однак поштовхом до виходу на площі країни став інший випадок.

Причина протестів студентства в КНР

Протести спровокувала раптова смерть колишнього генерального секретаря КПК Ху Яобана. Він публічно підтримав мирні протести студентів 1986 – 1987 років, після чого був відправлений у відставку. 15 квітня 1989 року авторитетний діяч помер від раптового серцевого нападу. Це дало привід зібратися студентам знову, цього разу, щоб провести в останню путь покійного генсекретаря та принагідно озвучити свої вимоги уряду.

На площі Тяньаньмень почала збиратися молодь / Фото Wikimedia Commons

Передусім протестувальники вимагали анулювати вирок проти Ху Яобана та демонстрантів попередніх років, поваги особистих прав та свобод, а також забезпечення фінансування освіти та справедливої боротьби з корупцією.

Так, з 15 квітня 1989 року на площі Тяньаньмень біля пам'ятника Народним Героям почала збиратися молодь. Щораз до них приєднувалось все більше людей. Студенти влаштовували мирні марші, а після похорону Ху Яобана передали уряду петицію, у якій вимагали зустрічі з прем'єр-міністром Держради КНР Лі Пеном. Останній відмовився розпочинати діалог з протестувальниками.

Паралельно з демонстрацією в Пекіні подібні протести почали відбуватися в інших великих містах країни. Часто вони супроводжувалися погромами, які вчиняли місцеві мародери.

Пекін офіційно заборонив будь-які демонстрації

Відтак, вже через 10 днів після початку протестів китайська партійна газета називала демонстрації контрреволюційним заколотом. 27 квітня на площі Тяньаньмень створили наметове містечко. Студенти не збиралися відмовлятися від своїх вимог, і вже 13 травня підтвердили свої рішучі наміри, оголосивши про початок голодування. В ньому брало участь одразу 3 тисячі студентів.

Протести почали відбуватися в інших великих містах / Фото AFP

Зрештою, 18 травня Лі Пен все ж таки зустрівся з демонстрантами, а його діалог з голодуючими транслювали по телебаченню. Проте дійти згоди їм так і не вдалося. Прем'єр-міністр вимагав від натовпу, щоб вони негайно покинули площу, водночас він не гарантував студентам уникнення переслідувань за участь в акції з боку уряду. Цю зустріч Лі Пен згодом охарактеризував фразою про те, що "Майбутнє Китайської Народної Республіки в небезпеці".

Вже наступного дня в Пекіні були офіційно заборонені будь-які демонстрації, 20 травня оголосили військовий стан, а студенти назвали "антиурядовими заколотниками". Така назва зовсім не відповідала суті протесту, адже демонстранти не вимагали зміни державного устрою чи політичного режиму.

Зверніть увагу Як візит Кіссинджера до Китаю 50 років тому змінив світову політику

Під час їхніх протестів часто можна було почути звучання Інтернаціоналу. Також після поодинокої спроби екстремістів заплямувати фарбою портрет Мао Цзедуна, протестувальники особисто передали винних владі.

Коли уряд КНР пішов у наступ проти протестувальників

Армія неодноразово намагалася проїхати пекінську площу, проте протестувальники перегороджували дорогу. 30 травня студенти художніх шкіл встановили там свою статую свободи – Богиню демократії, яка стала одним із символів протесту. Тоді уряд прийняв остаточне рішення розігнати демонстрантів силою.

3 червня влада пішла у наступ / Фото AP

Ще впродовж 2 днів влада закликала студентів з провінцій безкоштовно повернутися додому, а 3 червня – пішла у наступ. Вранці увійти на площу намагалися неозброєні частини Народно-визвольної армії Китаю, але їм це не вдалося. Тоді, пізно ввечері, в Пекін увійшли армійські підрозділи з танками. Їх зустріли збройним опором, який відзначився особливо гострими зіткненнями на південному і західному підходах до площі Тяньаньмень.

Під час протистоянь демонстранти користувалися сталевими балками, якими їм вдавалося знерухомити гусениці танків. Після цього протестувальники підіймалися на броню і за допомогою просочених бензином ковдр закривали повітрозабірники двигунів. Потім ці ковдри підвалювалися, так молоді вдавалося знешкодити частину військової техніки.

Молоді вдавалося знешкодити частину військової техніки / Фото AP

Прем'єр-міністр Сінгапуру, який в ту пору перебував у Пекіні з офіційним візитом, стверджував, що бачив не менше 15 спалених танків і армійських авто. Протистояння тривали декілька днів. 5 червня світом поширилося фото та відео невідомого юнака, який рішуче перекривав дорогу колоні танків. На них хлопець із господарськими сумками в руках заступав шлях бойовим машинам промовляючи щось в оглядову щілину. Через кілька секунд його забрали невідомі.

Досі не встановлено, чи це були учасники демонстрацій, чи співробітники спецслужб. Однак, такий вчинок визнали героїчним, а невідомого бунтівника згодом – одним зі 100 найвпливовіших людей XX століття. Усі фото та відео з безстрашним юнаком і досі заблоковані в китайській мережі.

Кількість жертв через протести на площі Тяньаньмень

Протести остаточно розігнали 9 червня. Цього дня Ден Сяопін публічно оголосив, що "антиурядовий заколот" придушено, а також висловив подяку військам, які брали участь у зачищенні площі від протестувальників. Зрештою влада не виконала жодної з вимог учасників акцій, а після їх придушення провела низку арештів серед прихильників протестів, заборонила поширення іноземної преси та особисто почала контролювати висвітлення цих подій у місцевих ЗМІ.

Читайте також Китайсько-в'єтнамська війна: чим закінчилось найкоротше протистояння в історії людства

Кількість убитих і постраждалих під час сутичок з військовими залишається невідомою. Китайський уряд заявляв всього про 242 жертви, проте так і не опублікував список загиблих. Пекінські пресслужби також стверджували, що безпосередньо на площі нікого не вбивали. Проте списки жертв створені з підпільних джерел, налічували аж до 5 тисяч постраждалих.

Окрім того, неурядова організація "Міжнародна амністія" говорила про приблизно 1000 страчених осіб, а розвідка блоку НАТО налічує 7 тисяч розстріляних, 1000 з яких були солдатами. Загальну кількість жертв протистоянь уряду та демонстрантів порахувати неможливо. Багато цивільних були вбитими безпосередньо на прилеглих до площі вулицях. Студенти стверджували, що у їх бік відкривали вогонь і після того, як вони покидали Тяньаньмень.

В парку "Вікторія" зібралися десятки тисяч людей / Фото AP

Про "Різанину на площі Тяньаньмень" наразі відомо у всіх демократичних країнах світу. Щороку 4 червня люди вшановують пам'ять загиблих. У 2009 році така акція відбулася і в Гонконгу, з цією метою в парку "Вікторія" зібралися десятки тисяч людей. У цьому ж місті, щоб не забувати про ті трагічні події, було споруджено копію скульптури Богині демократії, яку встановили студенти на площі Тяньаньмень під час протестів. Такі ж статуї зараз є у Вашингтоні, Торонто та інших містах світу.