Відносини між Пекіном та Вашингтоном нині визначають світовий порядок денний, сягнувши істотного ступеня напруги впродовж останніх років. На початку 1970-х все було далеко не так: комуністичний Китай перебував у міжнародній ізоляції, розсварившись із Москвою, Штати вийшовши на ракетний паритет з СРСР розпочали процес розрядки відносин між наддержавами.
Читайте також Брутальні дії Путіна зрозумів би хіба Петро І, — колишній Держсекретар США
І тут раптом держсекретар США Генрі Кіссинджер 9 – 11 липня 1971 року здійснює таємний візит до Китаю, звістка про який з вуст американського президента Річарда Ніксона шокує світ. Ця подія визначила не лише новий етап відносин між США та Китаєм, але й глобальну політику наступних десятиліть. Про цей візит, його наслідки та сучасне американо-китайське протистояння далі в матеріалі 24 каналу.
Чому Китай був світовим аутсайдером
Головна заслуга у налагодженні відносин між Китаєм та США під час "Холодної війни" належить стратегу, дипломату та гарвардському вченому Генрі Кіссинджеру. Останній пройшов шлях від німецького єврея-біженця до держсекретаря США.
На початку 1970-х років ситуація в американо-китайських відносинах виглядала наступним чином. Після захоплення комуністами влади в Китаї у 1949 році Вашингтон не визнавав Пекін. Натомість США надавали військово-політичну підтримку Тайваню, куди переселилися китайські націоналісти з партії Гоміндан на чолі з генералісімусом Чан Кайші. Саме Тайвань чи Республіка Китай посідали китайське місце в ООН й була постійним членом Ради Безпеки.
У Вашингтоні бачили розрив між Москвою та Пекіном, але поки що не знали яким чином використати цей фактор у власних геополітичних інтересах. Очільник комуністичного Китаю Мао Цзедун теж з 1969 року зондував ґрунт щодо відновлення контактів зі Штатами. Під час зустрічі з чотирма маршалами, які підготували для Мао звіт, де зазначалося, що задля убезпечення від радянської загрози, Пекіну варто шукати шляхів покращення відносин з Вашингтоном. Робилося порівняння з пактом Ріббентропа – Молотова, коли Москва стала союзником нацистів з геополітичного прагматизму.
Читайте також Пекло для комуністів та приклад Майдану: революціонер з Гонконгу відверто розповів про протести
Економічно Китай був ізольований від зовнішнього світу, експортуючи виключно сировину. Але й торгівля та, що важливо, обмежене отримання технологій відбувалося через британську колонію Гонконг, яка входила до стерлінгової зони. Завдяки цьому можна було обходити Бреттон-Вудську систему, де домінував американський долар.
"Човникова дипломатія"
З приходом до влади у США Річарда Ніксона у 1968 р. гарвардський професор та зовнішньополітичний радник переможеного Нельсона Рокфеллера, Генрі Кіссинджер отримує пропозицію від нового очільника Білого дому стати радником з національної безпеки. Особливості підходів Кіссинджера у веденні дипломатії зводилися до проведення переговорів між сторонами за допомогою посередників на неформальному рівні. І лише потім можна було розраховувати на успіх зустрічі між лідерами двох держав. В міжнародну історію це увійшло під терміном "човникова дипломатія".
Про особливості дипломатії часів "Холодної війни" дивіться у "Згадати все":
Нормалізувавши відносини з Китаєм, стратег намагався посилити тиск на Москву. Аналогічний підхід з протилежного боку склався й в Мао, який прагнув піти на переговори з американцями, але водночас використовувати фактор США для відвернення нападу з боку СРСР.
Історія з візитом Кіссинджера до Китаю розпочалася, як не дивно: з пінг-понгу. Про цей епізод ви точно знаєте з фільму "Форест Гамп". В Японії проходив світовий турнір з настільного тенісу й китайська команда використала це як шанс для налагодження неформальних контактів з американцями, які, щоправда, першими пішли на контакт.
Реальна історична подія надихнула авторів голлівудської класики / Фото – Paramount Pictures
Після того, як у квітні 1971 році американська збірна з пінг-понгу відвідала Китай, Ніксон оголосив про можливість отримання китайцями американських віз та використання Пекіном доларів в якості міжнародної торговельної валюти.
Але сам візит продумувався досить ретельно – шукали країну-посередника для того, щоб потрапити до Піднебесної. Зупинилися, зрештою на Пакистані, але Кіссинджер розглядав варіант з Францією, де його давній друг Жан Сентені мав зв'язки в китайському посольстві в Парижі та Румунією.
Президент США Ніксон домовився з президентом Пакистану Яхья Ханом щодо відправки послання в Китай про можливий візит американського посланця до Пекіну. Відповідь Пекіну була наступною: вони хотіли обговорити "тему залишення китайських територій під назвою Тайвань".
Американці у Пекіні
Після тривалих узгоджень, зранку 9 липня 1971 р. до Ісламабаду прибуває літак з Кіссинджером та декількома помічниками (Джон Голдрідж, Вінстон Лорд, Річард Смайзер) на борту. Там американці пересіли на новий літак. Через спеку, Кіссинджер був змушений змінити сорочку, проте через брак власного змінного одягу взяв ту, що йому запропонували. І сорочка виявилася на декілька розмірів більше.
Історичний візит у кольорі – відео АР (перегляд на YouTube):
Разом з тим, вже вдень Кіссинджер прибуває до Пекіна, де зустрічається з Прем'єром Держради КНР Чжоу Еньлаєм. Чжоу розпочав зустріч приємним здивуванням, що американці не палять. У відповідь Кіссинджер заявив, що китайська цивілізація відігравала важливу роль у світовій історії. "Впродовж минулого століття Ви були жертвами зовнішнього втручання", проте нині "ми вдвох перегортаємо нову сторінку в наших історіях" на "основі рівності та взаємоповаги".
Головне питання тоді на переговорах стосувалося Тайваню. Чжоу заявляв, що США мають визнати Китайську Народну Республіку як "єдиний легітимний уряд Китаю", а Тайвань – китайською провінцією. Кіссинджер відповів на ці вимоги таким чином: США виведуть 2/3 американських військ з острова, як тільки буде врегульовано В'єтнамську війну та не будуть підтримувати так званий Рух за незалежність Тайваню. Тоді американський стратег заявляв про відсутність підтримки формул "один Китай, один Тайвань" чи "два Китаї" та запевнив, що Вашингтон зменшить військову підтримку острову після налагодження американо-китайських відносин.
В результаті Кіссинджер та Чжоу здобули персональну довіру, що сприяло відновленню дипломатичних відносин між державами. У вересні 1971 року ще раз здійснить візит до Китаю, а вже в лютому 1972 року Річард Ніксон стане першим американським президентом, що здійснить офіційний візит до Китаю. А за Джиммі Картера, 1 січня 1979 року буде встановлено вже повноцінні дипломатичні відносини між Вашингтоном та Пекіном.
Реалії сучасної дипломатії:
Нова політика
Дослідник американо-китайських відносин, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка Макар Таран вважає наслідками візиту Кіссинджера створення нової моделі міжнародного партнерства та введення Китаю до лав світових держав.
"США в глобальній політиці сформували складнішу модель в рамках якої припускалося ситуаційне стратегічне партнерство, де формат особистих персоніфікованих контактів (а не взаємодія державних та ідеологічних інституцій) мав би одне з вирішальних значень; фактично Вашингтон ініціював введення КНР у велику геополітичну гру (і це був перший етап, другий – за Клінтона) та перетворив міжнародну суб'єктність Пекіна на одну з ключових; фактично він започаткував стратегічний трикутник США – Китай – СРСР (Росія), який функціонує і по сьогодні", – резюмує Таран.
Наприкінці 2019 року, відповідаючи на запитання стенфордського історика Ніла Фергюсона про поточний стан американо-китайських відносин, майже столітній Кіссинджер заявив, що "ми знаходимося в передгір'ї холодної війни". Дипломат також сказав, що в порівнянні зі слабкою економікою Радянського Союзу, Китай нині має стратегічне значення для США. І тому протистояння матиме відчутні наслідки.
США та Китай – сучасні стосунки:
Нинішню ситуацію навколо Китаю та США історик Макар Таран розглядає як поєднання обмеженої співпраці поруч з локалізованим рівнем конфлікту між державами. До того ж варто розуміти сучасні висловлювання ветерана американської стратегії Генрі Кіссинджера як спробу повернення до моделі, створені ним самим 50 років тому, проте без врахування нинішніх геополітичних реалій.
Трампівська філософія фактично руйнувала, як вважав Кіссинджер, той позитивний формат всезагальної взаємодії з Пекіном, який, як він вважав, все-таки робив Китай конструктивним і передбачуваним,
– вважає дослідник міжнародних відносин Макар Таран.
І додав: "Досвід Кіссинджера має бути переоцінений з точки зору новітніх тенденцій, адже Китай особливо за Сі Цзіньпіна явно вийшов за рамки поняття партнера, перетворившись на м'якого опонента. Ситуацію в американсько-китайських відносинах нині я б охарактеризував через формулу "контрольований конфлікт – обмежене співробітництво".
Таким чином, розуміння сучасних відносин між Вашингтоном та Пекіном неможливе без усвідомлення того, що ключові рішення приймаються лише поєднанням дипломатії й сили.
Кіссинджер знову у Китаї:
Для України досвід Кіссинджера може стати корисним для реалізації переговорів щодо збройної агресії Росії. Звісно, із врахуванням певних зауваг, що нині Захід оголосив Росію та Китай головними геополітичними викликами, а для американського стратега вони є складовими балансу міжнародних відносин.